Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.
The creative legacy of Ukrainian composer Yakiv Yatsynevych (1869–1945) has only been partially published. In 1967, a collection of his carol and shchedrivka arrangements was printed in the USA. In 2006, conductor Mykola Hobdych published The Liturgy of St. John Chrysostom, Wedding Service, and other sacred works. In 2019, under the direction of scholar Valentyna Kuzyk, the oratorio The Sorrowful Mother was prepared for publication.

Over the last ten years, Daryna Chamakhood, a researcher of Yatsynevych’s life and legacy, has collected numerous manuscripts from archives across Ukraine. In 2024, she published a scholarly guide titled “...And Alongside, Love and Happiness Shall Rise!” Yakiv Yatsynevych. Choral and Chamber Vocal Works (to the 155th anniversary of the composer’s birth) — the first comprehensive edition of his choral and chamber vocal music. The publication includes over 30 compositions sourced from the Manuscript Institute (collections 1, 45, 50) and the Vernadsky National Library of Ukraine, as well as the Institute for the Study of Library Art Resources at the Stefanyk National Scientific Library of Ukraine (manuscripts 794, 928). The guide is divided into four sections: Choral Works on Ukrainian Poetry, Arrangements of Ukrainian Folk Songs, Solo Songs, and Sacred Music.

In October 2024, the Lviv Organ Hall hosted the premiere performance of these rediscovered works by Yakiv Yatsynevych, performed by the “Homin” Choir under the direction of Vadym Yatsenko. The concert program included a cappella choral pieces set to Ukrainian poetry, folk song arrangements, Marian religious canticles, and excerpts from the All-Night Vigil.

The featured a cappella choral works — such as Lullaby (lyrics by Osyp Makovey, 1919), Evening (Vasyl Chaichenko, 1919), Summer Night (Odarka Romanova, 1919), Dew, dew, rain (Ivan Franko, ca. 1930), and To the Moon (Hryhorii Chuprynka, ca. 1930) — were written during periods when Yatsynevych resided in Kyiv region villages, Kyiv, and Odesa. For his vocal-choral compositions, the composer selected lyrical or lyric-epic poetry, often with landscape imagery. His musical forms are original and often diverge from the structure of the text, which he interprets freely. He builds rich textures and enhances genre-intonational expression through various stylistic devices. A key feature of many choral works is the expressive use of harmony — full of color, contrast, and vertical layering of chords within a single phrase.

In his arrangements of Ukrainian folk songs for mixed choir — notably the spring songs “Oh, the noise is going through the forest” and “A hyla-hylochka” — Yatsynevych infused the musical content with symbolic and psychological depth. Though compact in form, these pieces exhibit strong individuality and are enriched by elements of modern musical language. Traditional folk parallelism in thirds and sixths is used sparingly; instead, colorful harmonies, chromaticism, and melismatic lines in the choral parts dominate. His treatment of folk material bursts with bright modal colors, and the strophic form is expanded with internal sections.

Among the sacred works featured in the concert were the premiere of selections from Yatsynevych’s All-Night Vigil (Glory to God in Heaven, Great Doxology, To You, Guide) and Marian canticles (To the Patroness, With crying, tears). His sacred music blends traditional stylistic traits of church music with his unique compositional voice. His refined choice of form manifests through detailed structure and carefully developed musical dramaturgy.

All of these premiere works highlight Yakiv Yatsynevych’s experimental spirit: his innovation in musical language and his stylistic identity within the early Ukrainian modernist tradition.
Text by Daryna Chamakhood, PhD — researcher of Yakiv Yatsynevych’s life and work
Translation:
Arsenii Diskovskyi
Lviv Municipal Choir "Homin",  
Vadym Yatsenko – Conductor.
Live recording from the concert in Lviv Organ Hall.
2024
Sound engineer - Volodymyr Punko.

Відродження

Яків Яциневич

Творчий доробок українського композитора Якова Михайловича Яциневича (1869–1945) опублікований лише частково: 1967 року в США надруковані колядки і щедрівки в обробці композитора; 2006 року диригентом Миколою Гобдичем опубліковано «Літургію святого Іоанна Златоустого», «Вінчання» та окремі духовні твори; 2019 року під керівництвом дослідниці Валентини Кузик підготовлено до друку ораторію «Скорбна Мати» Якова Яциневича.

Впродовж останніх десяти років дослідницею життєтворчості Якова Яциневича Дариною Чамахуд в різних архівах України зібрано численні рукописи музичних творів композитора. У 2024 році музикознавиця опублікувала навчально-методичний посібник «”…А разом воскресне і щастя й любов!” Яків Яциневич. Хорові і камерно-вокальні твори (до 155 річчя з дня народження композитора)» – це перше розширене видання хорових і камерно-вокальних творів композитора. У ньому вміщено понад 30 композицій, віднайдених в Інституті рукопису (фонди 1, 45, 50) та Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського, а також в Інституті досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів (рукописи 794, 928) Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника. У посібнику чотири розділи: «Хорові твори на слова українських поетів», «Обробки українських народних пісень», «Солоспіви на слова українських поетів», «Духовні твори».

