Vasyl Barvinskyi. Biography

Vasyl Barvinskyi (b.1888, Ternopil – d.1963, Lviv)
 Outstanding composer, pianist, musicologist, conductor, pedagogue, public figure

Vasyl Barvinskyi was born in Ternopil on February 20, 1888 into a respected Galician family (Halychyna). He began his music education at the age of 8, at the private school of Karol Mikuli, then studied under Vilém Kurz. After graduating from the gymnasium, he entered the Faculty of Law at Lviv University. From 1908 to 1914, Barvinskyi studied in Prague at Charles University, Department of Musicology and also at the Prague Conservatory (composition - Vítězslav Novák, piano - Vilém Kurz and Jakob Holfeld). His works from the Prague period include: Piano Sonata in C sharp minor, piano cycle Love, five Piano Preludes; Sextet for piano and five string instruments, Ukrainian Suite, Canzona. Serenade. Improvisation (1922), art songs (romances), Ukrainian Rhapsody (1911, for orchestra) and the first of the two-part cantata, Ukrainian Wedding. His book, Ukrainian folksongs and composers, was published in Prague in 1914.
In 1915, Barvinskyi became director of the Mykola Lysenko Higher Music Institute in Lviv, after the previous director, Stanyslav Lyudkevych was drafted into the army. Barvinskyi held this post until 1939. He continuously worked as a teacher, composer, pianist, and choirmaster and was actively involved in public life. He created excellent art songs (romances): Princely Moon, Be Blessed (1923) and Psalm of David (1918), arrangements of folk songs, Cycle for piano: Christmas carols and New Year’s songs, a piano collection for children, Our Sun is playing piano, Piano Concerto in F minor; Sonata and Suite for viola and pianoSuite for viola (1927); Sonata for cello and piano.
Barvynskyi taught many famous pianists: Daria Hordynska-Karanovych, Roman Savytskyi, Halyna Levytska, Oleh Kryshtalskyi, Maria Krykh-Uhlyar and, Maria Krushelnytska.

In 1939, he founded the Lviv Secondary Specialized Music Boarding School named after Solomiya Krushelnytska. From 1939 to 1941, Barvinskyi was professor at the Lviv Conservatory and from 1944 to 1948, director as well. During the turbulent war years, the Conservatory remained open, with permissions granted from the German (1941) and Soviet (1944) invaders. In the difficult, repressive postwar years, the Conservatory remained operational but Barvinskyi’s term as director came to an abrupt end. In 1948, he was denounced and sentenced to 10 years imprisonment in a labour camp in the Mordovian ASSR.
All his manuscripts were publically burnt in the courtyard of the Conservatory! Barvinskyi returned from exile in 1958, a broken man. He concentrated all his efforts on recovering from memory the works of the destroyed manuscripts. Some of his lost works were successfully recreated. In the 1970s, a number of his works that were believed lost were found in the West.
 Vasyl Barvinskyi died in Lviv on June 9, 1963 at the age of 75. He is buried in the family tomb in historic Lychakiv Cemetery.

Due to the tireless efforts of Lviv composers, especially Anatoliy Kos-Anatolskyi and musicologist Stephania Pavlyshyn, Barvinskyi was posthumously “rehabilitated” by the Soviet authorities in 1964. Nevertheless, for almost 25 years, his music was absent from the concert repertoire in his Homeland.

Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska

Listen to music in the App
Слухати музику в додатку

Василь Барвінський. Біографія

Василь Олександрович Барвінський (1888, Тернопіль - 1963, Львів) – видатний український композитор, піаніст, педагог, музичний критик, музично-громадський діяч.

Василь Барвінський народився в інтелігентній галицькій родині. Музичну освіту розпочав у 8 років у приватній школі Кароля Мікулі, потім у Вілема Курца. Після закінчення гімназії вступає на юридичний факультет Львівського університету. Вищу музичну освіту здобував з 1905 р. у Празі, у Карловому університеті на музикознавчому відділенні та у консерваторії (композиція - Вітезслав Новак, фортепіано - Вілем Курц і Якоб Гольфельд). Після закінчення студій в 1911 залишається в Празі до 1915. До празького періоду належать фортепіанні опуси - Соната Cis-dur, цикл «Любов», п’ять прелюдій, «Українська сюїта», цикл «Канцона. Серенада. Імпровізація», солоспіви, збірка обробок українських народних пісень для голосу з фортепіано, фортепіанний Секстет, оркестрова «Українська рапсодія» та перша частина кантати «Українське весілля».
Після повернення в Україну в 1915 з Праги Василь Барвінський заступає Станіслава Людкевича на посту директора Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка, працює як піаніст, хормейстер і педагог, активно включається в суспільне життя, пише музику. Зокрема творить чудові солоспіви «Місяцю князю», «Благословенна будь» і «Псалом Давида», обробки народних пісень, збірник фортепіанних обробок колядок і щедрівок, збірку «Наше сонечко грає на фортепіано», декілька варіаційних фортепіанних циклів, Фортепіанний концерт, п’єси для скрипки з фортепіано та для віолончелі з фортепіано та інші. В його класі фортепіано навчались відомі піаністи Дарія Гординська-Каранович, Роман Савицький, Галина Левицька, Олег Криштальський, Марія Крих-Угляр, Марія Крушельницька та інші.
В роки німецької окупації зберіг колектив викладачів консерваторії, добившись дозволу на діяльність музичної школи. У перші повоєнні роки завдяки старанням Василь Барвінського відновилась діяльність консерваторії, і спеціалізованої музичної школи при ній (тепер Львівська середня спеціалізована музична школа-інтернат імені Соломії Крушельницької). Проте в 1948 році за безпідставним доносом Василь Барвінський був заарештований і разом з дружиною висланий у мордовські табори на десять років. На подвір’ї консерваторії були спалені його рукописи. Проте більшість творів вдалось відновити композитору по пам’яті після повернення з заслання в 1958 році, інші копії творів зберегли учні митця в діаспорі.

Помер Василь Барвінський у віці 75 років у 1963 році у Львові. У 1964 стараннями композитора Анатолія Кос-Анатольського та музикознавця Стефанії Павлишин його було офіційно реабілітовано.

Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська


Література:
Павлишин С. Василь Барвінський. Київ, 1989. 87 с.
Василь Барвінський в контексті європейської музичної культури. Статті і матеріали. Ред.-упор. О. Смоляк. Тернопіль, 2003. 192 с.