Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.
The music of this composer is always emotionally rich, masterfully instrumented, full of associations, and despite its philosophical nature, intuitively understandable. This composer is Olena Ilnytska (1977). She studied with Ivan Karabits and Myroslav Skoryk and was a recipient of the Gaude Polonia program scholarship. She is the author of numerous symphonic, chamber, and vocal works. Her music is actively performed at international music festivals.
The new album Ukrainian Live Classic includes three selected works by Olena Ilnytska:
- Symphonic picture "Image symphonique" (2001),
- Concerto for Cello and Orchestra (2010),
- Electronic piece "Univers vivant" (2022).
Symphonic Picture "Image symphonique"
"Image symphonique" was Ilnytska's diploma work during her studies with Ivan Karabits at the National Music Academy in Kyiv. The piece is programmatic:
"My symphonic work was supposed to be the Big Bang," the composer, who had been interested in the topic of space since childhood, said in an interview. "I read a lot of literature about this Bang, searched for sources about it in the book market – you couldn't just write without knowing all the physical details of the process. Now this theory is somewhat outdated, there are other cosmological theories, but the work was written almost 25 years ago, and I was impressed by those ideas."
The cosmic nature of the music is felt from the first sounds of the work. Ilnytska recounts a specific story about them: "According to the concept, the piece was supposed to start from a 'singular point,' and then everything in sequence. But I didn't tell Karabits this, I just showed him the notes. And when the work was almost ready, he looked at it and said, 'Listen, don't you think something is missing before this?' I thought, 'Oh my God! How! How before this? According to the concept, it doesn't fit, there was supposed to be a vacuum before this...' And I realized that this vacuum needed to be created! So at the beginning, you hear the fluctuation of the physical vacuum."
Understanding the author's intent, the music is perceived differently: "According to the Big Bang theory, singularity is the initial state of matter-energy characterized by infinite temperature and infinite density. To depict this musically, I created a timbre-dense and mobile musical fabric through micropolyphony."
To write "Image symphonique," the author used computer technology: "There were calculations on the structure... There was the Fibonacci sequence and geometric progression regarding the sections. Regarding harmony... I conducted calculations, starting with this chord-'vacuum': it is a chord from the spectrum. Also, at the end of the piece, I needed everything to 'scatter,' and I did this with the help of a computer, but I had to make adjustments."
Despite all the logic and mathematics of the piece, it is very emotional and alive. Ilnytska's cosmos is bright, timbre-rich, and captivating. The composition is in one movement. Thanks to successful orchestration, it is listened to easily, in one breath.
The symphonic picture, whose recording you will hear in the ULC app, was performed by the pop-symphony orchestra under the direction of Viktor Zdoronko. Recording from 2001.
"For me, each of my works is an experiment. I don't like doing what has already been written. There must be some invention in each work."
Concerto for Cello and Orchestra
The Concerto for Cello and Orchestra was written in 2010 during Ilnytska's internship in the class of Professor Alexander Lasoń at the Karol Szymanowski Academy of Music in Katowice as part of the Polish Ministry of Culture's Gaude Polonia scholarship program.
The composer notes that the Cello Concerto originally arose from a purely musical idea. The cello in this work was supposed to imitate the duduk: "At that time, I was very fascinated by Georgian culture, singing, dancing, language. I studied the Georgian language, danced in the Georgian ensemble 'Iberieli.' Every week at rehearsals, I heard Georgian music, so it couldn't help but manifest in some of my works," the author recalls in an interview.
The cello begins first, really imitating the sounds of the duduk, then other strings join in, seemingly weaving a pattern of light passages around the main sound of the solo instrument, which, as the work develops, either comes to the fore or seems to submerge in the waves of the orchestra's accompaniment.
