Lyudkevych Stanislav. Biography

Stanislav Lyudkevych (1879, Yaroslav - 1979, Lviv) - an outstanding Ukrainian composer, folklorist, musicologist, teacher, cultural and public figure.

He was born into a teacher's family. While studying in high school, he created his first works. After graduating from high school, he studied at the Faculty of Philosophy of Lviv University (1898-1901), was a free student at the Conservatory of the Galician Music Society (1897-1899), took lessons from Mechyslav Soltys.
 
After graduating from university, he taught Ukrainian and Latin in the gymnasiums of Lviv and Przemyśl. At the same time, engaged in music self-education, composed, became one of the Lviv Higher Music Institute's founders. In 1903-1904 he served in the military in Vienna. After returning to Lviv, he continued teaching and composing, edited the magazine "Artistic Bulletin", prepared a two-volume collection "Galician-Ruthenian folk melodies." At that time, he wrote the first part of the cantata-symphony "Caucasus" based on the poem by T. Shevchenko, "Symphonic Dance", "Capriccio" for orchestra, "Choir of Underground Blacksmiths", choir "Evening in the House". In 1907-1908, Lyudkevych studied privately with Alexander von Zemlinsky in Vienna, and at the same time entered the Institute of Music and History of the University of Vienna to study under Hermann Gredener and Guido Adler. In 1908 he received a doctorate in music. Returning to Lviv, Lyudkevych became the director of the M. Lysenko Higher Music Institute. Then he completed the cantata-symphony "Caucasus", cantata "The Last Battle," romances and choirs. In addition to musical compositions, he wrote poetry and was a member of the Young Muse poetic group. In 1914 Lyudkevych was mobilized into the Austrian army; he was soon taken prisoner by the Russians and was in Perovsk (Kazakhstan) until the end of the war. He was released in 1918.
The period of the 20s-30s of the XX century was the most active in the creative, scientific, and pedagogical activities of Lyudkevych. He returns to the position of professor the Lysenko Higher Music Institute, teaches, conducts choirs "Boyan", "Trumpet", "Bandurist", heads the musicological section of the T. Shevchenko Scientific Society. in 1934 was a co-founder of the Union of Ukrainian Professional Musicians, took an active part in the publication of the magazine "Ukrainian Music".
A variety of genres and themes marks his music of those years (in particular, he composes cantatas "Testament", "Our Thought, Our Song" lyrics by T. Shevchenko, "Mercenary" lyrics by I. Franko, symphonic poems "Melancholic Waltz" based on novels by O. Kobylyanska, "Stonemasons" lyrics by I. Franko, romances "Behind the ravine is ravine" lyrics by T. Shevchenko, "Sleep, my baby" lyrics by P. Karmanskyi, for piano - "Elegy", "Barcarole", "Humoresque" etc.). These years also included writing the second insert to S. Hulak-Artemovskyi's "Zaporozhets za Dunayem," the instrumentation of M. Lysenko's latest opera "Nocturne," and the editions of the choirs of M. Verbytskyi, I. Lavrivskyi, V. Matyuk, and O. Nyzhankivskyi.

With the beginning of the Second World War in 1939 and the start of the Soviet regime in Lviv, Lyudkevych became a professor at the Department of Theory and Composition of the Lviv Conservatory. During the Nazi-German occupation, the artist continued his pedagogical and cultural-educational work.

In the postwar period, the composer continues to work as a professor and head of the Department of Theory of Music and Composition of the Lviv State Conservatory. Among his numerous students in composition, there are well-known Ukrainian artists, particularly Myroslav Skoryk and Bohdana Filts. Music of those years is represented by the opera "Dovbush", "Prykarpattia Symphony", symphonic poems "Dnipro", "Don't forget the young days", numerous romances, choirs, arrangements of folk songs for voice and choir, pieces of pedagogical repertoire.

Stanislav Lyudkevych died shortly after his 100th anniversary, in 1979 in Lviv.

Lyudkevych was primarily an artist and educator who sought the organic unity of the national, universal and humane.

