Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.
The premiere of Olexander Rodin's Concerto for Organ and Orchestra became one of the most anticipated events in the repertoire of the Lviv Organ Hall in 2025.
Commissioned by the Organ Hall, this piece became a logical continuation of the composer's fruitful collaboration with the institution, which had already presented listeners with the world premieres of his "Romantic" Symphony and the work "Requiem for the Future" for organ and soprano. The new opus confidently marks an important milestone in the development of the 21st-century Ukrainian organ repertoire. The composition emerges as a large-scale canvas where the classical monumental form is reinterpreted through the prism of highly contemporary musical thinking. Rodin, known for his subtle sense of dramaturgy (in particular, as the author of theatrical music, the opera Kateryna, and the ballets Viy, Solaris, and others), builds the score on the principles of deep psychologism.
His Concerto is deeply contextual. According to the premiere performer Svitlana Pozdnysheva, the work is a sonic reflection of the mental and emotional state of a modern Ukrainian. The musical fabric translates a complex spectrum of states — from tension and anxiety to bright, almost cathartic insights. The special integrity of the composition is formed by its three-movement structure (Largamente–Allegro / Adagio–Andante mosso / Allegro molto–Andante), which allows the dramaturgy to unfold as a sequence of wave-like emotional accumulations and contrasts. The musical language combines intellectual concentration with the living breath of musical thought: romantic expressiveness of phrasing coexists with modern harmonic richness, polyharmonies, and altered chords. At the same time, distinct tone-painting episodes of a military nature appear in the fabric of the work — marching rhythms, brass accents, creating an emotionally tangible parallel with the reality of the Ukrainian war today.
The idea of the Concerto was born as a continuation of the cooperation after the "Requiem for the Future" project, which united the music and painting of Olexander Rodin in the space of the Organ Hall. It was then that the desire to create a new major work for the organ took shape — an instrument historically connected with spiritual tradition and capable of embodying profound meanings. Importantly, the composer worked on the score in close dialogue with the organist Svitlana Pozdnysheva. As a result, the work was created in extremely tight deadlines (about two months), but with a deep immersion into the specifics of the instrument. The uniqueness of the Concerto lies in the fact that it was created holistically for a specific acoustic location and instrument — the "Rieger-Kloss" organ of the Lviv Organ Hall, the largest organ in Ukraine. Thorough elaboration of the technical nature of the instrument allowed achieving exceptional relief of the organ part: a wide dynamic amplitude, richness of timbres, and subtle nuance.
Instead of the traditional confrontation between the soloist and the orchestra, Rodin achieves an organic unity: the orchestra and the organ form a single living organism, in which the balance of timbral planes is preserved even with high polyphonic saturation. The Symphony Orchestra of the Luhansk Regional Philharmonic under the baton of Ivan Ostapovych acts as a flexible partner in this intellectual dialogue.
The dramaturgy of the work associatively approaches a trilogy film — with vivid images, sensitivity, and subtle mood. The sonorous palette gives the sound metaphor and volume, and the finale becomes the emotional culmination. The performance of the Concerto as the opening work of the festival emphasizes its program status. In times of historical trials, the emergence of such a large-scale opus is not only an artistic but also a symbolic gesture — the affirmation of culture as a force.
Thanks to the recording of the premiere by Radio Kultura and integration into the international project Ukrainian Live, Rodin's Concerto enters the global context, demonstrating the viability and depth of the modern Ukrainian school of composition.
Commissioned by the Organ Hall, this piece became a logical continuation of the composer's fruitful collaboration with the institution, which had already presented listeners with the world premieres of his "Romantic" Symphony and the work "Requiem for the Future" for organ and soprano. The new opus confidently marks an important milestone in the development of the 21st-century Ukrainian organ repertoire. The composition emerges as a large-scale canvas where the classical monumental form is reinterpreted through the prism of highly contemporary musical thinking. Rodin, known for his subtle sense of dramaturgy (in particular, as the author of theatrical music, the opera Kateryna, and the ballets Viy, Solaris, and others), builds the score on the principles of deep psychologism.
