Roman Prydatkevych. Biography
Roman Prydatkevych (1895, Zywiec, near Krakow, Poland - 1980, Murray, Kentucky, USA) - Ukrainian and American violinist, composer, musicologist, teacher, and musical public figure. Member of The Shevchenko Scientific Society and the Union of Composers in the USA, member of SUPROM in Lviv. The brightest representative of the Galician violin school of the early 20th century, one of the best students of Perfetskyi.
Prydatkevych began to play the violin at the age of 5, and in less than 3 years he already performed in Przemysl and Lviv. He studied at the Institute of St. Nicholas, as well as the Lviv gymnasium. He entered the Higher Musical Institute (violin class of A. Dolzytskyi, E. Shchedrovych-Hankevych, Ye. Perfetskyi, studied theoretical subjects under F. Kolessa, S. Lyudkevych). After graduating from the institute, he entered the Vienna Academy of Music, and at the same time studied Slavic philology at the University of Vienna. Then he went to Berlin, where he took lessons from K. Flesh and his assistant R. Harzer. Successfully toured Europe.
From 1921 to 1922 he was a teacher at the Odesa Tobilevych Theater Institute, and head of the musical department of the INO Odesa on the recommendation of Kyrylo Stetsenko.
In 1923 he emigrated to the USA, where he received recognition. Entered Columbia University, and then graduated from the Curtis Institute of Music in Philadelphia. Since that time, the lightning-fast touring activity of the violinist has been gaining momentum. Prydatkevych paid much attention to the promotion of Ukrainian culture at the highest performing level. So, the lion's share of his concert repertoire traditionally consisted of works by Ukrainian composers: Lysenko, Barvinskyi, Lyatoshynskyi, Kozytskyi, Kudryk, Revutskyi, Yakymenko, etc.
Roman Prydatkevych played the violin made by Giovanni Battista Guadagnini (1774), which he acquired with the financial support of the philanthropist Luka Myshuha.
In 1924, together with M. Hayvoronskyi, he founded and headed the Musical Conservatory in New York. From 1937 to 1940 he was concertmaster of the New York City Orchestra, later Gilbert and Sullivan Opera, and many other US orchestras.
The composer's style evolved from avant-garde aesthetics and polystylistic to the so-called sacred minimalism, embodied in the music of a spiritual and religious plan.
Prydatkevych began to play the violin at the age of 5, and in less than 3 years he already performed in Przemysl and Lviv. He studied at the Institute of St. Nicholas, as well as the Lviv gymnasium. He entered the Higher Musical Institute (violin class of A. Dolzytskyi, E. Shchedrovych-Hankevych, Ye. Perfetskyi, studied theoretical subjects under F. Kolessa, S. Lyudkevych). After graduating from the institute, he entered the Vienna Academy of Music, and at the same time studied Slavic philology at the University of Vienna. Then he went to Berlin, where he took lessons from K. Flesh and his assistant R. Harzer. Successfully toured Europe.
From 1921 to 1922 he was a teacher at the Odesa Tobilevych Theater Institute, and head of the musical department of the INO Odesa on the recommendation of Kyrylo Stetsenko.
In 1923 he emigrated to the USA, where he received recognition. Entered Columbia University, and then graduated from the Curtis Institute of Music in Philadelphia. Since that time, the lightning-fast touring activity of the violinist has been gaining momentum. Prydatkevych paid much attention to the promotion of Ukrainian culture at the highest performing level. So, the lion's share of his concert repertoire traditionally consisted of works by Ukrainian composers: Lysenko, Barvinskyi, Lyatoshynskyi, Kozytskyi, Kudryk, Revutskyi, Yakymenko, etc.
Roman Prydatkevych played the violin made by Giovanni Battista Guadagnini (1774), which he acquired with the financial support of the philanthropist Luka Myshuha.
In 1924, together with M. Hayvoronskyi, he founded and headed the Musical Conservatory in New York. From 1937 to 1940 he was concertmaster of the New York City Orchestra, later Gilbert and Sullivan Opera, and many other US orchestras.
The composer's style evolved from avant-garde aesthetics and polystylistic to the so-called sacred minimalism, embodied in the music of a spiritual and religious plan.
Roman Prydatkevych was known as the organizer and violinist of the Ukrainian Trio, and Ukrainian string quartet. And founded by him in 1934-38 The Society of Friends of Ukrainian Music gave 8 concerts per season, which featured Ukrainian classics, modern music, works by Western European and Russian composers, and also music by Prydatkevych.
