Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.
Mykhailo Shukh (1952–2018) is a Ukrainian composer and pedagogue, Honored Artist of Ukraine, whose name is strongly associated with sacred music and the organ and choral tradition of the 20th–21st centuries. He created in a wide range of genres — from large orchestral and choral forms to chamber miniatures.
The works “Ave Maria”, “Silent Prayer” and “Christmas Song” for solo organ, presented in one release of organ miniatures, are united by a simple form, light texture and an exceptionally intimate and prayerful atmosphere. The author focuses on the melody and clarity of the presentation, so this music is organically understandable and close to literally every listener. It is full of light and warmth, which gently envelopes, giving a feeling of peace, security and hope for the best.
One of the main figurative and thematic spheres to which the artist turned is the sphere of philosophical and religious reflections, and his music quite often becomes a nourishing source of peace and self-absorption, elevation and a kind of enlightenment, approaching God. The organ here becomes the voice of silence and prayer, because Shukh's musical world does not fight with silence – it listens to it, fills it and reveals it. This brings his work closer to the music of Valentyn Sylvesterov, Arvo Pärt and Gia Kancheli, whom Mykhailo Shukh himself called the closest in spirit.
Performed by Svetlana Pozdnysheva, Shukh's organ miniatures, which can be boldly called meditations, acquire a special sensuality – her musical language does not emphasize technicality, but emphasizes the transparency of sound and emotional presence.
These works are a wonderful opportunity for the listener to discover one of the most profound Ukrainian composers of sacred music, and to experience the ability of art to touch the most fragile strings of the human soul.
The works “Ave Maria”, “Silent Prayer” and “Christmas Song” for solo organ, presented in one release of organ miniatures, are united by a simple form, light texture and an exceptionally intimate and prayerful atmosphere. The author focuses on the melody and clarity of the presentation, so this music is organically understandable and close to literally every listener. It is full of light and warmth, which gently envelopes, giving a feeling of peace, security and hope for the best.
One of the main figurative and thematic spheres to which the artist turned is the sphere of philosophical and religious reflections, and his music quite often becomes a nourishing source of peace and self-absorption, elevation and a kind of enlightenment, approaching God. The organ here becomes the voice of silence and prayer, because Shukh's musical world does not fight with silence – it listens to it, fills it and reveals it. This brings his work closer to the music of Valentyn Sylvesterov, Arvo Pärt and Gia Kancheli, whom Mykhailo Shukh himself called the closest in spirit.
Performed by Svetlana Pozdnysheva, Shukh's organ miniatures, which can be boldly called meditations, acquire a special sensuality – her musical language does not emphasize technicality, but emphasizes the transparency of sound and emotional presence.
These works are a wonderful opportunity for the listener to discover one of the most profound Ukrainian composers of sacred music, and to experience the ability of art to touch the most fragile strings of the human soul.
Text by Viktoriia Antoshevska
Translated by Taras Demko
Translated by Taras Demko

Performer:
Svitlana Pozdnysheva — organ.
Sound engineer – Volodymyr Punko.
Recording from a concert in the Lviv Organ Hall (October 29, 2024).
Svitlana Pozdnysheva — organ.
Sound engineer – Volodymyr Punko.
Recording from a concert in the Lviv Organ Hall (October 29, 2024).
Обрані пʼєси для органа
Михайло Шух
Михайло Шух (1952–2018) — український композитор і педагог, заслужений діяч мистецтв України, чиє ім’я міцно пов’язане з духовною музикою й органно-хоровою традицією ХХ–ХХІ ст. Він творив у широкому спектрі жанрів — від великих оркестрових і хорових форм до камерних мініатюр.
Твори “Ave Maria”, “Тиха молитва” та “Різдвяна пісня” для органа соло, що представлені в одному релізі органних мініатюр, обʼєднує проста форма, легка фактура та виняткова інтимно-молитовна атмосфера. Автор концентрується на мелодійності та ясності викладу, тож ця музика органічно зрозуміла і близька буквально кожному слухачеві. Вона сповнена світла і тепла, які мʼяко огортають, дарують відчуття спокою, безпеки та надії на краще.
Однією з основних образно-тематичних сфер, до яких звертався митець, є сфера філоофсько-релігійних роздумів, а його музика досить часто стає живильним джерелом спокою та самозаглиблення, піднесення і своєрідного осяяння, наближення до бога. Орган тут стає голосом тиші й молитви, адже музичний світ Шуха не бореться з тишею – він її слухає, наповнює і розкриває. Це наближує його творчість до музики Валентина Сильвестрова, Арво Пярта та Гії Канчелі, яких сам Михайло шух називав найближчими по духу.