Later, a philosophical idea was added to the purely musical one: "But in the process of writing, I somehow began to think about one Platonic image, namely about the doctrine of the soul from the dialogue 'Phaedrus.' In this dialogue, the soul is compared to a chariot drawn by two horses. One horse is white, good, and kind, while the other is black, disobedient, symbolizing the high and low beginnings of the human soul. The chariot is driven by reason. The chariot rushes across the surface of the celestial sphere, and the charioteer contemplates true being, that is, the world of ideas. But because of that black horse, which symbolizes passions, the chariot loses its balance and begins to fall down, to the earth, and loses its wings. It falls until it encounters something solid, then it acquires a body. On earth, seeing beauty, justice, or other virtues, which are a reflection of ideas, the soul recalls true being, feels longing and an intense desire to heaven. Then it grows wings and can return to heaven. Of course, in Plato's dialogue, everything is much more complicated, this is just one image, but it is he who determines the mood of my cello concerto."
In it, according to the author herself, the theme of the confrontation between good and evil can be traced. The sound of the cello itself has philosophical depth for the composer: "With my incomplete theological education, I feel this. I studied with the Dominicans for three years, at the Aquinas Institute in Kyiv. I studied philosophy, theology, metaphysics thoroughly, and this education influenced my musical perception."
Ilnytska's techniques are non-trivial, the combination of strings and percussion constantly keeps the listener in tension throughout all 28 minutes of the work. Listening to it today, one can create completely different associations than in 2011.
"This concert is not about war, although I was very sensitive to Russia's attack on Georgia in 2008. By the way, my Georgian language teacher said back then, in August 2008, 'What do you think? Crimea is next.' Six years later, it happened."
The Cello Concerto was performed at the 2011 "Premieres of the Season" festival by cellist Zoltan Almashi and the pop-symphony orchestra, conducted by Mykola Lysenko. The recording was made by Dmytro Aryefiev.
"I believe that the 'book I am writing,' that is, what I am creating, will be the world. So I never end my works tragically. This is probably a manifestation of some rudimentary magical thinking in me. I write music about the world I want to be, in which I want to live."
"Univers vivant"
Ilnytska is no stranger to electronic music, with which she became acquainted during her studies at the music academy, taking a course with Alla Zagaykevych. So we did not want to overlook this aspect of her work.
A bonus track in our release is the electronic piece "Univers vivant." Olena Ilnytska wrote it in 2022, after the full-scale invasion of Russia in Ukraine. At that time, the composer was abroad. Here’s how she recalls this period in an interview:
"When the war started, I was in Kyiv, evacuated to France. We did many concerts with musicians. I accompanied, but I couldn't write music. There were no conditions for it. I played a lot, but it was impossible to focus on composing. It felt like I was in a cocoon, that under the influence of stress from the war, my brain had turned into an acorn. Alla Zagaykevych helped me a lot during this period. I met her friend Gino Favotti, who teaches electronic music at one of the Paris conservatories. He took care of the permission for me to work in the studio. In this studio, I wrote one electronic piece, "Univers vivant," which later was performed at a concert in Paris, and later in Kyiv and Lviv. Thanks to this, I began to return to creative life."
The piece "Univers vivant" lasts 5 and a half minutes. It manifests life, and the title itself can be translated as "The Universe Alive."
Let's welcome the Universe together with Ilnytska's music on Ukrainian Live Classic!
The new album Ukrainian Live Classic includes three selected works by Olena Ilnytska:
- Symphonic picture "Image symphonique" (2001),
- Concerto for Cello and Orchestra (2010),
- Electronic piece "Univers vivant" (2022).
Symphonic Picture "Image symphonique"
"Image symphonique" was Ilnytska's diploma work during her studies with Ivan Karabits at the National Music Academy in Kyiv. The piece is programmatic:
"My symphonic work was supposed to be the Big Bang," the composer, who had been interested in the topic of space since childhood, said in an interview. "I read a lot of literature about this Bang, searched for sources about it in the book market – you couldn't just write without knowing all the physical details of the process. Now this theory is somewhat outdated, there are other cosmological theories, but the work was written almost 25 years ago, and I was impressed by those ideas."
The cosmic nature of the music is felt from the first sounds of the work. Ilnytska recounts a specific story about them: "According to the concept, the piece was supposed to start from a 'singular point,' and then everything in sequence. But I didn't tell Karabits this, I just showed him the notes. And when the work was almost ready, he looked at it and said, 'Listen, don't you think something is missing before this?' I thought, 'Oh my God! How! How before this? According to the concept, it doesn't fit, there was supposed to be a vacuum before this...' And I realized that this vacuum needed to be created! So at the beginning, you hear the fluctuation of the physical vacuum."
