The premiere of the opera "Stolen Happiness" by Yuliy Meitus took place on the stage of the Lviv Opera in September 1960. The libretto was created by Maksym Rylskyi and was based on the drama by Ivan Franko, the plot of which impresses with the depth of the life tragedy of the main characters.
The premiere was conducted by Ya. Voshchak, director S. Smiyan, scenography by O. Salman. The opera was a great success. The rich score, and melody of the Ukrainian Carpathians, attracted a new generation of artists.
In 1989, a new production of "Stolen Happiness" took place (conductor I. Latsanych, director F. Stryhun, choreographer H. Isupov, scenography by T. Ryndzak). Sensual solo arias, bright melodies, extraordinary emotionality - all of this became the key to the success of "Stolen Happiness", as well as the subsequent development of this opera.
Translated by Taras Demko
The premiere was conducted by Ya. Voshchak, director S. Smiyan, scenography by O. Salman. The opera was a great success. The rich score, and melody of the Ukrainian Carpathians, attracted a new generation of artists.
In 1989, a new production of "Stolen Happiness" took place (conductor I. Latsanych, director F. Stryhun, choreographer H. Isupov, scenography by T. Ryndzak). Sensual solo arias, bright melodies, extraordinary emotionality - all of this became the key to the success of "Stolen Happiness", as well as the subsequent development of this opera.
Translated by Taras Demko
Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.
Listen to music
Слухати музику
Performed by:
Volodymyr Ihnatenko (Mykola Zadorozhnyi),
Lyubov Kachala (Anna),
Ihor Kushpler (Mykhaylo Hurman),
Anatoliy Lipnyk (Oleksa Babych),
Tetyana Vakhnovska (Nastya),
Vasyl Dudar (Viyt),
Vira Koltun (First Woman), Yana Voytiuk (Second Woman),
Vitaliy Zahorbenskyi (Parubok), Yuriy Hetsko (Korchmar).
сonductor - Mykhaylo Dutchak.
Choir, ballet and orchestra of the Lviv National Opera.
Archive record of Lviv Television in 2009
Volodymyr Ihnatenko (Mykola Zadorozhnyi),
Lyubov Kachala (Anna),
Ihor Kushpler (Mykhaylo Hurman),
Anatoliy Lipnyk (Oleksa Babych),
Tetyana Vakhnovska (Nastya),
Vasyl Dudar (Viyt),
Vira Koltun (First Woman), Yana Voytiuk (Second Woman),
Vitaliy Zahorbenskyi (Parubok), Yuriy Hetsko (Korchmar).
сonductor - Mykhaylo Dutchak.
Choir, ballet and orchestra of the Lviv National Opera.
Archive record of Lviv Television in 2009
Опера "Украдене щастя"
Юлій Мейтус
Прем'єра опери «Украдене щастя» Юлія Мейтуса відбулася на сцені Львівської опери у вересні 1960 року. Лібрето створене Максимом Рильським за однойменною драмою Івана Франка, сюжет якої вражає глибиною життєвої трагедії головних героїв. Авторами першопрочитання були диригент Ярослав Вощак, режисер Сергій Сміян, сценограф Олександр Сальман. Вистава мала великий успіх. Багата партитура, оздоблена мелосом українських Карпат, приваблювала нове покоління постановників.
У 1989 р. відбулася нова постановка "Украденого щастя" (диригент Ігор Лацанич, режисер Федір Стригун, балетмейстер Герман Ісупов, сценограф Тадей Риндзак). Чуттєві сольні арії, яскраві мелодії, надзвичайна емоційність – все це стало запорукою успіху «Украденого щастя», а також подальшого сценічного життя цієї опери.
Архівний запис Львівського телебачення 2009 року
Виконавці:
Володимир Ігнатенко (Микола Задорожний),
Любов Качала (Анна),
Ігор Кушплер (Михайло Гурман),
Анатолій Липник (Олекса Бабич),
Тетяна Вахновська (Настя),
Василь Дудар (Війт),
Віра Колтун (Перша жінка), Яна Войтюк (Друга жінка),
Віталій Загорбенський (Парубок), Юрій Гецко (Корчмар).
Диригент вистави - Михайло Дутчак.
Хор, балет та оркестр Львівської Національної опери.
У 1989 р. відбулася нова постановка "Украденого щастя" (диригент Ігор Лацанич, режисер Федір Стригун, балетмейстер Герман Ісупов, сценограф Тадей Риндзак). Чуттєві сольні арії, яскраві мелодії, надзвичайна емоційність – все це стало запорукою успіху «Украденого щастя», а також подальшого сценічного життя цієї опери.
Архівний запис Львівського телебачення 2009 року
Виконавці:
Володимир Ігнатенко (Микола Задорожний),
Любов Качала (Анна),
Ігор Кушплер (Михайло Гурман),
Анатолій Липник (Олекса Бабич),
Тетяна Вахновська (Настя),
Василь Дудар (Війт),
Віра Колтун (Перша жінка), Яна Войтюк (Друга жінка),
Віталій Загорбенський (Парубок), Юрій Гецко (Корчмар).
Диригент вистави - Михайло Дутчак.
Хор, балет та оркестр Львівської Національної опери.
Turkevych remained in L’viv during World War II. In 1946, when her works were banned throughout the USSR for their failure to comply with Socialist Realism, she fled to Austria and then to Italy, and she finally settled in the UK, where she composed her largest body of work—including Серце Оксани (Тhe Heart of Oksana). At some point in the 1940s, she separated from her first husband and married her second husband, Narcyz Lukianowicz (a doctor and poet).14 Her family lived for five years in Brighton (where she worked as an organist and pianist) and a year in London before moving to Bristol. (It was in London that Turkevych discovered a network of Canadian Ukrainians descent who had moved to the UK.) Ten years later, Turkevych moved to Belfast in Northern Ireland. For the last four years of her life, she settled in Cambridge, where she passed away in 1977 at the age of 78. Turkevych had two daughters: Zoya (with her first husband, Robert Lisovski) and Maria (with her second husband, Narsyz Lukianowicz).
Listen to music
Слухати музику
Симфонії. Частина ІІ
Вербицький Михайло
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Закінчила приватну дівочу гімназію сестер Василіянок у Львові. Гру на фортепіано вивчала спочатку вдома, відтак у Вищому музичному інституті (ВМІ) ім. Миколи Лисенка у Львові, а в 1914-1916 рр. у Відні. Після цього студіювала філософію, педагогіку і музикологію у Львівському університеті, навчала музики в державній yчительській семінарії у Львові (1919-1920 рр.), студіювала в консерваторії Польського музичного товариства у Львові (1921 р.) та давала приватні уроки з музики. 1919 р. написала свій перший музичний твір – Службу Божу, яку було виконано декілька разів у соборі Св. Юра у Львові. 1921 р. повернулася до Відня, де навчалася в університеті, який закінчила 1923 р. отримавши вчительський диплом. Також продовжувала студії з фортепіано і теорії музики у Віденській музичній академії. Відтак повернулася до Львова, а 1927 р. виїхала до Берліна, де студіювала композицію в Музичній академії до 1929 р., коли переїхала до Праги. Студіювала композицію в Празькій консерваторії, а рівночасно при Українському Вільному Університеті писала докторську дисертацію на тему українського фольклору в російських операх, яку захистила 1934 р. Повернувшись до Львова, з 1934 р. до початку Другої світової війни працювала викладачем музичної теорії і фортепіано, спочатку у Львівській музичній консерваторії ім. К. Шимановського, а відтак – у ВМІ ім. М. Лисенка. Стала членом Союзу українських професійних музик.