His Concerto is deeply contextual. According to the premiere performer Svitlana Pozdnysheva, the work is a sonic reflection of the mental and emotional state of a modern Ukrainian. The musical fabric translates a complex spectrum of states — from tension and anxiety to bright, almost cathartic insights. The special integrity of the composition is formed by its three-movement structure (Largamente–Allegro / Adagio–Andante mosso / Allegro molto–Andante), which allows the dramaturgy to unfold as a sequence of wave-like emotional accumulations and contrasts. The musical language combines intellectual concentration with the living breath of musical thought: romantic expressiveness of phrasing coexists with modern harmonic richness, polyharmonies, and altered chords. At the same time, distinct tone-painting episodes of a military nature appear in the fabric of the work — marching rhythms, brass accents, creating an emotionally tangible parallel with the reality of the Ukrainian war today.
The idea of the Concerto was born as a continuation of the cooperation after the "Requiem for the Future" project, which united the music and painting of Olexander Rodin in the space of the Organ Hall. It was then that the desire to create a new major work for the organ took shape — an instrument historically connected with spiritual tradition and capable of embodying profound meanings. Importantly, the composer worked on the score in close dialogue with the organist Svitlana Pozdnysheva. As a result, the work was created in extremely tight deadlines (about two months), but with a deep immersion into the specifics of the instrument. The uniqueness of the Concerto lies in the fact that it was created holistically for a specific acoustic location and instrument — the "Rieger-Kloss" organ of the Lviv Organ Hall, the largest organ in Ukraine. Thorough elaboration of the technical nature of the instrument allowed achieving exceptional relief of the organ part: a wide dynamic amplitude, richness of timbres, and subtle nuance.
Instead of the traditional confrontation between the soloist and the orchestra, Rodin achieves an organic unity: the orchestra and the organ form a single living organism, in which the balance of timbral planes is preserved even with high polyphonic saturation. The Symphony Orchestra of the Luhansk Regional Philharmonic under the baton of Ivan Ostapovych acts as a flexible partner in this intellectual dialogue.
The dramaturgy of the work associatively approaches a trilogy film — with vivid images, sensitivity, and subtle mood. The sonorous palette gives the sound metaphor and volume, and the finale becomes the emotional culmination. The performance of the Concerto as the opening work of the festival emphasizes its program status. In times of historical trials, the emergence of such a large-scale opus is not only an artistic but also a symbolic gesture — the affirmation of culture as a force.
Thanks to the recording of the premiere by Radio Kultura and integration into the international project Ukrainian Live, Rodin's Concerto enters the global context, demonstrating the viability and depth of the modern Ukrainian school of composition.
Text by Victoriia Antoshevska
Performers:
Svitlana Pozdnysheva – organ,
Symphony Orchestra of the Luhansk Regional Philharmonic,
Ivan Ostapovych — conductor
Commissioned by the Lviv Organ Hall
Recorded in 2025 by Radio Kultura
Svitlana Pozdnysheva – organ,
Symphony Orchestra of the Luhansk Regional Philharmonic,
Ivan Ostapovych — conductor
Commissioned by the Lviv Organ Hall
Recorded in 2025 by Radio Kultura
Концерт для органа з оркестром
Олександр Родін
Премʼєра Концерту для органа з оркестром Олександра Родіна стала однією з найочікуваніших подій в репертуарі Львівського органного залу 2025 року. Написаний на замовлення органного залу, цей твір став логічним продовженням плідної колаборації композитора з інституцією, що вже подарувала слухачам світові премʼєри його “Романтичної” симфонії та твору “Requiem for the Future” для органа та сопрано. Новий опус упевнено маркує важливу віху в розвитку українського органного репертуару XXI століття. Композиція постає як масштабне полотно, де класична монументальна форма переосмислюється крізь призму гостросучасного музичного мислення. Родін, відомий своїм тонким відчуттям драматургії (зокрема, як автор театральної музики, опери "Катерина" та балетів "Вій", "Соляріс" та інших), вибудовує партитуру на засадах глибокого психологізму.