From 1946-1965 he was a professor at Murray College in California. In 1970 he made a successful tour in Europe, performing in London, Berlin, Paris, Salzburg, and other cities.
In 1953, at the University of Rochester, R. Prydatkevych received the title of Doctor of Philosophy for the research "Bach passions and their musical and historical background." In 1967 he defended his thesis on "Ivan Franko and Ukrainian Music" at the Ukrainian Free University in Munich. Prydatkevych's activity as a scholar, critic, and publicist was outstanding. For many years he was the author of numerous studies and articles in the American press ( newspaper Freedom, Visti, Herald, etc.). He wrote about the events of the musical life of that time, the sociological problems of Ukrainian music and the emigrants, raised questions about violin pedagogy and was also engaged in memoirs (interesting references to Hayvoronskyi, Lev Turkevych, Nestor Nyzhankivskyi, Luka Myshuha, the musical life of Ukrainians in New York 1930s).
Composer Roman Prydatkevych is the author of more than 200 pieces of music. His work follows the traditions of post-romanticism and folklorism. The romantic musical language is associated with Ukrainian folklore: folk melodies and motifs are well combined with the academic style of that time. Thus, the works of Prydatkevych are designed in the spirit of a conservative-romantic, sometimes impressionistic style. The vector of attention of the virtuoso violinist is directed to violin music, but his other works are also impressive: 4 symphonies, "Ukrainian Suite" for chamber orchestra, instrumental ensembles (String Quartet, suites on folk themes ("Podilska", "Hutsulska"), two "Ukrainian Rhapsodies" - "Kobzarska" and "Wedding", arrangements of folk songs for chamber performance, works for voice, violin and piano ("Hutsul carol", "Quail", "Seagull", etc.), music for the film " Marusya" (1938, USA).
From 1946-1965 he was a professor at Murray College in California. In 1970 he made a successful tour in Europe, performing in London, Berlin, Paris, Salzburg, and other cities.
In 1953, at the University of Rochester, R. Prydatkevych received the title of Doctor of Philosophy for the research "Bach passions and their musical and historical background." In 1967 he defended his thesis on "Ivan Franko and Ukrainian Music" at the Ukrainian Free University in Munich. Prydatkevych's activity as a scholar, critic, and publicist was outstanding. For many years he was the author of numerous studies and articles in the American press ( newspaper Freedom, Visti, Herald, etc.). He wrote about the events of the musical life of that time, the sociological problems of Ukrainian music and the emigrants, raised questions about violin pedagogy and was also engaged in memoirs (interesting references to Hayvoronskyi, Lev Turkevych, Nestor Nyzhankivskyi, Luka Myshuha, the musical life of Ukrainians in New York 1930s).
Composer Roman Prydatkevych is the author of more than 200 pieces of music. His work follows the traditions of post-romanticism and folklorism. The romantic musical language is associated with Ukrainian folklore: folk melodies and motifs are well combined with the academic style of that time. Thus, the works of Prydatkevych are designed in the spirit of a conservative-romantic, sometimes impressionistic style. The vector of attention of the virtuoso violinist is directed to violin music, but his other works are also impressive: 4 symphonies, "Ukrainian Suite" for chamber orchestra, instrumental ensembles (String Quartet, suites on folk themes ("Podilska", "Hutsulska"), two "Ukrainian Rhapsodies" - "Kobzarska" and "Wedding", arrangements of folk songs for chamber performance, works for voice, violin and piano ("Hutsul carol", "Quail", "Seagull", etc.), music for the film " Marusya" (1938, USA).
Roman Prydatkevych, the father of the pianist and teacher Anna Prydatkevych-Kukharchuk (Anna Kuchar) and the grandfather of the world-famous conductor Theodore Kuchar.
Text by Victoriia Antoshevska
.
Роман Придаткевич. Біографія
Роман Павлович Придаткевич (1895, Живець побл. Кракова, Польща – 1980, Мюррей, Кентуккі, США) – український та американський скрипаль, композитор, музикознавець, педагог і музично-громадський діяч. Член НТШ та Спілки композиторів у США, член СУПРОМу у Львові. Лауреат премії ім. К.Шова (за вокальний цикл «Атомне століття», 1978). Найяскравіший представник галицької скрипкової школи початку XX ст., один з найкращих учнів Є.Перфецького.
Грі на скрипці почав навчатися з 5-річного віку, у неповних 8 років виступав у Перемишлі та Львові. Навчався в Інституті Св. Миколая, а також Львівській гімназії. Вступив до Вищого музичного інституту (клас скрипки А. Должицького, Є. Щедрович-Ганкевич, Є. Перфецького, теоретичні предмети у Ф. Колесси, С. Людкевича). Після закінчення інституту вступає до Віденської музичної академії, паралельно студіює слов’янську філологію в університеті Відня. Опісля їде у Берлін, де бере уроки у К. Флєша та його асистента Р. Гарцер. Успішно гастролює Європою.
У 1921-1922 – викладач Одеського театрального інституту ім. І.Тобілевича, завідувач музичним відділом ІНО Одеси за рекомендацією К.Стеценка.
У 1923 емігрує до США, де отримує всезагальне визнання. Вступає до Колумбійського університету, а згодом закінчує музичний інститут Куртіса у Філадельфії. З цього часу блискавична гастрольна діяльність скрипаля набирає усе більших обертів. Багато уваги Придаткевич приділяє популяризації української культури на найвищому виконавському рівні. Отож, левову частку репертуару концертів традиційно складали твори українських композиторів: Лисенка, Барвінського, Лятошинського, Козицького, Кудрика, Ревуцького, Якименка та ін.
Грі на скрипці почав навчатися з 5-річного віку, у неповних 8 років виступав у Перемишлі та Львові. Навчався в Інституті Св. Миколая, а також Львівській гімназії. Вступив до Вищого музичного інституту (клас скрипки А. Должицького, Є. Щедрович-Ганкевич, Є. Перфецького, теоретичні предмети у Ф. Колесси, С. Людкевича). Після закінчення інституту вступає до Віденської музичної академії, паралельно студіює слов’янську філологію в університеті Відня. Опісля їде у Берлін, де бере уроки у К. Флєша та його асистента Р. Гарцер. Успішно гастролює Європою.
У 1921-1922 – викладач Одеського театрального інституту ім. І.Тобілевича, завідувач музичним відділом ІНО Одеси за рекомендацією К.Стеценка.
У 1923 емігрує до США, де отримує всезагальне визнання. Вступає до Колумбійського університету, а згодом закінчує музичний інститут Куртіса у Філадельфії. З цього часу блискавична гастрольна діяльність скрипаля набирає усе більших обертів. Багато уваги Придаткевич приділяє популяризації української культури на найвищому виконавському рівні. Отож, левову частку репертуару концертів традиційно складали твори українських композиторів: Лисенка, Барвінського, Лятошинського, Козицького, Кудрика, Ревуцького, Якименка та ін.
Роман Придаткевич грав на скрипці роботи Ґ.Ґваданіні (1774), яку придбав, завдяки фінансовій підтримці громадського діяча Л. Мишуги.
У 1924 разом з М. Гайворонським засновує і очолює Музичну Консерваторію у Нью-Йорку. У 1937—1940 — концертмейстер Нью-Йорк Сіті Оркестра, згодом Джільбер і Саліван Опера та багатьох інших оркестрах США.
Творчий стиль композитора еволюціонував від естетики авангарду і полістилістики до т.зв. «сакрального мінімалізму», який втілюється в музиці духовно-релігійного плану.
Роман Придаткевич був відомий як організатор і скрипаль «Українського тріо», українського струнного квартету. А засноване ним у 1934-38 «Товариство приятелів української музики» давало 8 оригінальних концертів за сезон, у яких звучала українська класика, сучасна музика, твори західноєвропейських та російських композиторів, власні опуси Придаткевича.
У 1946—1965 був професором Моррей-коледжу в Каліфорнії. У 1970 здійснив успішні гастролі в Європі, виступаючи в Лондоні, Берліні, Парижі, Зальцбурзі та інших містах.
У 1953 в Рочестерському університеті Придаткевич отримав звання доктора філософії завдяки роботі «Бахові пасіони та їх музично-історичний підклад». 1967 року захистив дисертацію на тему «Іван Франко і українська музика» в Українському вільному університеті в Мюнхені. Визначною була діяльність Придаткевича як науковця, критика, публіциста. Довгі роки він був автором численних студій і статей в американській пресі (зокрема у газеті «Свобода», “Вісті”. “Herald” та ін.). Писав про події тогочасного музичного життя, соціологічні проблеми української музики та емігрантської публіки, порушував питання скрипкової педагогіки, займався також мемуаристикою (цікаві згадки про М.Гайворонського, Л.Туркевича, Н.Нижанківського, Л.Мишугу, музичне життя українців у Нью-Йорку 1930-х років).