Understanding the author's intent, the music is perceived differently: "According to the Big Bang theory, singularity is the initial state of matter-energy characterized by infinite temperature and infinite density. To depict this musically, I created a timbre-dense and mobile musical fabric through micropolyphony."
To write "Image symphonique," the author used computer technology: "There were calculations on the structure... There was the Fibonacci sequence and geometric progression regarding the sections. Regarding harmony... I conducted calculations, starting with this chord-'vacuum': it is a chord from the spectrum. Also, at the end of the piece, I needed everything to 'scatter,' and I did this with the help of a computer, but I had to make adjustments."
Despite all the logic and mathematics of the piece, it is very emotional and alive. Ilnytska's cosmos is bright, timbre-rich, and captivating. The composition is in one movement. Thanks to successful orchestration, it is listened to easily, in one breath.
The symphonic picture, whose recording you will hear in the ULC app, was performed by the pop-symphony orchestra under the direction of Viktor Zdoronko. Recording from 2001.
"For me, each of my works is an experiment. I don't like doing what has already been written. There must be some invention in each work."
Concerto for Cello and Orchestra
The Concerto for Cello and Orchestra was written in 2010 during Ilnytska's internship in the class of Professor Alexander Lasoń at the Karol Szymanowski Academy of Music in Katowice as part of the Polish Ministry of Culture's Gaude Polonia scholarship program.
The composer notes that the Cello Concerto originally arose from a purely musical idea. The cello in this work was supposed to imitate the duduk: "At that time, I was very fascinated by Georgian culture, singing, dancing, language. I studied the Georgian language, danced in the Georgian ensemble 'Iberieli.' Every week at rehearsals, I heard Georgian music, so it couldn't help but manifest in some of my works," the author recalls in an interview.
The cello begins first, really imitating the sounds of the duduk, then other strings join in, seemingly weaving a pattern of light passages around the main sound of the solo instrument, which, as the work develops, either comes to the fore or seems to submerge in the waves of the orchestra's accompaniment.
Later, a philosophical idea was added to the purely musical one: "But in the process of writing, I somehow began to think about one Platonic image, namely about the doctrine of the soul from the dialogue 'Phaedrus.' In this dialogue, the soul is compared to a chariot drawn by two horses. One horse is white, good, and kind, while the other is black, disobedient, symbolizing the high and low beginnings of the human soul. The chariot is driven by reason. The chariot rushes across the surface of the celestial sphere, and the charioteer contemplates true being, that is, the world of ideas. But because of that black horse, which symbolizes passions, the chariot loses its balance and begins to fall down, to the earth, and loses its wings. It falls until it encounters something solid, then it acquires a body. On earth, seeing beauty, justice, or other virtues, which are a reflection of ideas, the soul recalls true being, feels longing and an intense desire to heaven. Then it grows wings and can return to heaven. Of course, in Plato's dialogue, everything is much more complicated, this is just one image, but it is he who determines the mood of my cello concerto."
In it, according to the author herself, the theme of the confrontation between good and evil can be traced. The sound of the cello itself has philosophical depth for the composer: "With my incomplete theological education, I feel this. I studied with the Dominicans for three years, at the Aquinas Institute in Kyiv. I studied philosophy, theology, metaphysics thoroughly, and this education influenced my musical perception."
Ilnytska's techniques are non-trivial, the combination of strings and percussion constantly keeps the listener in tension throughout all 28 minutes of the work. Listening to it today, one can create completely different associations than in 2011.
"This concert is not about war, although I was very sensitive to Russia's attack on Georgia in 2008. By the way, my Georgian language teacher said back then, in August 2008, 'What do you think? Crimea is next.' Six years later, it happened."
The Cello Concerto was performed at the 2011 "Premieres of the Season" festival by cellist Zoltan Almashi and the pop-symphony orchestra, conducted by Mykola Lysenko. The recording was made by Dmytro Aryefiev.
"I believe that the 'book I am writing,' that is, what I am creating, will be the world. So I never end my works tragically. This is probably a manifestation of some rudimentary magical thinking in me. I write music about the world I want to be, in which I want to live."
