Levko Revutskyi. Biography

Lev (Levko) Revutskyi (b.1889, Irzhavets – d.1977, Kyiv)

Renowned Ukrainian composer, pianist, brilliant symphonist, musicologist, pedagogue, public figure.
Lev Revutskyi was born on February 20, 1889 in the village of Irzhavets, Chernihiv Oblast.

He came from a family where music was much appreciated. His remarkable talent was evident at an early age and his mother began teaching him piano before age five.  In 1903, his parents decided to send him to a private gymnasium in Kyiv.
 
He soon entered the Mykola Tumanovskyi Music School, studying piano in the class of Mykola Lysenko. In 1904, he transferred to the newly-established Lysenko Music and Drama School.  In 1906, when Revutskyi's parents died suddenly, he dropped his music studies and entered the Faculty of Law and Faculty of Physics and Mathematics at the University of Kyiv. He later resumed his music studies at the Kyiv School of the Russian Music Society (piano class of Serhiy Korotkevych, then Hryhoriy Khodorovskyi).During this period, his artistic tastes and preferences were formed, with Romantic music attracting him the most. Between 1907 and 1908, Revutskyi began to compose his own music:  art songs (romances), piano miniatures, a piano sonata, and the first part of a piano concerto. In 1913, when the Kyiv Conservatory was established, Revutskyi was one of its first students in the composition class of Reinhold Glière (1913-1916). In 1917, he was sent to the front, and after the war, he returned to the Pryluky area to teach music. Despite difficult living conditions, he did not abandon music composition but continued to write art songs (romances), arrangements of folk songs, and created the cantata-poem Khustyna/The Shawl (text by Taras Shevchenko, 1923).

In 1924, Revutskyi returned to Kyiv to teach at the Petro Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine, where he remained until his death. The creative atmosphere of the capital city of the 1920s had a positive effect on Revutskyi’s work. He wrote his most significant work – Symphony No. 2 in E major, Op.12 (1926-27), which is recognized as the first significant national work in this genre; also art songs (romances), choral works, pieces for children, and arrangements of folk songs.
In the 1930s, due to the intensification of repressive Communist cultural policies, Revutskyi produced fewer works than in the previous decade. However, there appeared his monumental Concerto No.2 in F major, Op. 18 (for piano and orchestra, 1934), which was the first in this genre in Ukrainian music.
Revutskyi focused his attention on editing the music of other composers. In 1937, together with Borys Lyatoshynskyi (orchestration) and Maksym Rylskyi (lyrics), he re-arranged and edited Mykola Lysenko’s Taras Bulba. In that same year, along with Hryhoriy Maiboroda, he re-arranged, edited and published Viktor Kosenko’s Piano Concerto in C major. He also completed and orchestrated several operas.

During World War II, Revutskyi lived in Tashkent, and after the war, he returned to teaching in Kyiv. In the final 30 years of his life, Revutskyi did not compose much, but instead focused on scholarly and editorial matters, folklore studies and pedagogy. Revutskyi influenced many famous post-war musicians particularly Hryhoriy and Platon Maiboroda, Vitaliy Kireyko, Leonid Hrabovskyi, Anatoliy Kolomiets, Nina Herasimova-Persydska, Bohdana Filtz, and others.
Revutskyi received many awards and honours. In 1989, the Union of Composers of Ukraine established the annual Levko Revutskyi Prize for Composition, which is awarded to talented musicians to this day.

Lev Revutskyi died on March 30, 1977 in Kyiv and is buried in the historic Baikove Cemetery.
Revutskyi’s style synthesizes European musical vocabulary of the modern era with intonation and harmonious thinking based on Ukrainian musical folklore. The composer initiated new trends in the development of Ukrainian symphonic and piano music, showed an innovative approach to the free arrangement of folk songs for voice with piano accompaniment.
He worked in various genres: two symphonies, two concertos for piano, a sonata for piano, instrumental and vocal pieces, arrangements of folk songs. Symphonic works stand out in Revutskyi's work. Two of his works in this genre initiated Ukrainian symphonism and laid the foundation for the national symphony’s further dynamic development.

Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska

Listen to music in the App 
Слухати музику в додатку

Левко Ревуцький. Біографія

Лев (Левко) Миколайович Ревуцький (1889, с. Іржавець - 1977, м. Київ) – видатний український композитор (учень Миколи Лисенка), піаніст, яскравий симфоніст, педагог, музичний і громадський діяч.
Походив з музикальної родини і з дитинства виявив неабиякі музичні здібності, брав приватні уроки гри на фортепіано. У 1903 р. Л. Ревуцький виїжджає до Києва, де знайомиться з М. Лисенком, який погодився давати йому приватні лекції.
Навчаючись в одній із приватних київських гімназій, Л. Ревуцький паралельно вступає до музичної школи Миколи Тутковського, де певен час працював М. Лисенко. Незабаром переходить до музично-драматичної школи, заснованої М. Лисенком. У 1906 р. раптово помирають батьки Л. Ревуцького, він покидає заняття в музично-драматичній школі, вступає до Київського університету на фізико-математичний і на юридичний факультети. Згодом поновлює заняття музикою в Київському училищі Російського музичного товариства (клас фортепіано Сергія Короткевича, пізніше  Григорія Ходоровського). На той час формуються і художні смаки та уподобання композитора. Найбільше приваблює його романтична музика. В період 1907 - 1908 рр. Л. Ревуцький пробує писати свою власну: спочатку з’являються  солоспіви і фортепіанні мініатюри, згодом фортепіанна соната, перші частини фортепіанного концерту. У 1913 р., коли відкрилась Київська консерваторія Л. Ревуцький стає одним із перших її студентів у класі композиції Рейнгольда Глієра (1913-1916). В 1917 р. його забирають на фронт в артилерійські війська. Після демобілізації в 1918 р. для Л. Ревуцького розпочинаються «роки блукань» по різних містах. Незважаючи на складні умови життя, він не полишає композиції, зокрема пише солоспіви, обробки народних пісень, створює кантату-поему «Хустина» на слова Т. Шевченка («У неділю не гуляла»).
В 1924 р. Л. Ревуцький переїжджає до Києва і розпочинає працю як викладач у Київському музичному технікумі (тепер Національна Музична Академія України ім. П. І. Чайковського), де він працюватиме аж до смерті. Творча атмосфера столиці позитивно позначилася на доробку Л. Ревуцького 20-х років, зокрема він пише свій найвизначніший твір - Другу симфонію, яку визнано як перший значний національний твір у цьому жанрі, хорові твори, солоспіви, масові пісні, твори для дітей, численні інструментальні п’єси, обробки народних пісень. У 30-ті роки у зв’язку з жорстким контролем комуністичного режиму мистецької сфери, композитор пише значно менше музики, аніж у попереднє десятиліття, проте з’являється 4-х частинний Фортепіанний концерт, який став першим у цьому жанрі в українській музиці. Багато уваги Л. Ревуцький приділяє редагуванню «чужої» музики, зокрема готує до друку Фортепіанний концерт Віктора Косенка, разом із Борисом Лятошинським та Максимом Рильським здійснює фундаментальну редакцію опери М. Лисенка «Тараса Бульби» а також доповнює та оркеструє деякі номери його опери.

У роки Другої світової війни Л. Ревуцький перебував в Ташкенті, а після її закінчення повертається до викладацької роботи. Творчість останніх 30-ти років життя композитора дуже нечисленна, основну увагу композитор приділяє науково-фольклористичній, редакторській та педагогічній праці. В нього навчалися відомі митці повоєнного покоління, зокрема Григорій і Платон Майбороди, Віталій Кирейко, Леонід Грабовський, Анатолій Коломієць, Ніна Герасимова-Персидська, Богдана Фільц та інші. Твори його доволі часто звучать і на концертних естрадах, і в навчальних класах шкіл та музичних училищ.

Л. Ревуцький був володарем багатьох нагород та звань. Спілка композиторів України у 1989 р. заснувала щорічну премію імені Л. Ревуцького, яка дотепер присуджується талановитим музикантам.
Помер Л. Ревуцький у 1977 р. у Києві.

Стиль Л. Ревуцького – синтез європейської музичної лексики доби модерну з інтонаційно-гармонічним мисленням на основі українського музичного фольклору. Композитор ініціював нові напрями розвитку української симфонічної та фортепіанної музики, проявив новаторський підхід до вільної обробки народної пісні для голосу із супроводом фортепіано.

У творчому доробку Л. Ревуцького твори різноманітних жанрів та складів: дві симфонії, два концерти для фортепіано, соната для фортепіано, камерно-інструментальні та камерно-вокальні твори, обробки народних пісень.
Важливе місце в творчому спадку Л. Ревуцького посідає симфонічна творчість. Два його твори в цьому жанрі започаткували український симфонізм і заклали основу для подальшого динамічного розвитку національної симфонії.

Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська

Література:
Кияновська Л. Українська музична культура: Навчальний посібник. Київ, 2002. С. 86-92.
Кузик В. В. Лев Миколайович Ревуцький.Київ, 2009. 79 с.