Simovych Roman. Biography

Roman Simovych (1901, Snyatyn - 1984, Lviv) - Ukrainian composer, theorist, teacher.

Simovych came from a respected family, from the Carpathian town of Snyatyn. After graduating from high school in the Bukovinian city of Kitsman, from 1921 he studied at the Berlin Higher School of Agronomy; after graduating, he entered the Krakow Conservatory, where he studied piano and composition.
 
From 1929, Simovych continued his studies at the Prague Conservatory, composition under Otakar Shin and piano under Vitezslav Novak, where he graduated from high school (postgraduate).
After returning to Lviv in 1936, he taught at the branches of the M. Lysenko Higher Music Institute in Drohobych and Stanislaviv. In the works of this period, the composer is a typical representative of the generation of "Lviv Praguers" (graduates of V. Novak school) and includes arrangements of Ukrainian folk songs for choir, sonata for piano, pieces for cello and violin, symphonic poem "To the light". In 1939–1941, Simovych worked as a music editor in the radio committee and a teacher at the Stanislaviv Music School. During the years of German occupation, he moved to Lviv. After the war and until the end of his life, he taught at the Lviv Conservatory at the Department of Theory and Composition, Instrumentation, Analysis of Musical Forms. In 1966–1971, he held the position of Head of the Department of Music History. Among his students in the composition - Olexander Nekrasov, Mykola Lastovetskyi.
His music is rich in genres. It covers choral genres, chamber ensembles, piano pieces, but works for symphony orchestra stand out. He is the author of seven symphonies, a few symphonic poems on Ukrainian heroic and historical themes: "Maxym Kryvonis", "Dovbush", "In Memory of Ivan Franko" and instrumental concerts. The ballet "Dovbush`s Sopilka".
An exquisite sense of orchestra distinguishes Simovych's symphonic manner - original color, bright timbre thinking, slender and transparent forms, organic connection with folklore, first of all, Hutsul.

Listen to music in App 
Слухати музику в додатку

Сімович Роман. Біографія

Роман Аполлонович Сімович (1901, м. Снятин- 1984, м. Львів) - український композитор, теоретик, педагог.
     Роман Сімович походив з інтелігентної родини з карпатського містечка Снятина. Після закінчення гімназії у буковинському місті Кіцмань, з 1921 р. Сімович  вчиться у Берлінській Вищій агрономічній школі, після її закінчення вступає до Краківської консерваторії,  де студіює фортепіано і композицію. З 1929 р. Р. Сімович продовжує навчання у Празькій консерваторії з композиції у Отакара Шіна та фортепіано Вітезслава Новака, у якого закінчив школу вищої майстерності (аспірантуру).
Після повернення до Львова у 1936 р. викладав у філіях Вищого Музичного Інституту ім. М. Лисенка в Дрогобичі і Станіславові. У творчості цього періоду композитор постає типовим представником генерації «львівських пражан» (випускників школи В.Новака) і включає обробки українських народних пісень для хору, сонату для фортепіано, п’єси для віолончелі та скрипки, симфонічну поему «До світла».
 У 1939–1941 рр. Р. Сімович працює музичним редактором у радіокомітеті           і викладачем Станіславівського музичного училища. В роки німецької окупації переїжджає до Львова, Після війни і до кінця життя викладав у Львівській консерваторії на кафедрі теорії та композиції інструментування, аналіз музичних форм та фах. У 1966–1971 роках обіймав посаду завідувача кафедри історії музики. Серед учнів з композиції – Олександр Некрасов, Микола Ластовецький.
       
Його композиторська творчість кількісно доволі об’ємна та жанрово багатогранна. Вона охоплює хорові жанри, камерні ансамблі, фортепіанні композиції, але основне місце в ній займають твори для симфонічного оркестру. Він автор семи симфоній, ряду симфонічних поем на українські героїко-історичні теми: «Максим Кривоніс», «Довбуш», «Пам’яті Івана Франка» та інструментальних концертів. Окреме місце займає балет «Сопілка Довбуша».
       
Симфонічну манеру Р. Сімовича вирізняє тонке відчуття оркестру, оригінальний колорит, яскраве тембральне мислення, стрункі і чіткі форми, органічний зв’язок із фольклором, насамперед гуцульським. Р. Сімович у своїх циклах не виходить за межі академічної чіткості, форм і системи виразу, породжених романтизмом. Симфонізм       Р. Сімовича здебільшого програмний, композитор надає перевагу узагальненому типу програмності, пов’язаному з фольклорними джерелами. Тому такими частими є колористичні імітації гуцульських народних інструментів (трембіта, сопілка, бандура) засобами класичного симфонічного оркестру, а також використання характерних ладів (гуцульський), мінлива складна ритміка.

Література:
Білинська М. Л. Роман Аполлонович Сімович / Українська радянська музика. Вип. 2. Київ, 1962. С. 87–92.
Терещенко А. К. Роман Сімович. Творчі портрети українських композиторів. Київ: Музична Україна, 1973. 34 с.