Його Концерт є глибоко контекстуальним. За словами першовиконавиці Світлани Позднишевої, твір є звуковим віддзеркаленням ментального та емоційного стану сучасного українця. Музична тканина транслює складний спектр станів — від напруги й тривожності до світлих, майже катарсичних прозрінь. Особливу цілісність композиції формує її тричастинна структура (Largamente–Allegro / Adagio–Andante mosso / Allegro molto–Andante), що дозволяє розгортати драматургію як послідовність хвилеподібних емоційних наростань і контрастів. У музичній мові поєднуються інтелектуальна зосередженість і живе дихання музичної думки: романтична виразність фразування співіснує з сучасною гармонічною насиченістю, полігармоніями та альтерованими співзвуччями. Водночас у тканині твору з’являються виразні звукозображальні епізоди мілітарного характеру — маршові ритми, акценти мідних духових, що створюють емоційно відчутну паралель із реальністю української війни сьогодні.
Ідея Концерту народилася як продовження співпраці після проєкту “Requiem for the Future”, який об’єднав у просторі Органного залу музику і живопис Олександра Родіна. Саме тоді сформувалося прагнення до створення нового великого твору для органа — інструмента, що історично пов’язаний із духовною традицією і здатен втілювати глибинні сенси. Важливо, що композитор працював над партитурою у тісному діалозі з органісткою Світланою Позднишевою. У результаті твір був створений у надзвичайно стислі терміни (близько двох місяців), але з глибоким зануренням у специфіку інструмента. Унікальність Концерту полягає в тому, що він створювався цілісно під конкретну акустичну локацію та інструмент — орган «Rieger-Kloss» Львівського органного залу, найбільший орган України. Ретельне опрацювання технічної природи інструмента дозволило досягти виняткової рельєфності органної партії: широкої динамічної амплітуди, багатства тембрів і тонкої нюансованості.
Замість традиційного протиставлення соліста й оркестру, Родін досягає органічної єдності: оркестр і орган формують єдиний живий організм, у якому зберігається баланс тембрових площин навіть за високої поліфонічної насиченості. Академічний симфонічний оркестр Луганської обласної філармонії під орудою Івана Остаповича виступає як гнучкий партнер у цьому інтелектуальному діалозі.
Драматургія твору асоціативно наближається до фільму-трилогії — з яскравими образами, чуттєвістю та тонкою настроєвістю. Сонорна палітра надає звучанню метафоричності й об’ємності, а фінал стає емоційною кульмінацією.
Виконання Концерту як твору-відкриття фестивалю підкреслює його програмний статус. У часи історичних випробувань поява такого масштабного опусу є не лише мистецьким, а й символічним жестом — утвердженням культури як сили.
Завдяки фіксації прем'єри Радіо Культура та інтеграції в міжнародний проєкт Ukrainian Live, Концерт Олександра Родіна входить у світовий контекст, демонструючи життєздатність і глибину сучасної української композиторської школи.
Його Концерт є глибоко контекстуальним. За словами першовиконавиці Світлани Позднишевої, твір є звуковим віддзеркаленням ментального та емоційного стану сучасного українця. Музична тканина транслює складний спектр станів — від напруги й тривожності до світлих, майже катарсичних прозрінь. Особливу цілісність композиції формує її тричастинна структура (Largamente–Allegro / Adagio–Andante mosso / Allegro molto–Andante), що дозволяє розгортати драматургію як послідовність хвилеподібних емоційних наростань і контрастів. У музичній мові поєднуються інтелектуальна зосередженість і живе дихання музичної думки: романтична виразність фразування співіснує з сучасною гармонічною насиченістю, полігармоніями та альтерованими співзвуччями. Водночас у тканині твору з’являються виразні звукозображальні епізоди мілітарного характеру — маршові ритми, акценти мідних духових, що створюють емоційно відчутну паралель із реальністю української війни сьогодні.
Ідея Концерту народилася як продовження співпраці після проєкту “Requiem for the Future”, який об’єднав у просторі Органного залу музику і живопис Олександра Родіна. Саме тоді сформувалося прагнення до створення нового великого твору для органа — інструмента, що історично пов’язаний із духовною традицією і здатен втілювати глибинні сенси. Важливо, що композитор працював над партитурою у тісному діалозі з органісткою Світланою Позднишевою. У результаті твір був створений у надзвичайно стислі терміни (близько двох місяців), але з глибоким зануренням у специфіку інструмента. Унікальність Концерту полягає в тому, що він створювався цілісно під конкретну акустичну локацію та інструмент — орган «Rieger-Kloss» Львівського органного залу, найбільший орган України. Ретельне опрацювання технічної природи інструмента дозволило досягти виняткової рельєфності органної партії: широкої динамічної амплітуди, багатства тембрів і тонкої нюансованості.