"Univers vivant"
Ilnytska is no stranger to electronic music, with which she became acquainted during her studies at the music academy, taking a course with Alla Zagaykevych. So we did not want to overlook this aspect of her work.
A bonus track in our release is the electronic piece "Univers vivant." Olena Ilnytska wrote it in 2022, after the full-scale invasion of Russia in Ukraine. At that time, the composer was abroad. Here’s how she recalls this period in an interview:
"When the war started, I was in Kyiv, evacuated to France. We did many concerts with musicians. I accompanied, but I couldn't write music. There were no conditions for it. I played a lot, but it was impossible to focus on composing. It felt like I was in a cocoon, that under the influence of stress from the war, my brain had turned into an acorn. Alla Zagaykevych helped me a lot during this period. I met her friend Gino Favotti, who teaches electronic music at one of the Paris conservatories. He took care of the permission for me to work in the studio. In this studio, I wrote one electronic piece, "Univers vivant," which later was performed at a concert in Paris, and later in Kyiv and Lviv. Thanks to this, I began to return to creative life."
The piece "Univers vivant" lasts 5 and a half minutes. It manifests life, and the title itself can be translated as "The Universe Alive."
Let's welcome the Universe together with Ilnytska's music on Ukrainian Live Classic!
Text by Diana Kolomoiets
Translated by Taras Demko
Translated by Taras Demko
Performers:
1. Image symphonique
Pop-symphony orchestra, conductor Viktor Zdorenko
2. Concerto for cello with orchestra
Cello - Zoltan Almashi, pop-symphony orchestra, conductor - Mykola Lysenko
3. Univers vivant
Electronic generated music
1. Image symphonique
Pop-symphony orchestra, conductor Viktor Zdorenko
2. Concerto for cello with orchestra
Cello - Zoltan Almashi, pop-symphony orchestra, conductor - Mykola Lysenko
3. Univers vivant
Electronic generated music
Симфонічна картина
та вибрані твори
Олена Ільнцька
Музика цієї композиторки завжди емоційно насичена, майстерно інструментована, багата на асоціації та попри свою філософічність – інтуїтивно зрозуміла. Ця композиторка – Олена Ільницька (1977). Навчалася в Івана Карабиця та Мирослава Скорика, була стипендіаткою програми “Gaude Polonia”. Вона є авторкою низки симфонічних, камерних та вокальних творів. Її музика активно виконується на міжнародних музичних фестивалях.
У новий альбом Ukrainian Live Classic увійшли три вибрані твори Олени Ільницької – Симфонічна картина / “Image symphonique” (2001), Концерт для віолончелі з оркестром (2010) та електронний твір “Univers vivant” (2022).
Симфонічна картина
“Image symphonique” стала дипломною роботою Ільницької під час навчання у класі Івана Карабиця у Національній музичній академії в Києві. Твір є програмним:
“Мій симфонічний твір – то мав бути Великий вибух, – розповідала в інтервʼю композиторка, яка з дитинства цікавилася темою космосу. – Я багато літератури читала про цей Вибух, шукала джерела про це на книжковому ринку — не можна ж було як-небудь писати, не знаючи всіх фізичних деталей процесу”. “Тепер ця теорія вже дещо застаріла, є й інші космологічні теорії, але твір писався майже 25 років тому, і я була під враженням від тих ідей”.
Космічність музики відчувається з перших звуків твору. Про них Ільницька розповідає окрему історію: “За концепцією твір мав початись з “сингулярної точки”, ну і потім все по черзі. Але Карабицю я цього не казала, просто показувала ноти. І коли вже твір майже був готовий, він подивився і каже: “Слухайте, а вам не здається, що перед цим ще чогось не вистачає?”. Я думаю: “Боже! Як! Як перед цим? Там же за концепцією не підходить, там же нічого не було: перед “цим” мав би бути вакуум… І розумію, що це ж треба цей вакуум і зробити! Тож на початку звучить флуктуація фізичного вакууму”.
