On August 31, in the Lviv Organ Hall, as part of the Historical Concerts series, Vasyl Barvinskyi's "Lyrical Concerto" for cello and orchestra was performed. The piece is unique as it was created by the Galician composer in the Mordovian camps, where he, along with his wife, served a sentence due to false accusations. The music of pain and faith, memories and hope, came alive on the stage of the Organ Hall in the performance of the Academic Symphony Orchestra of the Luhansk Regional Philharmonic, the renowned Lviv soloist Denys Lytvynenko, and conductor Ivan Ostapovych.
"It is impossible to find a more appropriate time, way, and occasion to perform this music than right now, and right here," says Taras Demko, co-director of the Lviv Organ Hall and Ukrainian Live Strategy. "This complex and tragic historical time in which we live encourages deep reflections. There is much to learn from Barvinskyi."
The tragic fate of composer, conductor, pianist, and educator Vasyl Barvinskyi is well-known. A musician with brilliant European education, a patriot, and a enthusiast of Ukrainian music, the organizer of musical life in Galicia, Vasyl Barvinskyi, due to falsified accusations, spent 10 years of his life in Siberia with his wife Nataliya Pulyui, just like thousands of Ukrainian artists. Under the pressure of the Soviet authorities before his exile, Barvinskyi agreed to the destruction of all his scores, including unpublished manuscripts. Despite the ban, he continued to compose music in the Mordovian camps, and upon his return to Lviv, he began to reconstruct the destroyed works from memory.
Each of the works written by Barvinskyi during his exile is a priceless artifact demonstrating human resilience and strength against the destructive totalitarian machine. The year of composition is immediately documented near the notes: "Start of sketches - September 28, 1949," and the last page of the composition indicates the date of June 30, 1951. The specified location is the village of Potma in Mordovia. In Mokshan Potma means "backwater" or "remote place," and knowing the history of this GULAG camp, the resonance with the Ukrainian word "pitma" (darkness) seems even more logical.
The orchestration of the Cello Concerto was done by composer Viktor Kaminskyi in 2008. The composer shared several interesting facts about this work: "At the suggestion of Stefania Pavlyshyn, I was handed a folder with yellowed manuscript sheets of Barvinskyi's 'Lyrical Concerto for Cello.' The text was written in a thin and small font on two musical staves, where everything, including additional rulers and the author's ideas for orchestration, was crammed. In essence, it was a piano concerto in two parts." With only a simple pencil and a few sheets of paper at his disposal, the composer could not afford mistakes, erasures, or significant edits – hence, each note and mark carries great value. Interestingly, a few years after orchestrating the concerto and its performance by the Lviv Philharmonic Orchestra and cellist Halyna Zhuk, Viktor Kaminskyi returned to Barvinskyi's manuscript. In it, he found and interpreted markings by the composer that had remained unnoticed until then. Thus, the audience in the Lviv Organ Hall heard the renewed and perfected performance of the Cello Concerto, as close as possible to the author's intention.
Long before the start of rehearsals, the performers also worked extensively on editing the concerto. Usually, during the composition process, a composer uses a piano and has the opportunity to hear the performance of the score by musicians and make certain changes. Unfortunately, Barvinskyi never heard the performance of his Cello Concerto. The character of the musical notation made by the composer indicates that he wrote this music hastily, and with interruptions, without the ability to erase the pencil or make significant edits. Therefore, the first task for the performers was to eliminate certain obvious inaccuracies in the score that Barvinskyi himself would have noticed. The conductor and the soloist had to experiment with vocalization, strokes, and dynamics to breathe life into the music of the yellowed pages.
"It is impossible to find a more appropriate time, way, and occasion to perform this music than right now, and right here," says Taras Demko, co-director of the Lviv Organ Hall and Ukrainian Live Strategy. "This complex and tragic historical time in which we live encourages deep reflections. There is much to learn from Barvinskyi."
The tragic fate of composer, conductor, pianist, and educator Vasyl Barvinskyi is well-known. A musician with brilliant European education, a patriot, and a enthusiast of Ukrainian music, the organizer of musical life in Galicia, Vasyl Barvinskyi, due to falsified accusations, spent 10 years of his life in Siberia with his wife Nataliya Pulyui, just like thousands of Ukrainian artists. Under the pressure of the Soviet authorities before his exile, Barvinskyi agreed to the destruction of all his scores, including unpublished manuscripts. Despite the ban, he continued to compose music in the Mordovian camps, and upon his return to Lviv, he began to reconstruct the destroyed works from memory.
