Revutskyi Levko . Biography

Lev (Levko) Revutskyi (1889, Irzhavets - 1977, Kyiv) - an outstanding Ukrainian composer (student of Mykola Lysenko), pianist, brilliant symphonist, teacher, musician, and public figure.

He came from a family where music was valued; from childhood the boy showed remarkable musical abilities, took private piano lessons. In 1903 Revutskyi left for Kyiv, where he met Mykola Lysenko, who agreed to give him private lessons.
 
While studying in Kyiv's private gymnasium, Revutskyi entered the music school of Mykola Tutkovskyi, where Lysenko worked for some time. He soon transferred to a music and drama school founded by Lysenko. In 1906, Revutskyi's parents died suddenly, he dropped out of school, entered the University of Kyiv at the Faculty of Law and Physics and Mathematics Department. He later resumed his music studies at the Kyiv School of the Russian Music Society (piano class of Serhiy Korotkevych, later Hryhoriy Khodorovskyi). At that time, the artistic tastes and preferences of the composer were formed. Romantic music attracts him the most. Between 1907 and 1908, Revutskyi tried to write his own music: first romances and piano miniatures appeared, then a piano sonata, the first parts of a piano concerto. In 1913, when the Kyiv Conservatory was established, Revutskyi was one of its first students in the composition class of Reinhold Glier (1913-1916). In 1917 he was taken to the front in the artillery. After demobilization in 1918, L. Revutskyi began a new period of life - in different cities. Despite the difficult living conditions, he did not give up music composition; in particular, he wrote romances, arrangements of folk songs, created a cantata-poem "Khustyna" to the words by Taras Shevchenko.
In 1924 Revutskyi moved to Kyiv and began working as a teacher at the Petro Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine, where he would work until his death. The creative atmosphere of the capital city had a positive effect on the work of Revutskyi in the 20s. He wrote his most significant work - the Second Symphony, which is recognized as the first significant national work in this genre, choral pieces, romancer, pieces for children, arrangements of folk songs. In the 1930s, due to the communist regime's tight control, the composer wrote much less music than in the previous decade. Still, a 4-part Piano Concerto appeared, which became the first in this genre in Ukrainian music. Revutskyi pays a lot of attention to editing other composers` music; in particular, he prepares for publication Viktor Kosenko's Piano Concerto, together with Borys Lyatoshynskyi and Maksym Rylskyi he fundamentally edits M. Lysenko's opera "Taras Bulba". Also, he complements and orchestrates some numbers of his opera.
During the Second World War, Revutskyi was in Tashkent, and after its end, he returned to teaching. He didn't create much music in the last 30 years of his life. Instead, the composer focuses on scholar matters and folklore, editorial, and pedagogical work. Famous artists of the post-war generation learned from him, particularly Hryhoriy and Platon Maiboroda, Vitaliy Kireyko, Leonid Hrabovskyi, Anatoliy Kolomiets, Nina Herasimova-Persydska, Bohdana Filts, and others. 
Revutskyi received many awards and titles. The Union of Composers of Ukraine in 1989 founded the annual Levko Revutskyi Prize, which is still awarded to talented musicians.
Levko Revutskyi died in 1977 in Kyiv.
Revutskyi's style synthesizes European musical vocabulary of the modern era with intonation and harmonious thinking based on Ukrainian musical folklore. The composer initiated new trends in the development of Ukrainian symphonic and piano music, showed an innovative approach to the free arrangement of folk songs for voice with piano accompaniment.
He worked in various genres: two symphonies, two concertos for piano, sonata for piano, instrumental and vocal pieces, arrangements of folk songs. Symphonic works stand out in Revutskyi's work. Two of his works in this genre initiated Ukrainian symphonism and laid the foundation for the national symphony's further dynamic development.

