The choral tradition of Ukraine represents unique artistic traditions. Authentic singing, partes and choral concerts, works of romantics and modernists, fruits of innovation of contemporary composers.

Every period or phenomenon of it is still a "secret treasure" that is hard to find, and explore so one has to try hard to grasp its depth. One of such secret treasures is the concept of the Galician Liedertafel, which arose under the influence of Austro-German culture and, in particular, the Biedermeier style.

Liedertafel (translated from German as "song at the table") is a male society of lovers of choral singing; in the 19th-20th centuries in Galicia - a Ukrainian singing group; singing in such circles and songs to perform in these groups. Lovers of choral music were united not only by the passion for the song but also by patriotic sentiments. Anatol Vahnyanin, a graduate of the Przemyśl gymnasium, recalled the times when "young singers gathered in the house of Ivan Lavrivskyi and there, with the help of their seniors, performed freshly composed works by him <...> Mykhaylo Verbytskyi often visited Przemyśl from Mlyny and brought his works, mostly arranged for male voices". By the way, it is from Przemyśl that the history of Liedertafel in Galicia originates. Mykhaylo Verbytskyi himself considered his secular choral pieces "music for salon entertainment", which, considering their artistic value, does not at all indicate that this genre is not serious.

This release on Ukrainian Live Classic includes two albums of Liedertafels composed by Verbytskyi in the 1860s - a collection of eleven four-part songs for male voices (without the author's title) and the collection "Twelve four-part songs for male voices". The first collection included ten choral pieces to the words of Ivan Hushyalevych and the song "Shche ne vmerla Ukraina" to the words of Pavlo Chubynskyi, which was destined to become the National Anthem of Ukraine. For the second collection, Verbytskyi used the poetry of Volodymyr Shashkevych, the last song was written to a poem by Volodymyr Stebelskyi.

The composer "Ukrainized" the German tradition due to the poetry of Ukrainian authors. Thus, famous motives and lofty ideas, lyrical and social themes, contrasting characters, and moods are closely intertwined in the songs. In 2008, in Przemyśl, a Ukrainian-language catalog of manuscripts, and later typed sheet music of all male quartets by Verbytskyi, was published, and this became a great opportunity to popularize the Galician composer's secular music.

1. The content
2. To the Star
3. Peace to the Ruthenians
4. Widower
5. Advice for a girl
6. Who is behind us, God is behind them!
7. To the Moon
8. Funeral
9. On the edge
10. Battle
11. After the battle
12. Glory and Freedom of Ukraine Has not yet Perished
13. Introductory song
14. Song of Our Days
15. Tears
16. Pity
17. Farewell
18. Lily is freedom
19. The flower is praying
20. Gray eyes
21. It happened the other day
22. On the steamer
23. Ballad
24. To death!

Хорова традиція України представляє у світовому культурному просторі унікальний мистецький пласт.

Автентичний спів, партеси, хорові концерти, твори романтиків чи модерністів, чи то плоди новаторства композиторів сучасності – кожен період чи явище – це досі “підводний скарб”, за якими треба глибоко “пірнати”, вивчати і намагатись осягнути його глибину. Одним з таких феноменів хорової історії України є поняття галицького лідертафеля, яке виникло під впливом австро-німецької культури і зокрема стилю бідермаєр.

Лідертафель (в перекладі з німецької “пісня за столом”) – це чоловіче товариство любителів хорового співу; у ХІХ-ХХ століттях на Галичині – український співочий гурток; спів у таких гуртках і пісні для виконання в цих колективах. Шанувальників хорового музикування об'єднувала не лише любов до пісні, але й патріотичні настрої. Анатоль Вахнянин, випускник перемиської гімназії, згадував про ті часи, коли «молоді співочі сили збиралися в хаті Івана Лаврівського і тут при помочи старших виконували свіжо скомпоновані ним твори <...> до Перемишля навідувався з Млинів дуже часто Михайло Вербицький і привозив свої твори, переважно укладені на мужескі голоси». До слова, саме з Перемишля походить історія лідертафеля на Галичині. Сам же Михайло Вербицький вважав свої світські хорові композиції «музикою для салонових увеселеній», що, зважаючи на їх мистецьку цінність, зовсім не свідчить про несерйозність цього жанру.

До релізу Ukrainian Live Classic увійшли одразу два альбоми лідертафелів, cкомпоновані Вербицьким у 60-х роках ХІХ століття – збірка одинадцяти чотириголосних пісень для чоловічих голосів (без авторського заголовка) і збірка “Дванадцять штирогласних піній на мужескіє голоси”. До першої збірки увійшло десять хорових композицій на слова Івана Гушалевича та пісня на слова Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна», якій судилося стати Гімном України. Для другої збірки Вербицький використав поезію Володимира Шашкевича, остання пісня написана на вірші Володимира Стебельського.

Композитор “українізував” німецьку традицію завдяки поезії українських авторів. Таким чином, у піснях тісно переплелися побутові мотиви і високі ідеї, ліричні і суспільні теми, контрастні характери і настрої. 2008 року в Перемишлі видали україномовний каталог рукописів, а згодом і набраних нот з адаптованим текстом усіх чоловічих квартетів Вербицького, і це стало чудовою нагодою для популяризації світської музики галицького композитора.


Зміст релізу:
1. До зорі (Красна зоре, подивися).
2. Мир русинам (Мир вам, браття).
3. Вдовец (Возму я си сопівочку)
4. Совіт дівиці  (Не лови мотилька, діво молода)
5. Кто за нами, Бог за ним!
6. К місяцу (Куда ти плинеш, місяц ясний)
7. Похорони (Тихий вітер попіває)
8. На отході (Бивай здорова, люба україно)
9. Битва (Зброї заблисли)
10. По битві (Всьо стихло)
11. Ще не вмерла Україна.
12. Заспів (Ой ви мої співаночки, де я вас подію)
13. Нинішня пісня (В котлині гір город лежить)
14. Слези (У зеленім бірку солвей заводить)
15. Жаль (Коб мої рани знали)
16. Прощання (Квіти мої весняниї, убогиї діти)
17. Лілея - воля (Лелієчко гожа, лелієчко біла!)
18. Цвітка молить (Раз мотилька голубила цвітка гожа)
19. Сиві очі (Скоро лише першим кроком я ступив)
20. Бувало і нині (Малим, бувало, я сідаю)
21. На пароході (Наді мнов звізди блистять високо)
22. Думка (Ой зозуле, зозуленько)
23. На погибель! (Дай, дівчино, нам шампана)

Виконавці: Вокальний ансамбль "Калофонія" (Петро Швайковський – тенор, Володимир Ґадзало – тенор, Роман Стельмащук – тенор, отець диякон Тарас Грудовий – баритон, мистецький керівник, Володимир Андрущак – бас, Ігор Когут – бас. Студія Мелос, Львів (звукорежисер – Богдан Стефура).