The fantasy world of a post-apocalyptic future belongs to clones of human predecessors who suffer from the effects of climate change and nuclear war and who know nothing about humanity's past. It is the end that becomes the beginning. But even the harsh life of the tribes of the future has not fallen as low as the distorted moral values of the era in which we live. The French poet and novelist Michel Houellebecq reflects on this in one of his best novels, "The Possibility of an Island" (French: La Possibilité d'une île) (2005). The author of the book did not limit himself to the literary version of his story and decided to continue it in the movie, creating a fantastic film of the same name in 2008.

“The possibility of an Island” for piano and string orchestra (2011) by the composer Oleksiy Voitenko is a musical and philosophical look at the work of Houellebecq, whose poetry became a logical epigraph to the score. In the poem, the author reflects on life and its repetition, on the philosophy of happiness and love. The last stanza succinctly reveals the idea of the piece, making you immediately immerse yourself in the sound. The literal translation reads as follows:

And to me, the same age as the Earth
A single moment of love will open
In time - the boundless sea -
The possibility of an island in the distance…

The unusual music of Oleksiy Voitenko, as well as the story plot of "The Possibility of the Island" is colorful and cinematic. The listener gets the feeling of dynamics, and cinematography, which is caused, first of all, by the futuristic plot. At the time of writing the piece, Oleksiy had already had the opportunity to try himself as the author of music for computer games. The instrumental setting conveys even the strongest emotions. Moreover, Voitenko operates flawlessly with instrumentation: the listener will literally feel the space, temperature, and humidity of the air, and hear the wind, water, and birdsong - and all this in the global context of oppositions of two different realities. "The possibility of an Island" is, to some extent, music of state, but anyone who wants to immerse himself in this state should be ready for deep reflections.

Фантастичний світ постапокаліптичного майбутнього належить клонам людей-попередників, які страждають від наслідків кліматичних змін та ядерної війни і які нічого не знають про минуле людства. Це кінець, який стає початком. Та навіть суворе життя племен майбутного не впало так низько, як спотворені моральні цінності епохи, в якій живемо ми. Про це розмірковує французький поет і прозаїк Мішель Уельбек в одному зі своїх найкращих романів “Можливість острова”  (франц. La Possibilité d'une île/  англ. The possibility of an Island) (2005). Автор книги не обмежився літературною версією своєї історії, а вирішив продовжити її у фільмі, знявши однойменну фантастичну стрічку в 2008 році.

“The possibility of an Island” для фортепіано і струнного оркестру (2011) композитора Олексія Войтенка – це музично-філософський погляд на твір Уельбека, поезія якого стала логічним епіграфом до партитури. У вірші автор розмірковує про життя і його повторення, про філософію щастя і любові. Остання строфа лаконічно розкриває ідею твору, змушуючи невідкладно поринути у його звучання. Дослівний переклад з російської звучить так: