Yuliy Meitus. Biography

Yuliy Meitus (b.1903, Yelisavetgrad (now Kropyvnytskyi) – d.1997, Kyiv) 
Ukrainian composer, pianist, public figure.

Yuliy Meitus was born in Yelisavetgrad on January 28, 1903 and attended the local music school, studying piano under the guidance of Heinrich Neuhaus. He then studied at the Kharkiv Music and Drama Institute in the composition class of Semen Bohatyrov, graduating in 1931. During World War II, he was evacuated to Ashgabat, where he wrote the first Turkmen opera. He also lived in Irkutsk, where, with the assistance of his Kyiv colleagues,  he staged his opera Haidamaky (1941). From 1944, he resided in Kyiv. He was honoured with numerous state awards, and is Laureate of the Shevchenko National Prize (1991). He is buried in historic Baikove Cemetery in Kyiv.
 
Yuliy Meitus is considered the founder of modern Ukrainian opera. He wrote 17 operas of various genres, notably - Anthony and Cleopatra, Mariana Pineda, Yaroslav the Wise, Anna Karenina, The Daughter of the Wind, Makhtumkuli, The Stolen Happiness, Leila and Majnun (co-authored with Danatar Ovezov), Abadan (co-authored with Ashir Kuliev), Haidamaky and Perekop (both co-authored with Vsevolod Rybalchenko and Mykhailo Tits).
 
 Stylistic and genre diversity is manifested in his symphonic works: Five orchestral suites, Turkmen Symphony; symphonic poem On the way to glory; Overture (1954); vocal and symphonic works: Cantata Oath; Five Ukrainian folk songs in free arrangement for low voice with orchestra; chamber and instrumental works: Variations on a Ukrainian theme for violin and piano; Allegro for violin and piano; poem Nocturne for violin and piano; In the Carpathians for piano (1972) and Twelve pieces for children (1974).
Choral and chamber-vocal music works include: Partisan Suite; unaccompanied chorales to texts by famous poets Taras Shevchenko, Alexander Pushkin, Platon Voronko; vocal cycles to poems by Musa Jalil (from the 1968 Soviet drama film, Moabite Notebook; and  Andriy Malyshko, Leonid Vysheslavskyi, Eduardas Mezhelaitis, Lesya Ukrainka and Bulgarian poets. He composed about 300 art songs and ballads based on texts by various famous Ukrainian and Soviet poets.
Meitus also wrote music for film -  Ivan, with Boris Lyatoshinskyi (1932)  and  theatre -  People’s Malachi (1928), Hello, this is radio 477 (1929) and Myna Mazailo (1929) - collaborating with Les Kurbas of the avant-garde Berezil Theatre. From 1924-1926, he headed one of the first Ukrainian jazz bands at the Berezil Theatre. 
As a composer, Meitus reveals the depth of senses.His music is based on high professionalism, and reliance on folklore sources. Richness of emotional gradations contributes to the brilliance of Meitus’ musical style.

  • Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
  • Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska

Listen to music
Слухати музику

Юлій Мейтус. Біографія

Юлій Сергійович Мейтус (1903, м. Єлисаветград (тепер м. Кропивницький) — 1997, м. Київ) — композитор, піаність, громадський діяч.
Закінчив музичну школу по класу фортепіано в Генріха Нейгауза (1919), Харківський музично-драматичний інститут по класу композиції С. Богатирьова (1931). У роки Другої світової війни перебував в Ашгабаді, де допомагав створювати туркменську національну оперу та Іркутську, де з киянами поставив власну оперу «Гайдамаки». У 1944-му переїхав Києва. Вшанований чисельними державними нагородами, зокрема, Державною премією імені Тараса Шевченка (1996).
Юлій Мейтус вважається фундатором модерної української опери, він написав 17 різножанрових опер, зокрема, «Гайдамаки», «Украдене щастя», «Анна Кареніна», «Ярослав Мудрий», «Мар’яна Пінеда», «Антоній і Клеопатра», «Донька вітру», з них 4 опери у співавторстві («Перекоп», «Абадан», «Лейла і Меджнун», «Махтумкулі»). Стильове й жанрове розмаїття виявляється також і в симфонічній творчості. Він є автором творів для симфонічного оркестру (5 сюїт, «Туркменська симфонія», поема «Шляхами слави», Увертюра); вокально-симфонічних творів (Кантата «Клятва», 5 українських народних пісень у вільній обробці для низького голосу з оркестром); камерно-інструментальних творів (Варіації на українську тему для скрипки і фортепіано, Алегро для скрипки і фортепіано, Поема, Ноктюрн, «В Карпатах» для фортепіано, 12 дитячих п’єс).

У творчості Ю. Мейтуса важливу роль посідає хорова і камерно-вокальна музика. Він автор хорів («Партизанська сюїта», хори без супроводу на сл. Т. Шевченка, О. Пушкіна, П. Воронька); вокальних циклів на сл. М. Джаліля («Із Моабітських зошитів»), А. Малишка, Л. Вишеславського, Е. Межелайтіса, Лесі Українки, болгарських поетів; близько 300 романсів і балад на слова різних поетів.

Ю. Мейтус писав музику до театральних вистав, зокрема, співпрацював з театром «Березіль» Леся Курбаса («Народний Малахій», «Алло, на хвилі 477!», «Мина Мазайло» та ін.) і кінофільмів, також керував одним з перших джаз-бендів України при театрі «Березіль» (1924-1926).

Багатогранна творчість Ю. Мейтуса виявляє глибинну змістовність, оперту на високий професіоналізм, а спирання на фольклорні джерела й багатство емоційних градацій сприяли яскравості музичної стилістики багатьох творів композитора.

Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська

Література:
Бас Л. Юлій Мейтус. Київ, 1973. 57 с.
Костюк Н. Мейтус Юлій Сергійович. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=66167