Listen to music in the App 
Слухати музику в додатку

Ревуцький Левко . Біографія

Лев (Левко) Миколайович Ревуцький (1889, с. Іржавець - 1977, м. Київ) – видатний український композитор (учень Миколи Лисенка), піаніст, яскравий симфоніст, педагог, музичний і громадський діяч.
Походив з музикальної родини і з дитинства виявив неабиякі музичні здібності, брав приватні уроки гри на фортепіано. У 1903 р. Л. Ревуцький виїжджає до Києва, де знайомиться з М. Лисенком, який погодився давати йому приватні лекції.
Навчаючись в одній із приватних київських гімназій, Л. Ревуцький паралельно вступає до музичної школи Миколи Тутковського, де певен час працював М. Лисенко. Незабаром переходить до музично-драматичної школи, заснованої М. Лисенком. У 1906 р. раптово помирають батьки Л. Ревуцького, він покидає заняття в музично-драматичній школі, вступає до Київського університету на фізико-математичний і на юридичний факультети. Згодом поновлює заняття музикою в Київському училищі Російського музичного товариства (клас фортепіано Сергія Короткевича, пізніше  Григорія Ходоровського). На той час формуються і художні смаки та уподобання композитора. Найбільше приваблює його романтична музика. В період 1907 - 1908 рр. Л. Ревуцький пробує писати свою власну: спочатку з’являються  солоспіви і фортепіанні мініатюри, згодом фортепіанна соната, перші частини фортепіанного концерту. У 1913 р., коли відкрилась Київська консерваторія Л. Ревуцький стає одним із перших її студентів у класі композиції Рейнгольда Глієра (1913-1916). В 1917 р. його забирають на фронт в артилерійські війська. Після демобілізації в 1918 р. для Л. Ревуцького розпочинаються «роки блукань» по різних містах. Незважаючи на складні умови життя, він не полишає композиції, зокрема пише солоспіви, обробки народних пісень, створює кантату-поему «Хустина» на слова Т. Шевченка («У неділю не гуляла»).
В 1924 р. Л. Ревуцький переїжджає до Києва і розпочинає працю як викладач у Київському музичному технікумі (тепер Національна Музична Академія України ім. П. І. Чайковського), де він працюватиме аж до смерті. Творча атмосфера столиці позитивно позначилася на доробку Л. Ревуцького 20-х років, зокрема він пише свій найвизначніший твір - Другу симфонію, яку визнано як перший значний національний твір у цьому жанрі, хорові твори, солоспіви, масові пісні, твори для дітей, численні інструментальні п’єси, обробки народних пісень. У 30-ті роки у зв’язку з жорстким контролем комуністичного режиму мистецької сфери, композитор пише значно менше музики, аніж у попереднє десятиліття, проте з’являється 4-х частинний Фортепіанний концерт, який став першим у цьому жанрі в українській музиці. Багато уваги Л. Ревуцький приділяє редагуванню «чужої» музики, зокрема готує до друку Фортепіанний концерт Віктора Косенка, разом із Борисом Лятошинським та Максимом Рильським здійснює фундаментальну редакцію опери М. Лисенка «Тараса Бульби» а також доповнює та оркеструє деякі номери його опери.

У роки Другої світової війни Л. Ревуцький перебував в Ташкенті, а після її закінчення повертається до викладацької роботи. Творчість останніх 30-ти років життя композитора дуже нечисленна, основну увагу композитор приділяє науково-фольклористичній, редакторській та педагогічній праці. В нього навчалися відомі митці повоєнного покоління, зокрема Григорій і Платон Майбороди, Віталій Кирейко, Леонід Грабовський, Анатолій Коломієць, Ніна Герасимова-Персидська, Богдана Фільц та інші. Твори його доволі часто звучать і на концертних естрадах, і в навчальних класах шкіл та музичних училищ.

Л. Ревуцький був володарем багатьох нагород та звань. Спілка композиторів України у 1989 р. заснувала щорічну премію імені Л. Ревуцького, яка дотепер присуджується талановитим музикантам.
Помер Л. Ревуцький у 1977 р. у Києві.

Стиль Л. Ревуцького – синтез європейської музичної лексики доби модерну з інтонаційно-гармонічним мисленням на основі українського музичного фольклору. Композитор ініціював нові напрями розвитку української симфонічної та фортепіанної музики, проявив новаторський підхід до вільної обробки народної пісні для голосу із супроводом фортепіано.

У творчому доробку Л. Ревуцького твори різноманітних жанрів та складів: дві симфонії, два концерти для фортепіано, соната для фортепіано, камерно-інструментальні та камерно-вокальні твори, обробки народних пісень.
Важливе місце в творчому спадку Л. Ревуцького посідає симфонічна творчість. Два його твори в цьому жанрі започаткували український симфонізм і заклали основу для подальшого динамічного розвитку національної симфонії.

Література:
Кияновська Л. Українська музична культура: Навчальний посібник. Київ, 2002. С. 86-92.
Кузик В. В. Лев Миколайович Ревуцький.Київ, 2009. 79 с.