Each of the works written by Barvinskyi during his exile is a priceless artifact demonstrating human resilience and strength against the destructive totalitarian machine. The year of composition is immediately documented near the notes: "Start of sketches - September 28, 1949," and the last page of the composition indicates the date of June 30, 1951. The specified location is the village of Potma in Mordovia. In Mokshan Potma means "backwater" or "remote place," and knowing the history of this GULAG camp, the resonance with the Ukrainian word "pitma" (darkness) seems even more logical.
The orchestration of the Cello Concerto was done by composer Viktor Kaminskyi in 2008. The composer shared several interesting facts about this work: "At the suggestion of Stefania Pavlyshyn, I was handed a folder with yellowed manuscript sheets of Barvinskyi's 'Lyrical Concerto for Cello.' The text was written in a thin and small font on two musical staves, where everything, including additional rulers and the author's ideas for orchestration, was crammed. In essence, it was a piano concerto in two parts." With only a simple pencil and a few sheets of paper at his disposal, the composer could not afford mistakes, erasures, or significant edits – hence, each note and mark carries great value. Interestingly, a few years after orchestrating the concerto and its performance by the Lviv Philharmonic Orchestra and cellist Halyna Zhuk, Viktor Kaminskyi returned to Barvinskyi's manuscript. In it, he found and interpreted markings by the composer that had remained unnoticed until then. Thus, the audience in the Lviv Organ Hall heard the renewed and perfected performance of the Cello Concerto, as close as possible to the author's intention.
Long before the start of rehearsals, the performers also worked extensively on editing the concerto. Usually, during the composition process, a composer uses a piano and has the opportunity to hear the performance of the score by musicians and make certain changes. Unfortunately, Barvinskyi never heard the performance of his Cello Concerto. The character of the musical notation made by the composer indicates that he wrote this music hastily, and with interruptions, without the ability to erase the pencil or make significant edits. Therefore, the first task for the performers was to eliminate certain obvious inaccuracies in the score that Barvinskyi himself would have noticed. The conductor and the soloist had to experiment with vocalization, strokes, and dynamics to breathe life into the music of the yellowed pages.
"In terms of style, the Cello Concerto is romantic. Despite the absence of a third part, its idea is entirely complete," says the cellist Denys Lytvynenko. "It is very noticeable that Barvinskyi infused his deep emotions into the work. The 'Lyrical Concerto,' as the author named it, is absolutely lyrical and dramatic. The struggle is embodied in the first part of the concerto, including the cadenza. In fact, I play the author's cadenza, written by the composer: it is quite complex and uncomfortable, but vividly conveys the character of unstoppable struggle. In the second part of the concerto, you can hear two themes: the first, thoughtful, symbolizes longing for the homeland, and the second – a dance, simultaneously nostalgic, reminiscent of a pleasant memory, a temporary escape from reality. The dance theme is abruptly cut twice, symbolizing the inevitability of fate."
Barvinskyi's music is an endless source of emotions, strength, and life energy. It was written in spite of life and historic circumstances, and it still resonates today despite the dramatic events of the full-scale russian-Ukrainian war as a manifesto of our resilience and freedom.
Text by Victoriia Antoshevska
Performers:
Denys Lytvynenko – cello, Luhansk Philharmonic Symphony Orchestra, Ivan Ostapovich – conductor, project director Taras Demko.
Album cover designed by Arsenii Discovskyi, model Theodor Hoffman.
Denys Lytvynenko – cello, Luhansk Philharmonic Symphony Orchestra, Ivan Ostapovich – conductor, project director Taras Demko.
Album cover designed by Arsenii Discovskyi, model Theodor Hoffman.
Ліричний концерт для віолончелі з оркестром
Василь Барвінський
31 серпня у Львівському органному залі в рамках Історичних концертів прозвучав “Ліричний концерт” для віолончелі з оркестром Василя Барвінського. Твір унікальний тим, що створений галицьким композитом у мордовських таборах, де він разом з дружиною відбував покарання внаслідок наклепу. Музика болю та віри, спогадів та надії ожила на сцені Органного залу у виконанні Академічного симфонічного оркестру Луганської обласної філармонії, знаного львівського соліста Дениса Литвиненка та дириґента Івана Остаповича.
