Mykhaylo Verbytskyi. Biography

Mykhaylo Verbytskyi (b. 1815, Yavirnyk-Ruskyi near Przemyśl (Poland) – d. 1870, village of Młyny (Poland)
Ukrainian composer of the Romantic era, the first professional composer from Western Ukraine, founder of the Przemyśl professional school of composers, promoter of choral music in Halychyna (Galicia), choir conductor, guitar virtuoso (popularized the guitar in Halychyna; wrote a guitar manual), and Greek Catholic priest. One of the first Ukrainian composers to develop and promote professional music in Halychyna, Verbytskyi composed the Ukrainian National Anthem: The Glory and Freedom of Ukraine have not yet perished. The prominent Ukrainian poet Ivan Franko described Verbytskyi as the man who “revived the national spirit in Halychyna”. 

Thanks to a relative, Eparchial Bishop of Przemyśl, UGCC hierarch Ivan Snihurskyi, Verbytskyi studied at the Przemyśl Gymnasium and sang in the choir of the Greek Catholic Church, which ran a music school founded by Bishop Snihurskyi in 1828. Verbytskyi studied music theory and composition at this school with the Czech musician Alois Nanke. In 1834, Verbytskyi entered the Theological Seminary in Lviv.
During this period, he began studying the guitar and wrote his first choral compositions (church and secular) and solo vocal works. Due to family circumstances, he was forced to interrupt his studies at the seminary. In 1846, he returned to Przemyśl where he worked at the church consistory and taught calligraphy at the Institute for cantors/parochial schoolteachers.

As he wished to learn more about music composition, Verbytskyi took private lessons from the choirmaster of the Roman Catholic Church, F. Lorenz. In 1848, he participated actively in the Ukrainian Amateur Theater in Przemyśl, where he performed as an actor, singer, and wrote the music for many performances (Verkhovyntsi, The Cossack and the Hunter, Protsykha, The Wizard Soldier, etc.). In 1850, he was ordained priest and served as pastor in a number of villages of the Przemyśl Greek Catholic Eparchy. In 1864, he began working with the Ruska Besida Theater in Lviv, for which he created many musical compositions, particularly for the play Pidhoriany by Ivan Hushalevych. Towards the end of his life, Verbytskyi was mainly engaged in teaching activities; his students included priests-composers Viktor Matiuk and Porfyriy Bazhanskyi.

Verbytskyi’s work was greatly influenced by Romanticism. He was especially attentive to the musical traditions of Greek Catholic spirituality.The composer’s legacy includes one complete Liturgy for mixed choir (1847) and more than 30 short biblical compositions, in particular, I praise Thee, Cherubikon, Holy God, Our Father, The Angel sings, etc. Verbytskyi also composed many secular choral works (choral songs based on poems by Volodymyr Shashkevych (Introduction to a Song, Sorrow, Farewell) and Yuriy Fedkovych (Salutation), etc.), and instrumental music (ten symphonies, two orchestral polonaises, suites).

  • Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska
  • Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
Circa 1863, Verbytskyi wrote The Glory and Freedom of Ukraine have not yet perished inspired by Pavlo Chubynskyi’s poem, which became the National Anthem of Ukraine.

Listen to music
Слухати музику

Михайло Вербицький. Біографія

Михайло Михайлович Вербицький (1815, с. Явірник-Руський біля Перемишля (Польща) - 1870, с. Млини (Польща) – український композитор доби романтизму, перший західноукраїнський композитор-професіонал, засновник, т. зв. «перемиської» професійної композиторської школи, творець хорового стилю в Галичині, хоровий диригент, віртуоз-гітарист (запровадив моду на гітару в Галичині, написав підручник гри на гітарі), священик УГКЦ. Один з перших українських композиторів, хто дав поштовх до розвитку професійної музики в Галичині, автор мелодії національного гімну «Ще не вмерла Україна». За висловом Івана Франка - «будитель народного духу в Галичині».
Завдяки родичу, перемишльському владиці, єпископу УГКЦ Івану Снігурському, М. Вербицький навчався в Перемишльській гімназії, співав у хорі греко-католицької церкви, при якій діяла музична школа (заснована єп. І. Снігурським в 1828 р.). В музичній школі, М. Вербицький  під керівництвом чеха Алоїза Нанке вивчав теорію музики та композицію. 
Відчуваючи духовне покликання, у 1834 р. М. Вербицький вступив до Львівської духовної семінарії. В цей період почав навчатися гри на гітарі а також компонувати перші твори в жанрі хорової музики (церковної та світської) та сольної вокальної. Через сімейні обставини, змушений був припинити навчання в семінарії. У 1846 р. повернувся до Перемишля. Працював у консисторії, викладав каліграфію в Дяко-вчительському інституті. Для вдосконалення композиторської майстерності брав приватні уроки в регента латинської катедри Ф. Лоренца. В 1848 р. став активним учасником театрального руху в українському аматорському театрі в Перемишлі. Виступав як актор, співак, написав музику для багатьох вистав («Верховинці», «Козак і охотник», «Проциха», «Жовнір-чарівник» та ін.). В 1850 р. висвячений на священика і служив парохом у селах Перемишльської греко-католицької єпархії. Від 1864 р. співпрацював з театром «Руська Бесіда» у Львові, для якого створив чимало музичних сценічних композицій, зокрема до вистави "Підгоряни" I. Гушалевича. Наприкінці життя М. Вербицький займався педагогічною діяльністю, його учнями були священники-композитори Віктор Матюк та Порфирій Бажанський.

Композиторська творчість М. Вербицького сформувалася на засадах романтизму. У композиторській творчості значну увагу приділяв музичній традиції греко-католицької духовної творчості. У доробку композитора одна повна Літургія для мішаного хору (1847) і понад 30 невеликих композицій на біблійні тексти, зокрема, «Тебе поєм», «Іже херувими», «Святий Боже», «Отче наш», «Ангел вопіяше» та ін. Важливе місце у творчому доробку М. Вербицького відведено світській хоровій (хорові твори на слова В. Шашкевича, зокрема «Заспів», «Жаль», «Прощання», Ю. Федьковича («Поклін») та ін.), та інструментальній музиці (автор десяти симфоній, двох оркестрових полонезів, сюїти). Приблизно в 1863 р. написав солоспів «Ще не вмерла Україна» на слова наддніпрянця П. Чубинського, що стала національним і державним гімном України.

Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська

Література:
Кияновська Л. Стильова еволюція галицької музичної культури ХІХ — ХХ ст. Тернопіль 2000. 339 с.
Бермес І. Михайло Вербицький: штрихи до творчого портрета композитора (до 200-річчя від дня народження). Культура України. Випуск 50. 2015. С.4-14.