Roman Simovych. Biography
Roman Simovych (b.1901, Sniatyn – d.1984, Lviv)
Composer, theoretician, pedagogue.
Composer, theoretician, pedagogue.
Roman Simovych was born in a respected family on February 28, 1901 in the town of Sniatyn, Ivano-Frankivsk Oblast. In 1904, the family moved to Kitsman in Bukovyna, where his father, philologist Vasyl Simovych, taught voice at the local high school and also headed the local branch of the Boyan Choral Society
After graduating from high school in Kitsman, Simovych attended the Agricultural University of Berlin, graduating in 1925. He then studied piano and composition at the Krakow Conservatory. He graduated in composition and piano from the Prague Conservatory in 1934, and again in 1936, undergoing post-graduate studies in composition (Otakar Šín) and piano (Vítězslav Novák).
From 1936, he taught at the Lysenko Higher Institute of Music in Drohobych and Stanislaviv (now Ivano-Frankivsk). His works from this period are representative of the generation of “Lviv Praguers” (graduates of the Vítězslav Novák school) and include arrangements of Ukrainian folk songs for choir, sonatas for piano, works for cello and violin, and the symphonic poem Towards the Light. From 1939 to 1941, Simovych worked as a music editor at Stanislavsky Radio and as a teacher at the Stanislaviv Music School.
During the years of German occupation, due to a difficult financial situation, Simovych, together with his wife and son, moved to Lviv, where he worked as a teacher at a vocational school.
From 1951, he was a Lecturer at the Lviv Conservatory and from 1963, a full professor, where he remained until the end of his life. From 1966 to 1971, he was Head of the Department of Music History at the Lviv Conservatory. Among his notable students in composition - Oleksandr Nekrasov and Mykola Lastovetskyi. He died in Lviv in 1984, at the age of 84 and is buried in the historic Lychakiv Cemetery.
His music is rich in many genres - choral, chamber and piano, but Simovych mostly preferred the symphonic genre - symphonies, symphonic poems, overtures, suites, sonatas, as well as ballet. His compositions include seven symphonies, the ballet Dovbush’s Sopilka (1948), symphonic poems on Ukrainian heroic and historical themes: Maksym Kryvonis (1954), Dovbush (1955), In Memory of Ivan Franko (1956) and instrumental works.
Simovych’s works radiate lightness and cheerfulness, and are characterized by original colour, creation of bright timbres, slender and transparent forms, and an organic connection with folklore, first and foremost, Hutsul traditions.
Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska
From 1936, he taught at the Lysenko Higher Institute of Music in Drohobych and Stanislaviv (now Ivano-Frankivsk). His works from this period are representative of the generation of “Lviv Praguers” (graduates of the Vítězslav Novák school) and include arrangements of Ukrainian folk songs for choir, sonatas for piano, works for cello and violin, and the symphonic poem Towards the Light. From 1939 to 1941, Simovych worked as a music editor at Stanislavsky Radio and as a teacher at the Stanislaviv Music School.
During the years of German occupation, due to a difficult financial situation, Simovych, together with his wife and son, moved to Lviv, where he worked as a teacher at a vocational school.
From 1951, he was a Lecturer at the Lviv Conservatory and from 1963, a full professor, where he remained until the end of his life. From 1966 to 1971, he was Head of the Department of Music History at the Lviv Conservatory. Among his notable students in composition - Oleksandr Nekrasov and Mykola Lastovetskyi. He died in Lviv in 1984, at the age of 84 and is buried in the historic Lychakiv Cemetery.
His music is rich in many genres - choral, chamber and piano, but Simovych mostly preferred the symphonic genre - symphonies, symphonic poems, overtures, suites, sonatas, as well as ballet. His compositions include seven symphonies, the ballet Dovbush’s Sopilka (1948), symphonic poems on Ukrainian heroic and historical themes: Maksym Kryvonis (1954), Dovbush (1955), In Memory of Ivan Franko (1956) and instrumental works.
Simovych’s works radiate lightness and cheerfulness, and are characterized by original colour, creation of bright timbres, slender and transparent forms, and an organic connection with folklore, first and foremost, Hutsul traditions.
Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska
Роман Сімович. Біографія
Роман Аполлонович Сімович (1901, м. Снятин- 1984, м. Львів) - український композитор, теоретик, педагог.
Роман Сімович походив з інтелігентної родини з карпатського містечка Снятина. Після закінчення гімназії у буковинському місті Кіцмань, з 1921 року Сімович вчиться у Берлінській Вищій агрономічній школі, після її закінчення вступає до Краківської консерваторії, де студіює фортепіано і композицію. З 1929 Роман Сімович продовжує навчання у Празькій консерваторії з композиції у Отакара Шіна та фортепіано Вітезслава Новака, у якого закінчив школу вищої майстерності (аспірантуру).