“Неможливо знайти більш доречного часу, способу і нагоди виконати цю музику, ніж саме зараз, і саме тут, – каже співкерівник Львівського органного залу і стратегії Ukrainian Live Тарас Демко. – Це складний і трагічний історичний час спонукає до глибоких рефлексії, у Барвінського є чому повчитись”.
Трагічна доля композитора, дириґента, піаніста і педагога Василя Барвінського відома багатьом. Музикант з бездоганною європейською освітою, патріот і пасіонарій української музики, організатор музичного життя Галичини, директор Львівської консерваторії Василь Барвінський через сфальсифіковані звинувачення разом з дружиною Наталею Пулюй 10 років свого життя був змушений провести у Сибіру, так само як тисячі українських митців. Під тиском радянської влади перед засланням Барвінський підписав згоду на знищення всіх своїх нот, у тому числі ненадрукованих рукописів. У мордовських таборах попри заборону він продовжував писати музику, а повернувшись до Львова, почав відновлювати знищені твори з пам'яті.
Кожен з творів, написаних Василем Барвінським у період заслання – це безцінний артефакт, що демонструє людську стійкість та силу, проти якої безсильна навіть руйнівна тоталітарна машина. Біля нот одразу задокументовано рік написання: “Початок ескізів - 28 вересня 1949 року”, на останній сторінці твору зазначена дата 30 червня 1951 року. Вказане і місце – селище Потьма в Мордовії. З мокшанської потьма значить “глибинка, глушина”, та знаючи історію цього ГУЛАГівського табору співзвучність з українським словом “пітьма” видається ще логічнішою.
Оркестрування Віолончельного концерту ще у 2008 році здійснив композитор Віктор Камінський. Композитор поділився низкою цікавих фактів про цю роботу: “З подачі Стефанії Стефанівни Павлишин мені передали папку з пожовкливими листками рукопису “Ліричного концерту для віолончелі” Барвінського. Тонким і дрібним шрифтом текст був написаний на двох нотних стрічках, де не де, включаючи додаткові лінійки і авторські ідеї щодо оркестрування. Тобто, це був клавір Концерту у двох частинах.“ Маючи в своєму розпорядженні лише простий олівець і кілька паперових листів, композитор не міг припуститися помилки, стирати чи виправляти написане – тому кожна нота, кожна позначка несе таку велику цінність.
Цікаво, що через кілька років після оркестрування Концерту та його виконання оркестром Львівської філармонії та віолончелісткою Галиною Жук, Віктор Камінський знову звернувся до рукопису Барвінського. У ньому він відшукав і розтлумачив позначки композитора, які досі залишалися поза його увагою. Тож на концерті у Львівському органному залі публіка почула оновлене і досконале звучання Віолончельного концерту, максимально наближене до того, яким його задумував автор.
Ще задовго до початку репетицій виконавці так само провели чималу роботу над редакцією Концерту. Зазвичай, в процесі написання музики композитор послуговується роялем, а також має можливість чути виконання партитури музикантами і вносити певні зміни. На жаль, виконання свого Концерту для віолончелі з оркестром Василь Барвінський так і не почув. А характер нотного запису, зробленого композитором, говорить про те, що цю музику він писав крадькома, поспіхом і з перервами, до того ж, без усякої можливості стерти олівець чи внести суттєві правки у написане. Саме тому, найпершою задачею виконавців стало усунення певних очевидних неточностей партитури, які з легкістю помітив би і сам Барвінський. Дириґенту та виконавцю сольної партії довелось чимало експериментувати з голосоведенням, штрихами та динамікою, щоб вдихнути життя у музику пожовклих сторінок.
“Неможливо знайти більш доречного часу, способу і нагоди виконати цю музику, ніж саме зараз, і саме тут, – каже співкерівник Львівського органного залу і стратегії Ukrainian Live Тарас Демко. – Це складний і трагічний історичний час спонукає до глибоких рефлексії, у Барвінського є чому повчитись”.
Трагічна доля композитора, дириґента, піаніста і педагога Василя Барвінського відома багатьом. Музикант з бездоганною європейською освітою, патріот і пасіонарій української музики, організатор музичного життя Галичини, директор Львівської консерваторії Василь Барвінський через сфальсифіковані звинувачення разом з дружиною Наталею Пулюй 10 років свого життя був змушений провести у Сибіру, так само як тисячі українських митців. Під тиском радянської влади перед засланням Барвінський підписав згоду на знищення всіх своїх нот, у тому числі ненадрукованих рукописів. У мордовських таборах попри заборону він продовжував писати музику, а повернувшись до Львова, почав відновлювати знищені твори з пам'яті.