Замість традиційного протиставлення соліста й оркестру, Родін досягає органічної єдності: оркестр і орган формують єдиний живий організм, у якому зберігається баланс тембрових площин навіть за високої поліфонічної насиченості. Академічний симфонічний оркестр Луганської обласної філармонії під орудою Івана Остаповича виступає як гнучкий партнер у цьому інтелектуальному діалозі.
Драматургія твору асоціативно наближається до фільму-трилогії — з яскравими образами, чуттєвістю та тонкою настроєвістю. Сонорна палітра надає звучанню метафоричності й об’ємності, а фінал стає емоційною кульмінацією.
Виконання Концерту як твору-відкриття фестивалю підкреслює його програмний статус. У часи історичних випробувань поява такого масштабного опусу є не лише мистецьким, а й символічним жестом — утвердженням культури як сили.
Завдяки фіксації прем'єри Радіо Культура та інтеграції в міжнародний проєкт Ukrainian Live, Концерт Олександра Родіна входить у світовий контекст, демонструючи життєздатність і глибину сучасної української композиторської школи.
Виконавиці:
Світлана Позднишева – орган
Симфонічний оркестр Луганської обласної філармонії
Іван Остапович - диригент
Створено на замовлення Львівського органного залу
Запис - Радіо Культура
2025
Світлана Позднишева – орган
Симфонічний оркестр Луганської обласної філармонії
Іван Остапович - диригент
Створено на замовлення Львівського органного залу
Запис - Радіо Культура
2025
Текст: Вікторія Антошевська
Turkevych remained in L’viv during World War II. In 1946, when her works were banned throughout the USSR for their failure to comply with Socialist Realism, she fled to Austria and then to Italy, and she finally settled in the UK, where she composed her largest body of work—including Серце Оксани (Тhe Heart of Oksana). At some point in the 1940s, she separated from her first husband and married her second husband, Narcyz Lukianowicz (a doctor and poet).14 Her family lived for five years in Brighton (where she worked as an organist and pianist) and a year in London before moving to Bristol. (It was in London that Turkevych discovered a network of Canadian Ukrainians descent who had moved to the UK.) Ten years later, Turkevych moved to Belfast in Northern Ireland. For the last four years of her life, she settled in Cambridge, where she passed away in 1977 at the age of 78. Turkevych had two daughters: Zoya (with her first husband, Robert Lisovski) and Maria (with her second husband, Narsyz Lukianowicz).
Listen to music
Слухати музику
Симфонії. Частина ІІ
Вербицький Михайло
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Закінчила приватну дівочу гімназію сестер Василіянок у Львові. Гру на фортепіано вивчала спочатку вдома, відтак у Вищому музичному інституті (ВМІ) ім. Миколи Лисенка у Львові, а в 1914-1916 рр. у Відні. Після цього студіювала філософію, педагогіку і музикологію у Львівському університеті, навчала музики в державній yчительській семінарії у Львові (1919-1920 рр.), студіювала в консерваторії Польського музичного товариства у Львові (1921 р.) та давала приватні уроки з музики. 1919 р. написала свій перший музичний твір – Службу Божу, яку було виконано декілька разів у соборі Св. Юра у Львові. 1921 р. повернулася до Відня, де навчалася в університеті, який закінчила 1923 р. отримавши вчительський диплом. Також продовжувала студії з фортепіано і теорії музики у Віденській музичній академії. Відтак повернулася до Львова, а 1927 р. виїхала до Берліна, де студіювала композицію в Музичній академії до 1929 р., коли переїхала до Праги. Студіювала композицію в Празькій консерваторії, а рівночасно при Українському Вільному Університеті писала докторську дисертацію на тему українського фольклору в російських операх, яку захистила 1934 р. Повернувшись до Львова, з 1934 р. до початку Другої світової війни працювала викладачем музичної теорії і фортепіано, спочатку у Львівській музичній консерваторії ім. К. Шимановського, а відтак – у ВМІ ім. М. Лисенка. Стала членом Союзу українських професійних музик.