Listen to music in the App
Слухати музику в додатку

Людкевич Станіслав. Біографія

Станіслав Пилипович Людкевич (1879, м. Ярослав – 1979, м. Львів) – видатний український композитор, фольклорист, музикознавець, педагог, культурно-громадський діяч.
Народився в учительській родині. Навчаючись в гімназії створює перші твори. Після закінчення гімназії навчається на філософському факультеті Львівського університету (1898-1901), був вільним слухачем у консерваторії Галицького музичного товариства (1897-1899), консультувався в Мєчислава Солтиса.
Після закінчення університету викладав українську та латинську мови в гімназіях Львова та Перемишля, паралельно займається музичною самоосвітою, компонує, стає одним із засновників Вищого музичного інституту (ВМІ) у Львові, що згодом став носити ім'я Миколи Лисенка. У 1903-1904 рр. перебував на військовій службі у Відні. Після повернення до Львова продовжує викладацьку і творчу працю, зокрема, редагував журнал «Артистичний вісник», підготував двотомну збірку «Галицько-руські народні мелодії». В творчому доробку тих років: перша частина кантати-симфонії «Кавказ» за поемою Т. Шевченка, «Симфонічний танець», «Капричіо» для оркестру, «Хор підземних ковалів», хор «Вечір у хаті». У 1907-1908 рр. С. Людкевич приватно студіював у Олександра Землінського у Відні, паралельно навчався в Музично-історичному інституті Віденського університету у Германа Греденера і Гвідо Адлера. У 1908 р. отримав ступінь доктора філософії в галузі музики. Повернувшись до Львова, С. Людкевич став директором ВМІ ім. М. Лисенка, завершив кантату-симфонію «Кавказ», кантату «Останній бій», солоспіви і хори. Окрім музичних композицій творив поезії і входив до поетичного угрупування «Молода муза». В 1914 р. С. Людкевича мобілізовано до австрійської армії, невдовзі він потрапив у російський полон і до кінця війни перебував у Перовську (Казахстан). Був звільнений у 1918 р.

Період 20-х-30-х рр. ХХ ст. найбільш активний в творчій, науковій і педагогічній діяльності С. Людкевича. Він повертається на посаду професора й інспектора ВМІ ім. М. Лисенка, викладає, диригує хорами «Боян», «Сурма», «Бандурист», очолює музикознавчу секцію Наукового товариства ім. Т. Шевченка, в 1934 р. входить до кола організаторів Союзу українських професійних музик (СУПРоМу), бере активну участь у виданні журналу «Українська музика». Творчість тих років позначена розмаїттям жанрів і тем (зокрема компонує кантати «Заповіт», «Наша дума, наша пісня» на сл. Т. Шевченка, «Наймит» на сл. І. Франка, симфонічні поеми «Меланхолійний вальс» за новелою О. Кобилянської, «Каменярі» за І. Франком, солоспіви «За байраком байрак» на сл. Т. Шевченка, «Спи, дитинко моя» на сл. П. Карманського, для фортепіано - «Елегію», «Баркаролу», «Гумореску» та ін.). На ці роки припадає також написання другої вставної дії до «Запорожця за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, інструментування останньої опери М. Лисенка «Ноктюрн», редакція хорів М. Вербицького, І. Лаврівського, В. Матюка, О. Нижанківського.

З початком Другої світової війни в 1939 р. і приєднанням Львова до СРСР Людкевич отримує посаду професора кафедри теорії та композиції Львівської державної консерваторії. В роки фашистської-німецької окупації митець продовжує педагогічну та культурно-просвітницьку роботи.

У післявоєнний період композитор продовжує працювати як професор та завідуючий кафедрою теорії музики і композиції Львівської державної консерваторії ім. М.В. Лисенка. Серед його численних учнів по класу композиції навчаються знані українські митці, зокрема, Мирослав Скорик, Богдана Фільц. У творчому доробку тих років опера «Довбуш», «Прикарпатська симфонія», симфонічні поеми «Дніпро», «Не забудь юних днів», численні солоспіви, хори, обробки народних пісень для голосу і хору, п’єси педагогічного репертуару.

Помер Станіслав Людкевич у рік свого 100-річного ювілею, 1979 р. у Львові.

У своїй багатогранній діяльності Людкевич був передусім митцем-просвітителем, що прагнув до органічній єдності національного і універсального, вселюдського.

Література:
Штундер З. Станіслав Людкевич. Життя і творчість. Т. І (1879-1939). Львів, 2005. 635 с.
Штундер З. Станіслав Людкевич. Життя і творчість. Т. ІІ (1939-1979). Львів-Жовква, 2009. 360 с.
Павлишин С. Станіслав Людкевич. Київ, 1974. 56 с.