Nestor Nyzhankivskyi. Biography

Nestor Nyzhankivskyi (b.1893, Berezhany – d.1940, Lodz, Poland)
Ukrainian composer, choir conductor, pianist, teacher, musical critic, son of Ostap Nyzhankivskyi. (In 1993, on the initiative of his son, composer and singer Oleh Nyzhankivskyi, Nestor Nyzhankivskyi’s remains were transported to Ukraine and reburied in Stryi, near his father’s grave).

Nestor Nyzhankivskyi received his secondary education at Stryi Gymnasium, then studied at the Mykola Lysenko Higher Music Institute in Lviv: music theory under Stanislav Lyudkevych, harmony under Adolf Khibinskyi (privately), and piano under Professor Jerzy Lialewicz of the Vienna Academy of Music (privately). He studied composition at the Vienna Academy of Music under Joseph Marx, graduating with a Doctorate in Philosophy in 1923. During World War I, he was drafted into the army, taken prisoner, but returned home in 1918. 

He continued his studies at the Prague Conservatory under Vítězslav Novák, graduating in 1926 with a performance of his diploma work - piano trio in E minor for piano, violin, and cello. In Prague, he met and befriended composer Vasyl Barvinskyi (1923).

In 1929, Nyzhankivskyi began teaching at the Lysenko Higher Music Institute in Lviv, joined the musicological section of the Taras Shevchenko Scientific Society, worked as music critic of the newspaper Ukrainian News, as well as co-organizer and first chairman of the Union of Ukrainian Professional Musicians. He also showed a professional interest in photography and published his photos in the magazine Light and Shadow.
Nyzhankivskyi’s music embodies Art Nouveau elements with features of sophisticated chamber music inherent in piano and vocal genres. He preferred lyrical and psychological moods, which appeal to the principles of Romanticism, adding a subtle variety of poetic images.
Nyzhankivskyi’s music heritage includes piano pieces Great Variations, Intermezzo, Small Suite, Prelude and Fugue on a Ukrainian Theme, Kolomyika, etc.; choral music including The Hireling, Long Life! (Mnohaya Lita), It was May; pieces for symphony orchestra Funeral March; music for the theatre and for children. The composer also wrote romances based on texts of different poets (Play, Trembita!; Come, Come to me; You are in my dreams, etc.), two prayers Our Father and Hail Mary, arrangements of Ukrainian folk songs and songs of the Ukrainian Sich Riflemen.

Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska

Listen to music in the App 
Слухати музику в додатку

Нестор Нижанківський. Біографія

Нестор Остапович Нижанківський (1893, м. Бережани – 1940, м. Лодзь (Польща) –  український композитор, хоровий диригент, піаніст, педагог, музичний критик і музичний діяч, син о. Остапа Нижанківського (УГКЦ). У 1993 році з ініціативи сина композитора, співака Олега Нижанківського, останки Нестора Нижанківського були перевезені на Україну і перезаховані в Стрию, біля могили батька.
Середню освіту здобув у Стрийській гімназії, надалі навчався у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка (ВМІ) у Львові: теорію у Станіслава Людкевича, гармонію у Адольфа Хибінського (приватно), фортепіано у проф. Віденської музичної академії Єжи Лялевича (приватно). Композиторську майстерність здобував у Віденській музичній академії в класі Йозефа Маркса, яку закінчив, здобувши ступінь доктора філософії (1923).
Під час Першої світової війни був покликаний до війська, потрапив у полон, а після повернення (1918) продовжив навчання у Празькій консерваторії у Вітезслава Новака, яку закінчив 1926 р. виконанням фортепіанного Тріо  мі-мінор для фортепіано, скрипки та віолончелі. У Празі вперше особисто знайомиться з Василем Барвінським (1923).
З осені 1929 р. Н. Нижанківський викладає у ВМІ у Львові, є членом музикологічної секції Наукового Товариства ім. Т. Шевченка (НТШ), музичним критиком газети «Українські Вісті», співорганізатором і першим головою Союзу Українських Професійних Музик, а також професійно захоплюється фотографією і публікується в  журналі «Світло й тінь».

Творчість Н. Нижанківського втілює ознаки сецесійної стилістики з великим ухилом до камерної рафінованості фортепіанних і вокальних жанрів. В тематиці переважає лірико-психологічний настрій, що апелює до засад романтизму із витонченим різноманіттям ліричних образів.

До композиторської спадщини Н. Нижанківського належать фортепіанні твори («Великі варіації», «Інтермеццо», «Мала сюїта», «Прелюдія і фуга на українську тему», «Коломийкa» та ін), хорові (зокрема «Наймит», «Многая літа», «Був май», «На городі пастернак» з «Гайдамаків» Шевченка), композиції для симфонічного оркестру («Похоронний марш»), духового оркестру, музика до театру, твори для дітей. У творчому доробку композитора є також солоспіви на слова різних поетів («Грай, трембіто», «Прийди, прийди», «Снишся мені», «Ти любчику за горою»та ін.), дві пісні-молитви «Отче Наш» і «Богородице Діво», обробки українських народних і стрілецьких пісень.


Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська

Література:
Кияновська Л. Стильова еволюція галицької музичної культури ХІХ — ХХ ст. Тернопіль, 2000. 339 с.
Булка Ю. Нестор Нижанківський. Київ, 1972. 39 с.
Молчанова Т. Гідний спадкоємець батьківських традицій: до 120-річчя від дня народження композитора, музично-громадського діяча Нестора Нижанківського // Дзвін. Львів, 2013. № 9. С. 95-98.