Кожен з творів, написаних Василем Барвінським у період заслання – це безцінний артефакт, що демонструє людську стійкість та силу, проти якої безсильна навіть руйнівна тоталітарна машина. Біля нот одразу задокументовано рік написання: “Початок ескізів - 28 вересня 1949 року”, на останній сторінці твору зазначена дата 30 червня 1951 року. Вказане і місце – селище Потьма в Мордовії. З мокшанської потьма значить “глибинка, глушина”, та знаючи історію цього ГУЛАГівського табору співзвучність з українським словом “пітьма” видається ще логічнішою.
Оркестрування Віолончельного концерту ще у 2008 році здійснив композитор Віктор Камінський. Композитор поділився низкою цікавих фактів про цю роботу: “З подачі Стефанії Стефанівни Павлишин мені передали папку з пожовкливими листками рукопису “Ліричного концерту для віолончелі” Барвінського. Тонким і дрібним шрифтом текст був написаний на двох нотних стрічках, де не де, включаючи додаткові лінійки і авторські ідеї щодо оркестрування. Тобто, це був клавір Концерту у двох частинах.“ Маючи в своєму розпорядженні лише простий олівець і кілька паперових листів, композитор не міг припуститися помилки, стирати чи виправляти написане – тому кожна нота, кожна позначка несе таку велику цінність.
Цікаво, що через кілька років після оркестрування Концерту та його виконання оркестром Львівської філармонії та віолончелісткою Галиною Жук, Віктор Камінський знову звернувся до рукопису Барвінського. У ньому він відшукав і розтлумачив позначки композитора, які досі залишалися поза його увагою. Тож на концерті у Львівському органному залі публіка почула оновлене і досконале звучання Віолончельного концерту, максимально наближене до того, яким його задумував автор.
Ще задовго до початку репетицій виконавці так само провели чималу роботу над редакцією Концерту. Зазвичай, в процесі написання музики композитор послуговується роялем, а також має можливість чути виконання партитури музикантами і вносити певні зміни. На жаль, виконання свого Концерту для віолончелі з оркестром Василь Барвінський так і не почув. А характер нотного запису, зробленого композитором, говорить про те, що цю музику він писав крадькома, поспіхом і з перервами, до того ж, без усякої можливості стерти олівець чи внести суттєві правки у написане. Саме тому, найпершою задачею виконавців стало усунення певних очевидних неточностей партитури, які з легкістю помітив би і сам Барвінський. Дириґенту та виконавцю сольної партії довелось чимало експериментувати з голосоведенням, штрихами та динамікою, щоб вдихнути життя у музику пожовклих сторінок.
“За стилістикою Віолончельний концерт – романтичний. Попри відсутність третьої частини, його ідея цілковито завершена, – говорить виконавець партії віолончелі Денис Литвиненко. – Дуже помітно, що у твір Барвінський вклав свої глибокі переживання. “Ліричний концерт”, як його назвав автор, абсолютно точно є лірико-драматичним. Боротьбу уособлює перша частина концерту включно з каденцією. Власне, я граю авторську каденцію, написану композитором: вона досить складна і незручна, проте яскраво передає характер нестримної боротьби. У другій частині Концерту можна почути дві теми: перша, думка, символізує тугу за батьківщиною, друга – танцювальна і ностальгічна водночас, нагадує приємний спогад, тимчасову втечу від реальності. Двічі тема танцю різко обривається, символізуючи незворотність долі.”
Музика Барвінського – це невичерпне джерело емоцій, сили, життєвої енергії. Написана не завдяки, а всупереч, вона так само лунає сьогодні попри драматичні події повномасштабної російсько-української війни як маніфест нашої незламності та свободи.
Виконавці: Денис Литвиненко – віолончель, Академічний симфонічний оркестр Луганської обласної філармонії, Іван Остапович – дириґент, директор проекту Тарас Демко.
Текст: Вікторія Антошевська
Джерела:
- Назар-Шевчук Лілія. Cтатуси першості Василя Барвінського: світові винаходи та національні пописи – стаття в інтернет-журналі “Музика” від 17.03.2017.