У виконанні Світлани Позднишевої органні мініатюри Шуха, які сміливо можна назвати й медитаціями, набувають особливої чуттєвості — її музична мова не підкреслює технічності, а робить наголос на прозорості звуку й емоційній присутності.
Ці твори — чудова нагода для слухача відкрити для себе одного з найглибших українських композиторів духовної музики, та відчути на собі здатність мистецтва торкатися найтендітніших струн людської душі.
Виконавиця: Світлана Позднишева – орган. Звукорежисер – Володимир Пунько. Запис з концерту у Львівському органному залі (29.10.2024).
Твори “Ave Maria”, “Тиха молитва” та “Різдвяна пісня” для органа соло, що представлені в одному релізі органних мініатюр, обʼєднує проста форма, легка фактура та виняткова інтимно-молитовна атмосфера. Автор концентрується на мелодійності та ясності викладу, тож ця музика органічно зрозуміла і близька буквально кожному слухачеві. Вона сповнена світла і тепла, які мʼяко огортають, дарують відчуття спокою, безпеки та надії на краще.
Однією з основних образно-тематичних сфер, до яких звертався митець, є сфера філоофсько-релігійних роздумів, а його музика досить часто стає живильним джерелом спокою та самозаглиблення, піднесення і своєрідного осяяння, наближення до бога. Орган тут стає голосом тиші й молитви, адже музичний світ Шуха не бореться з тишею – він її слухає, наповнює і розкриває. Це наближує його творчість до музики Валентина Сильвестрова, Арво Пярта та Гії Канчелі, яких сам Михайло шух називав найближчими по духу.
У виконанні Світлани Позднишевої органні мініатюри Шуха, які сміливо можна назвати й медитаціями, набувають особливої чуттєвості — її музична мова не підкреслює технічності, а робить наголос на прозорості звуку й емоційній присутності.
Ці твори — чудова нагода для слухача відкрити для себе одного з найглибших українських композиторів духовної музики, та відчути на собі здатність мистецтва торкатися найтендітніших струн людської душі.
Виконавиця: Світлана Позднишева – орган. Звукорежисер – Володимир Пунько. Запис з концерту у Львівському органному залі (29.10.2024).
Текст: Вікторія Антошевська
Turkevych remained in L’viv during World War II. In 1946, when her works were banned throughout the USSR for their failure to comply with Socialist Realism, she fled to Austria and then to Italy, and she finally settled in the UK, where she composed her largest body of work—including Серце Оксани (Тhe Heart of Oksana). At some point in the 1940s, she separated from her first husband and married her second husband, Narcyz Lukianowicz (a doctor and poet).14 Her family lived for five years in Brighton (where she worked as an organist and pianist) and a year in London before moving to Bristol. (It was in London that Turkevych discovered a network of Canadian Ukrainians descent who had moved to the UK.) Ten years later, Turkevych moved to Belfast in Northern Ireland. For the last four years of her life, she settled in Cambridge, where she passed away in 1977 at the age of 78. Turkevych had two daughters: Zoya (with her first husband, Robert Lisovski) and Maria (with her second husband, Narsyz Lukianowicz).
Listen to music
Слухати музику
Симфонії. Частина ІІ
Вербицький Михайло
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Закінчила приватну дівочу гімназію сестер Василіянок у Львові. Гру на фортепіано вивчала спочатку вдома, відтак у Вищому музичному інституті (ВМІ) ім. Миколи Лисенка у Львові, а в 1914-1916 рр. у Відні. Після цього студіювала філософію, педагогіку і музикологію у Львівському університеті, навчала музики в державній yчительській семінарії у Львові (1919-1920 рр.), студіювала в консерваторії Польського музичного товариства у Львові (1921 р.) та давала приватні уроки з музики. 1919 р. написала свій перший музичний твір – Службу Божу, яку було виконано декілька разів у соборі Св. Юра у Львові. 1921 р. повернулася до Відня, де навчалася в університеті, який закінчила 1923 р. отримавши вчительський диплом. Також продовжувала студії з фортепіано і теорії музики у Віденській музичній академії. Відтак повернулася до Львова, а 1927 р. виїхала до Берліна, де студіювала композицію в Музичній академії до 1929 р., коли переїхала до Праги. Студіювала композицію в Празькій консерваторії, а рівночасно при Українському Вільному Університеті писала докторську дисертацію на тему українського фольклору в російських операх, яку захистила 1934 р. Повернувшись до Львова, з 1934 р. до початку Другої світової війни працювала викладачем музичної теорії і фортепіано, спочатку у Львівській музичній консерваторії ім. К. Шимановського, а відтак – у ВМІ ім. М. Лисенка. Стала членом Союзу українських професійних музик.