Коли розумієш задум авторки, музику починаєш сприймати інакше: “Згідно з теорією Великого Вибуху, сингулярність – це початковий стан матерії-енергії, який характеризується нескінченною температурою і нескінченною щільністю. Щоб це зобразити музичними засобами, я створила темброво щільну і рухливу за рахунок мікрополіфонії музичну тканину”.
Для написання “Image symphonique” авторка використовувала компʼютерні технології: “Були розрахунки по структурі… Був ряд Фібоначчі та геометрична прогресія щодо розділів. Щодо гармонії … Провела розрахунки, спершу з цим акордом-”вакуумом”: це акорд зі спектра. Також наприкінці твору мені треба було, щоб все “розбігалось”, і робила це з допомогою комп’ютера, але довелось відкоригувати”.
Попри всю логічність та математичність твору, він є дуже емоційним та живим. Космос Ільницької яскравий, тембрально насичений і захоплюючий. Композиція одночастинна. Завдяки вдалому оркеструванню слухається легко, на одному диханні.
Симфонічну картину, запис якої ви почуєте в додатку ULC, виконав естрадно-симфонічний оркестр під диригуванням Віктора Здоренка. Запис 2001 року.
“Для мене кожен мій твір є експериментом. Я не люблю робити те, що вже написано. У кожному творі має бути якийсь винахід”.
Концерт для віолончелі з оркестром
Концерт для віолончелі з оркестром був написаний у 2010 році, під час стажування Ільницької у класі професора Александра Ласоня у Музичній академії імені Шимановського (Катовіце) в рамках стипендіальної програми міністра культури Польщі "Gaude Polonia".
Композиторка зазначає, що Віолончельний концерт початково виник зі суто музичної ідеї. Віолончель в цьому творі мала імітувати дудук: “У той час я дуже захоплювалась грузинською культурою, співом, танцями, мовою. Я вивчала грузинську мову, танцювала у грузинському ансамблі “Іберіелі”. Кожного тижня на репетиціях я чула грузинську музику, тому вона не могла не проявитись у якомусь з моїх творів”, – згадує авторка в інтервʼю.
Першою вступає віолончель, що дійсно імітує звуки дудука, до неї доєднуються інші струнні, які ніби плетуть візерунок з легких пасажів довкола основного звучання солюючого інструменту, який із розвитком твору то виступає на перший план, то ніби занурюються у хвилі акомпанементу оркестру.
Пізніше до суто музичної ідеї додалася філософська: “Але у процесі написання я чомусь почала думати про один платонівський образ, а саме про вчення про душу з діалогу “Федр”. У цьому діалозі душа порівнюється з колісницею, яка запряжена двома кіньми. Один кінь білий, хороший, добрий, а другий чорний, неслухняний, що символізує високе і низьке начало людської душі. Керує колісницею розум. Колісниця несеться поверхнею небесної сфери, і візничий споглядає істинне буття, тобто світ ідей. Але через того чорного коня, який символізує пристрасті, колісниця втрачає рівновагу і починає падати вниз, на землю і втрачає крила. Падає вона до того часу, доки не наштовхується на щось тверде, тоді вона набуває тіло. На землі ж бачачи красу, справедливість чи інші чесноти, які є відблиском ідей душа згадує про істинне буття, відчуває тугу і несамовите прагнення до неба. Тоді у неї відростають крила і вона може повернутись на небеса. Звісно, у діалозі Платона все значно складніше, це лише один образ, але саме він визначає настрій мого віолончельного концерту”.
У ньому, за словами самої авторки, простежується тема протистояння добра і зла. Саме звучання віолончелі для композиторки має філософську глибину: “З моєю неповною теологічною освітою я це відчуваю. Я три роки навчалася в домініканців, в академії Томи Аквінського в Києві. Вивчала ґрунтовно філософію, теологію, метафізику, і ця освіта вплинула на моє музичне сприйняття”.
Прийоми Ільницької нетривіальні, поєднання струнних та ударних постійно тримають у напрузі протягом усіх 28 хвилин твору. Слухаючи його сьогодні можна створити зовсім інші асоціації, ніж в 2011-му.
“У цьому концерті не йдеться про війну, хоча я дуже гостро сприйняла напад росії на Грузію у 2008 році. До речі, моя викладачка з грузинської мови ще тоді, у серпні 2008 сказала: “Що ти думаєш? Крим наступний”. Через шість років так і сталось”.