Роман Сімович походив з інтелігентної родини з карпатського містечка Снятина. Після закінчення гімназії у буковинському місті Кіцмань, з 1921 року Сімович вчиться у Берлінській Вищій агрономічній школі, після її закінчення вступає до Краківської консерваторії, де студіює фортепіано і композицію. З 1929 Роман Сімович продовжує навчання у Празькій консерваторії з композиції у Отакара Шіна та фортепіано Вітезслава Новака, у якого закінчив школу вищої майстерності (аспірантуру).
Після повернення до Львова у 1936 викладав у філіях Вищого Музичного Інституту імені Миколи Лисенка в Дрогобичі і Станіславові. У творчості цього періоду композитор постає типовим представником генерації «львівських пражан» (випускників школи Вітезслава Новака) і включає обробки українських народних пісень для хору, сонату для фортепіано, п’єси для віолончелі та скрипки, симфонічну поему «До світла».
У 1939–1941 роки Роман Сімович працює музичним редактором у радіокомітеті і викладачем Станіславівського музичного училища. В роки німецької окупації переїжджає до Львова, після війни і до кінця життя викладав у Львівській державній консерваторії (тепер Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка) на кафедрі теорії та композиції, інструментування, аналіз музичних форм та фах. У 1966–1971 роках обіймав посаду завідувача кафедри історії музики. Серед учнів з композиції – Олександр Некрасов, Микола Ластовецький.
Його композиторська творчість кількісно доволі об’ємна та жанрово багатогранна. Вона охоплює хорові жанри, камерні ансамблі, фортепіанні композиції, але основне місце в ній займають твори для симфонічного оркестру. Він автор семи симфоній, ряду симфонічних поем на українські героїко-історичні теми: «Максим Кривоніс», «Довбуш», «Пам’яті Івана Франка» та інструментальних концертів. Окреме місце займає балет «Сопілка Довбуша».
Симфонічну манеру Романа Сімовича вирізняє тонке відчуття оркестру, оригінальний колорит, яскраве тембральне мислення, стрункі і чіткі форми, органічний зв’язок із фольклором, насамперед гуцульським. Роман Сімович у своїх циклах не виходить за межі академічної чіткості, форм і системи виразу, породжених романтизмом. Симфонізм Романа Сімовича здебільшого програмний, композитор надає перевагу узагальненому типу програмності, пов’язаному з фольклорними джерелами. Тому такими частими є колористичні імітації гуцульських народних інструментів (трембіта, сопілка, бандура) засобами класичного симфонічного оркестру, а також використання характерних ладів (гуцульський), мінлива складна ритміка.
Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська
Література:
Білинська М. Л. Роман Аполлонович Сімович / Українська радянська музика. Вип. 2. Київ, 1962. С. 87–92.
Терещенко А. К. Роман Сімович. Творчі портрети українських композиторів. Київ: Музична Україна, 1973. 34 с.
Його композиторська творчість кількісно доволі об’ємна та жанрово багатогранна. Вона охоплює хорові жанри, камерні ансамблі, фортепіанні композиції, але основне місце в ній займають твори для симфонічного оркестру. Він автор семи симфоній, ряду симфонічних поем на українські героїко-історичні теми: «Максим Кривоніс», «Довбуш», «Пам’яті Івана Франка» та інструментальних концертів. Окреме місце займає балет «Сопілка Довбуша».
Симфонічну манеру Романа Сімовича вирізняє тонке відчуття оркестру, оригінальний колорит, яскраве тембральне мислення, стрункі і чіткі форми, органічний зв’язок із фольклором, насамперед гуцульським. Роман Сімович у своїх циклах не виходить за межі академічної чіткості, форм і системи виразу, породжених романтизмом. Симфонізм Романа Сімовича здебільшого програмний, композитор надає перевагу узагальненому типу програмності, пов’язаному з фольклорними джерелами. Тому такими частими є колористичні імітації гуцульських народних інструментів (трембіта, сопілка, бандура) засобами класичного симфонічного оркестру, а також використання характерних ладів (гуцульський), мінлива складна ритміка.
Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська
Література:
Білинська М. Л. Роман Аполлонович Сімович / Українська радянська музика. Вип. 2. Київ, 1962. С. 87–92.
Терещенко А. К. Роман Сімович. Творчі портрети українських композиторів. Київ: Музична Україна, 1973. 34 с.