У жовтні 2024 року у Львівському органному залі у виконанні хору «Гомін» під орудою диригента Вадима Яценка відбулося прем’єрне виконання віднайдених творів Якова Яциневича – хорових композицій a cappella на вірші українських поетів, обробок народних пісень, обробок релігійних кантів на богородичну тематику та частин із «Всеношної». Хорові твори a cappella, що прозвучали у концерті – «Колискова пісня» на вірш Осипа Маковея (1919), «Вечір» на вірш Василя Чайченка (1919), «Літня ніч» на вірш Одарки Романової (1919), «Роси, роси, дощику» на вірш Івана Франка (до 1930), «До місяця» на слова Григорія Чупринки (до 1930) – написані у період, коли Яків Яциневич проживав почергово у селах Київщини, в Києві та в Одесі. Для вокально-хорових композицій Яків Яциневич добирає поетичні твори ліричного або лірико-епічного плану, його увагу привертають пейзажні замальовки. Форма його музичних композицій оригінальна, відмінна від будови вірша, він досить довільно трактує поетичні тексти. Композитор вдається до нашарувань фактурних прийомів і збагачення жанрово-інтонаційної сфери різними стильовими засобами. Особливістю більшості хорових творів є зміна ролі гармонії, виявлення її колористичності. Гармонічні послідовності нерідко контрастують з вербальним текстом, щоразу різко змінюються, вертикально поєднують по декілька акордів в одному звучанні.

Для хорових обробок українських народних пісень для мішаного хору, зокрема веснянок «Ой шум ходить по діброві» та «А гила-гилочка», характерним є насичення музичного змісту психологізованими образами й символами. Вони невеликі за обсягом, проте сповнені виразного індивідуального начала, збагачені засобами сучасної музичної мови. Традиційні для народних пісень поєднання голосів паралельними терціями й секстами застосовуються досить стримано, натомість широко використані колористичні гармонії, ускладнені хроматикою й доданими розспівами в хорових партіях. Звучання фольклорного матеріалу в авторській інтерпретації сповнене яскравих ладів. У музичній формі куплетну будову урізноманітнено поділом на розділи.

Серед духовних творів, що прозвучали у концерті – прем’єра складових «Всеношної» Я. Яциневича («Слава Богові на небі», «Велике славослів’я», «Тобі, Провідниці») та обробок релігійних богородичних кантів («Заступниці», «З плачем сльозами»). Традиційні стилістичні особливості церковної музики у творах Якова Яциневича поєднуються з авторською манерою композиторського письма. Професійний підхід до обрання музичної форми втілюється шляхом деталізації будови творів з продуманою драматургією їх розвитку.

Усі прем’єрні твори Якова Яциневича свідчать про його творчі експериментування: новаторство в музичній мові, стильові особливості в дусі раннього модернізму, що тільки починав розвиватися в Україні.

Текст: Дарина Чамахуд, дослідниця життєтворчості Якова Яциневича,
докторка філософії
Turkevych remained in L’viv during World War II. In 1946, when her works were banned throughout the USSR for their failure to comply with Socialist Realism, she fled to Austria and then to Italy, and she finally settled in the UK, where she composed her largest body of work—including Серце Оксани (Тhe Heart of Oksana). At some point in the 1940s, she separated from her first husband and married her second husband, Narcyz Lukianowicz (a doctor and poet).14 Her family lived for five years in Brighton (where she worked as an organist and pianist) and a year in London before moving to Bristol. (It was in London that Turkevych discovered a network of Canadian Ukrainians descent who had moved to the UK.) Ten years later, Turkevych moved to Belfast in Northern Ireland. For the last four years of her life, she settled in Cambridge, where she passed away in 1977 at the age of 78. Turkevych had two daughters: Zoya (with her first husband, Robert Lisovski) and Maria (with her second husband, Narsyz Lukianowicz).

Listen to music

Слухати музику

Симфонії. Частина ІІ

Вербицький Михайло

Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Закінчила приватну дівочу гімназію сестер Василіянок у Львові. Гру на фортепіано вивчала спочатку вдома, відтак у Вищому музичному інституті (ВМІ) ім. Миколи Лисенка у Львові, а в 1914-1916 рр. у Відні. Після цього студіювала філософію, педагогіку і музикологію у Львівському університеті, навчала музики в державній yчительській семінарії у Львові (1919-1920 рр.), студіювала в консерваторії Польського музичного товариства у Львові (1921 р.) та давала приватні уроки з музики. 1919 р. написала свій перший музичний твір – Службу Божу, яку було виконано декілька разів у соборі Св. Юра у Львові. 1921 р. повернулася до Відня, де навчалася в університеті, який закінчила 1923 р. отримавши вчительський диплом. Також продовжувала студії з фортепіано і теорії музики у Віденській музичній академії. Відтак повернулася до Львова, а 1927 р. виїхала до Берліна, де студіювала композицію в Музичній академії до 1929 р., коли переїхала до Праги. Студіювала композицію в Празькій консерваторії, а рівночасно при Українському Вільному Університеті писала докторську дисертацію на тему українського фольклору в російських операх, яку захистила 1934 р. Повернувшись до Львова, з 1934 р. до початку Другої світової війни працювала викладачем музичної теорії і фортепіано, спочатку у Львівській музичній консерваторії ім. К. Шимановського, а відтак – у ВМІ ім. М. Лисенка. Стала членом Союзу українських професійних музик.