Fedir Yakymenko (1876-1945) – Ukrainian composer, pianist, theorist, and educator.

Fedir Yakymenko was born in the village of Pisky (now in Kharkiv region). At the age of ten, he was selected to join the Court Chapel in Saint Petersburg. From 1886 to 1895, he studied piano under the composer and pianist Mily Balakirev, and in 1900 he graduated from the Saint Petersburg Conservatory, where he studied composition with Nikolai Rimsky-Korsakov and Anatoly Lyadov.

Starting in 1897, Yakymenko worked as a teacher at the conducting courses of the Court Chapel. He served as the director of music schools in Tbilisi (1901-1903) and Nice (1903-1906). One of Yakymenko’s close friends was the French astronomer Camille Flammarion, and in 1904, Yakymenko became a member of the Astronomical Society of France. In his works, Yakymenko liked to synthesize science, philosophy, and astronomy with music. He taught composition and music theory at the Saint Petersburg Conservatory (1914-1923), where he taught Igor Stravinsky.

He briefly stayed in Kharkiv, and from 1924 he worked as a professor in the music department of the Ukrainian Higher Pedagogical Institute named after Mykhailo Drahomanov in Prague. Among his students were Zenoviy Lysko and Mykola Kolessa. During this time, he wrote "Practical Course of the Science of Harmony in Two Parts with a Workbook" (1925) and performed as a concert pianist and choir conductor. From 1928 until his death, he lived and worked in France.

Fedir Yakymenko was one of the prominent representatives of the neo-romantic trend in 20th-century music, with noticeable influences of impressionism and some elements of contemporary modernist directions. Yakymenko’s musical works are characterized by excellent compositional technique, refined taste, elegance, and poetic mood. He wrote the opera "The Snow Fairy," but the main focus of his work was instrumental music, which includes two symphonies, symphonic poems, an overture, a suite, a string trio, sonatas for cello and violin, "Consolation" for harp, numerous piano pieces, and more. Some of Yakymenko's works are based on the melodies of Ukrainian folk songs: the First Symphonic Ballet "On Ukrainian Hills," Six Ukrainian Pieces for Piano Four Hands, "Romances and Songs to Ukrainian Lyrics." Yakymenko also authored numerous solo songs, church works ("Our Father," "Cherubic Hymn"), and choral arrangements of Ukrainian folk songs.

His works were published by German, French, and Ukrainian publishers, but a significant part of them remains unpublished and is stored in Paris libraries or private archives.

For a long time, Fedir Yakymenko remained little-known to Ukrainians and was even listed as a Russian composer in some sources, unlike his younger brother, the famous composer Yakiv Stepovyi. After Ukraine regained its independence, interest in Yakymenko’s work grew. It became known that Fedir significantly helped his brother Yakiv in Saint Petersburg, participated in events of the Ukrainian Literary and Scientific Society in Saint Petersburg from 1918, and included Ukrainian music in his concerts to promote national culture. He worked on 75 folk songs, which were later published in collections in Ukraine and France.

“On Yakymenko’s grave in Paris, it is written ‘Fedir Yakymenko – Ukrainian composer.’ That’s how he considered himself. And we have the right and duty to confirm this,” says Ukrainian pianist and researcher of Fedir Yakymenko’s works, Pavlo Lysyi. The figure of Fedir Yakymenko is unique, extraordinary, and extremely valuable in the context of Ukrainian national culture. Ukrainians should explore and reclaim it, first of all by studying the life path and analyzing the works of Fedir Yakymenko.

Федір Степанович Якименко (1876-1945) – український композитор, піаніст, теоретик і педагог. Рідний брат українського композитора Якова Степового (Якова Якименка).

Народився у селі Піски (нині Харківської області). Десятилітнім хлопцем був відібраним до Придворної капели у Петербурзі. У 1886-1895 роках навчався гри на фортепіано у композитора і піаніста Мілія Балакірєва, у 1900 році закінчив Петербурзьку консерваторію (по класу композиції Миколи Римського-Корсакова та Анатолія Лядова).
З 1897 року працював учителем на диригентських курсах Придворної капели.

Працював директором музичних шкіл у Тбілісі (1901-1903) та в Ніцці (1903-1906). Одним із близьких друзів Якименка був французький астроном Каміль Фламмаріон, і в 1904 році Якименко став членом Астрономічного товариства Франції (у своїх творах композитор любив синтезувати науку, філософію та астрономію з музикою). Викладав композицію і теорію музики у Санкт-Петербурзькій консерваторії (1914-1923), де навчав Ігоря Стравінського.

Коротко перебував у Харкові, а з 1924 року працював професором музичного відділу Українського вищого педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова у Празі. Серед його учнів зокрема були 3еновій Лисько та Микола Колесса. У цей час пише "Практичний курс науки гармонії у двох частинах з задачником" (1925), виступає як концертуючий піаніст і диригент хору. З 1928 року і до смерті жив та працював у Франції.

Федір Якименко – один з визначних представників неоромантичної течії в музиці ХХ століття з помітним впливом імпресіонізму і деякими віяннями сучасного йому модерністичного напряму. Для музичних творів Якименка характерна досконала композиторська техніка, витончений смак, елегантність і поетичність настрою.

Написав оперу "Фея снігів", проте основне місце в його творчості належить інструментальній музиці, зокрема до творчого доробку композитора належать дві симфонії, симфонічні поеми, увертюра, сюїта, струнне тріо, сонати: для віолончелі, для скрипки, "Consolation" для арфи, численні фортепіанні твори тощо. Окремі твори Федора Якименка побудовані на мелодиці українських народних пісень: Перший симфонічний балет "На українських пагорбах", Шість українських п’єс для фортепіано в чотири руки, "Романси та пісні на українські вірші". Якименко також є автором численних солоспівів, церковних творів ("Отче наш", "Херувимська") та хорових обробок українських народних пісень.

Твори композитора публікувалися у німецьких, французьких, українських видавництвах, проте значна частина з них все ще не видана і зберігається у бібліотеках Парижа або ж у приватних архівах.

Довгий час Федір Якименко залишався для українців маловідомим композитором і навіть у деяких джерелах зазначався як російський композитор, на відміну від свого молодшого брата, відомого композитора Якова Степового. Після відновлення незалежності України інтерес до творчості Якименка зріс. Зокрема стало відомо, що Федір багато в чому допоміг брату Якову у Петербурзі, з 1918 року був учасником заходів Українського літературно-наукового товариства, так само створеного у Петербурзі, включав до своїх концертів українську музику з метою популяризації національної культури тощо. Опрацював 75 народних пісень, які потім вийшли збірками в Україні та Франції.  

“На могилі Якименка в Парижі написано "Федір Якименко — український композитор". Таким він себе вважав. І тому ми маємо право і обов’язок це підтверджувати.”, – говорить український піаніст, дослідник творчості Федора Якименка Павло Лисий. Постать Федора Якименко – самобутня, неординарна та надзвичайно цінна у контексті української національної культури. Українцям слід її відкривати і повертати собі, насамперед, досліджуючи життєвий шлях та аналізуючи творчість Федора Якименка.