Концерт для віолончелі з оркестром у 2011 році на фестивалі “Прем'єри сезону” виконав віолончеліст Золтан Алмаші та естрадно-симфонічний оркестр під дириґуванням Миколи Лисенка. Запис здійснив Дмитро Арєф’єв.
“Я вірю, що “яку книгу я пишу”, тобто що я створюю, такий і буде світ. Тому я ніколи не закінчую свої твори трагічно. Напевно це прояв у мене якогось рудиментарного магічного мислення. Я пишу музику про той світ, який я хочу, щоб був, у якому я хочу жити”.
“Univers vivant”
Ільницькій не чужа електронна музика, з якою вона познайомилася ще під час навчання в музичній академії, проходячи курс Алли Загайкевич. Тож ми не хотіли обійти увагою і цю сторону її творчості.
Бонус-треком в нашому релізі є електронний твір “Univers vivant”. Його Олена Ільнцька написала в 2022 році, після повномасштабного вторгнення росії в Україну. Тоді композиторка перебувала за кордоном. Ось, як вона згадує цей період в інтерв'ю:
“Коли розпочалася війна я була в Києві, евакуювалася у Францію. Робили з музикантами багато концертів. Я акомпанувала, але писати музику не могла. І умов для цього не було. Грала багато, але зосередитися на компонуванні не виходило. Таке було відчуття, що я перебуваю, наче в коконі, що під впливом стресу від війни мозок перетворився на жолудь. Дуже допомогла мені в цей період Алла Загайкевич. Я познайомилася з її другом Джіно Фавотті, який викладає електронну музику в одній з паризьких консерваторій. Він попіклувався про дозвіл для мене працювати в студії. У цій студії я написала один електронний твір “Univers vivant”, згодом він прозвучав у концерті в Парижі, пізніше у Києві, Львові. Завдяки цьому я почала повертатися до творчого життя”.
Твір “Univers vivant” триває 5 з половиною хвилин. Він маніфестує життя, а саму назву можна перекласти як “Всесвіт живий".
Вітаємо Всесвіт разом із музикою Ільницької на Ukrainian Live Classic!
У новий альбом Ukrainian Live Classic увійшли три вибрані твори Олени Ільницької – Симфонічна картина / “Image symphonique” (2001), Концерт для віолончелі з оркестром (2010) та електронний твір “Univers vivant” (2022).
Симфонічна картина
“Image symphonique” стала дипломною роботою Ільницької під час навчання у класі Івана Карабиця у Національній музичній академії в Києві. Твір є програмним:
“Мій симфонічний твір – то мав бути Великий вибух, – розповідала в інтервʼю композиторка, яка з дитинства цікавилася темою космосу. – Я багато літератури читала про цей Вибух, шукала джерела про це на книжковому ринку — не можна ж було як-небудь писати, не знаючи всіх фізичних деталей процесу”. “Тепер ця теорія вже дещо застаріла, є й інші космологічні теорії, але твір писався майже 25 років тому, і я була під враженням від тих ідей”.
Космічність музики відчувається з перших звуків твору. Про них Ільницька розповідає окрему історію: “За концепцією твір мав початись з “сингулярної точки”, ну і потім все по черзі. Але Карабицю я цього не казала, просто показувала ноти. І коли вже твір майже був готовий, він подивився і каже: “Слухайте, а вам не здається, що перед цим ще чогось не вистачає?”. Я думаю: “Боже! Як! Як перед цим? Там же за концепцією не підходить, там же нічого не було: перед “цим” мав би бути вакуум… І розумію, що це ж треба цей вакуум і зробити! Тож на початку звучить флуктуація фізичного вакууму”.
Коли розумієш задум авторки, музику починаєш сприймати інакше: “Згідно з теорією Великого Вибуху, сингулярність – це початковий стан матерії-енергії, який характеризується нескінченною температурою і нескінченною щільністю. Щоб це зобразити музичними засобами, я створила темброво щільну і рухливу за рахунок мікрополіфонії музичну тканину”.
