If we imagine a list of the top works of Ukrainian music, undoubtedly included would be Levko Revutskyi's Second Symphony. With hundreds of performances in various corners of the world, national awards and accolades, worldwide fame, and the love of listeners, Revutskyi's symphony is rightfully recognized as the finest work of Ukrainian symphonic music of the first half of the 20th century. The secret of the symphony lies in its masterful interweaving of folk songs and the composer's remarkable skill and creativity. The result is a fireworks display of emotions, eloquently speaking about the beauty and grandeur of Ukraine through the language of sound. However, when discussing this monumental symphony, it is impossible to overlook its history and its long way, which took a significant turn just a few years ago.

The Symphony was written in 1927 and immediately recognized as an outstanding phenomenon of contemporary music based on Ukrainian melodic sources. It won first place at the All-Ukrainian competition of the Leontovych Society. However, the fate of the score was tragic – the score was burned in a fire at the Kyiv Philharmonic in late 1928. Revutskyi reconstructed the symphony from memory only in the years 1939-1940. By the beginning of 1941, it had once again received the State Prize.

In the post-war period, Revutskyi's Second Symphony in the USSR was exclusively performed in its revised version, while the original version was believed to be lost forever. But a miracle happened: in 2020, the original version, handwritten by Levko Revutskyi himself, was found among the debris in the Lviv Philharmonic Library. This author's copy of the score, made secretly in the 1930s, was smuggled abroad (also clandestinely) by the young conductor and composer Antin Rudnytskyi. The symphony was performed based on this score in Lviv, Warsaw, and Kaunas, but the source was not publicly announced, especially after 1939.

Symphony No. 2 in E major consists of three parts, each built on themes of well-known songs, diverse in genres, images, and moods. The main theme of the first part is the spring song "Oy Vesna, Vesnytsya," recorded by the composer in his native village of Irzhavets, while the secondary theme is the mournful song "Ta Ne Zhal Meni Ani Na Koho" (But I Don't Pity Anyone). The second part of the symphony utilizes the lyrical songs "Oy Mykyto, Mykyto, Chy Ye Rillia Na Zyto" and "Oy u Poli Sosna" (Oh Mykyto, Mykyto, Is There Wheat in the Field, and Oh, There's a Pine in the Field). In the third part, a dynamically transformed playful song "A My Proso Siyaly" (And We Sowed Millet) is featured. And for the finale, the composer returns to the theme from the first part ("Oy Vesna, Vesnytsya") that opened the symphony. Framed by the spring song theme, Revutskyi's symphony circulates with life and energy, igniting everyone who listens to it.

Якщо уявити перелік топ-творів української музики, до нього без сумніву увійшла б Друга симфонія Левка Ревуцького. Сотні виконань у різних куточках планети, державні премії та нагороди, всесвітня слава і любов слухачів – ця симфонія Ревуцького недарма визнана кращим твором української симфонічної музики першої половини ХХ століття. Секрет симфонії в тому, що вона майстерно виткана з народних пісень та обрамлена неабиякою майстерністю та креативністю композитора. Як результат – феєрверк настроїв, що промовисто говорить про красу і велич України мовою звуків. Та говорячи про цю монументальну симфонію, неможливо оминути її історії та творчої долі, останній крутий поворот у якій відбувся лише кілька років тому.

Твір було написано 1927 року й одразу визнано видатним явищем сучасності, заснованим на джерелах українського мелосу. Він отримав перше місце на Всеукраїнському конкурсі Товариства імені Леонтовича. Однак доля партитури була трагічною – ноти згоріли наприкінці 1928-го під час пожежі в Київській філармонії. Ревуцький лише в 1939–1940 роках з памʼяті реконструював симфонію. І вже на початку 1941 року вона знову отримала Державну премію.

У повоєнний час Друга симфонія Ревуцького в СРСР виконувалась виключно в другій редакції, натомість перша тривалий час вважалася втраченою назавжди. Та відбулося диво: у 2020 році першу редакцію, до того ж писану рукою самого Левка Ревуцького, було віднайдено у завалах бібліотеки Львівської філармонії. Цю авторську копію партитури, зроблену таємно, у 1930-ті роки вивіз за кордон (теж таємно) молодий диригент і композитор Антін Рудницький. По ній грали симфонію у Львові, Варшаві, Каунасі, проте джерело не афішували, особливо після 1939 року.

Симфонія №2 мі мажор складається з трьох частин, кожна з яких побудована на темах відомих пісень, розмаїтих за жанрами, образами і настроями. Головна тема першої частини – веснянка «Ой весна, весниця», записана композитором у своєму рідному селі Іржавець, побічна – жаліслива пісня «Та не жаль мені ані на кого». У другій частині симфонії використано ліричну пісні «Ой Микито, Микито, чи є рілля на жито» та «Ой у полі сосна». У третій частині динамічно перевтілена грайлива пісня «А ми просо сіяли». А для фіналу композитор повертається до теми з першої частини («Ой весна, весниця»), що відкривала симфонію. Обрамлена темою веснянки, ця симфонія Ревуцького циркулює життям та енергією й цією енергією запалює кожного, хто її слухає.