Композитор Роман Придаткевич є автором понад 200 музичних творів. Його творчість наслідує традиції постромантизму та фольклоризму. Романтична музична мова пов’язана з українським фольклором: народні мелодії і мотиви органічно поєднуються із тогочасною академічною манерою. Таким чином, твори Придаткевича витримані у дусі консервативно-романтичного, часом імпресіоністичного стилю, хоча не позбавлені оригінальності, сміливості думки та її втілення. Вектор уваги скрипаля-віртуоза спрямований на скрипкову музику, проте напрочуд вартісні й інші його твори: 4 симфонії, «Українська сюїта» для камерного оркестру, інструментальні ансамблі (Струнний квартет, сюїти на народні теми («Подільська», «Гуцульська» та ін.), дві «Українські рапсодії» - «Кобзарська» та «Весільна», обробки народних пісень для камерного виконання, твори для голосу, скрипки та фортепіано («Гуцульська коляда», «Перепілка», «Чайка» та ін.), музика до кінофільму «Маруся» (1938 р., США).
Роман Придаткевич – патріарх талановитого музичного роду, батько піаністки і педагога Ганни Придаткевич-Кухарчук (Ганни Кухар) та дід всесвітньо відомого диригента Теодора Кухара.
У 1924 разом з М. Гайворонським засновує і очолює Музичну Консерваторію у Нью-Йорку. У 1937—1940 — концертмейстер Нью-Йорк Сіті Оркестра, згодом Джільбер і Саліван Опера та багатьох інших оркестрах США.
Творчий стиль композитора еволюціонував від естетики авангарду і полістилістики до т.зв. «сакрального мінімалізму», який втілюється в музиці духовно-релігійного плану.
Роман Придаткевич був відомий як організатор і скрипаль «Українського тріо», українського струнного квартету. А засноване ним у 1934-38 «Товариство приятелів української музики» давало 8 оригінальних концертів за сезон, у яких звучала українська класика, сучасна музика, твори західноєвропейських та російських композиторів, власні опуси Придаткевича.
У 1946—1965 був професором Моррей-коледжу в Каліфорнії. У 1970 здійснив успішні гастролі в Європі, виступаючи в Лондоні, Берліні, Парижі, Зальцбурзі та інших містах.
У 1953 в Рочестерському університеті Придаткевич отримав звання доктора філософії завдяки роботі «Бахові пасіони та їх музично-історичний підклад». 1967 року захистив дисертацію на тему «Іван Франко і українська музика» в Українському вільному університеті в Мюнхені. Визначною була діяльність Придаткевича як науковця, критика, публіциста. Довгі роки він був автором численних студій і статей в американській пресі (зокрема у газеті «Свобода», “Вісті”. “Herald” та ін.). Писав про події тогочасного музичного життя, соціологічні проблеми української музики та емігрантської публіки, порушував питання скрипкової педагогіки, займався також мемуаристикою (цікаві згадки про М.Гайворонського, Л.Туркевича, Н.Нижанківського, Л.Мишугу, музичне життя українців у Нью-Йорку 1930-х років).
Композитор Роман Придаткевич є автором понад 200 музичних творів. Його творчість наслідує традиції постромантизму та фольклоризму. Романтична музична мова пов’язана з українським фольклором: народні мелодії і мотиви органічно поєднуються із тогочасною академічною манерою. Таким чином, твори Придаткевича витримані у дусі консервативно-романтичного, часом імпресіоністичного стилю, хоча не позбавлені оригінальності, сміливості думки та її втілення. Вектор уваги скрипаля-віртуоза спрямований на скрипкову музику, проте напрочуд вартісні й інші його твори: 4 симфонії, «Українська сюїта» для камерного оркестру, інструментальні ансамблі (Струнний квартет, сюїти на народні теми («Подільська», «Гуцульська» та ін.), дві «Українські рапсодії» - «Кобзарська» та «Весільна», обробки народних пісень для камерного виконання, твори для голосу, скрипки та фортепіано («Гуцульська коляда», «Перепілка», «Чайка» та ін.), музика до кінофільму «Маруся» (1938 р., США).
Роман Придаткевич – патріарх талановитого музичного роду, батько піаністки і педагога Ганни Придаткевич-Кухарчук (Ганни Кухар) та дід всесвітньо відомого диригента Теодора Кухара.
Текст: Вікторія Антошевська