Для написання “Image symphonique” авторка використовувала компʼютерні технології: “Були розрахунки по структурі… Був ряд Фібоначчі та геометрична прогресія щодо розділів. Щодо гармонії … Провела розрахунки, спершу з цим акордом-”вакуумом”: це акорд зі спектра. Також наприкінці твору мені треба було, щоб все “розбігалось”, і робила це з допомогою комп’ютера, але довелось відкоригувати”.
Попри всю логічність та математичність твору, він є дуже емоційним та живим. Космос Ільницької яскравий, тембрально насичений і захоплюючий. Композиція одночастинна. Завдяки вдалому оркеструванню слухається легко, на одному диханні.
Симфонічну картину, запис якої ви почуєте в додатку ULC, виконав естрадно-симфонічний оркестр під диригуванням Віктора Здоренка. Запис 2001 року.
“Для мене кожен мій твір є експериментом. Я не люблю робити те, що вже написано. У кожному творі має бути якийсь винахід”.
Концерт для віолончелі з оркестром
Концерт для віолончелі з оркестром був написаний у 2010 році, під час стажування Ільницької у класі професора Александра Ласоня у Музичній академії імені Шимановського (Катовіце) в рамках стипендіальної програми міністра культури Польщі "Gaude Polonia".
Композиторка зазначає, що Віолончельний концерт початково виник зі суто музичної ідеї. Віолончель в цьому творі мала імітувати дудук: “У той час я дуже захоплювалась грузинською культурою, співом, танцями, мовою. Я вивчала грузинську мову, танцювала у грузинському ансамблі “Іберіелі”. Кожного тижня на репетиціях я чула грузинську музику, тому вона не могла не проявитись у якомусь з моїх творів”, – згадує авторка в інтервʼю.
Першою вступає віолончель, що дійсно імітує звуки дудука, до неї доєднуються інші струнні, які ніби плетуть візерунок з легких пасажів довкола основного звучання солюючого інструменту, який із розвитком твору то виступає на перший план, то ніби занурюються у хвилі акомпанементу оркестру.
Пізніше до суто музичної ідеї додалася філософська: “Але у процесі написання я чомусь почала думати про один платонівський образ, а саме про вчення про душу з діалогу “Федр”. У цьому діалозі душа порівнюється з колісницею, яка запряжена двома кіньми. Один кінь білий, хороший, добрий, а другий чорний, неслухняний, що символізує високе і низьке начало людської душі. Керує колісницею розум. Колісниця несеться поверхнею небесної сфери, і візничий споглядає істинне буття, тобто світ ідей. Але через того чорного коня, який символізує пристрасті, колісниця втрачає рівновагу і починає падати вниз, на землю і втрачає крила. Падає вона до того часу, доки не наштовхується на щось тверде, тоді вона набуває тіло. На землі ж бачачи красу, справедливість чи інші чесноти, які є відблиском ідей душа згадує про істинне буття, відчуває тугу і несамовите прагнення до неба. Тоді у неї відростають крила і вона може повернутись на небеса. Звісно, у діалозі Платона все значно складніше, це лише один образ, але саме він визначає настрій мого віолончельного концерту”.
У ньому, за словами самої авторки, простежується тема протистояння добра і зла. Саме звучання віолончелі для композиторки має філософську глибину: “З моєю неповною теологічною освітою я це відчуваю. Я три роки навчалася в домініканців, в академії Томи Аквінського в Києві. Вивчала ґрунтовно філософію, теологію, метафізику, і ця освіта вплинула на моє музичне сприйняття”.
Прийоми Ільницької нетривіальні, поєднання струнних та ударних постійно тримають у напрузі протягом усіх 28 хвилин твору. Слухаючи його сьогодні можна створити зовсім інші асоціації, ніж в 2011-му.
“У цьому концерті не йдеться про війну, хоча я дуже гостро сприйняла напад росії на Грузію у 2008 році. До речі, моя викладачка з грузинської мови ще тоді, у серпні 2008 сказала: “Що ти думаєш? Крим наступний”. Через шість років так і сталось”.
Концерт для віолончелі з оркестром у 2011 році на фестивалі “Прем'єри сезону” виконав віолончеліст Золтан Алмаші та естрадно-симфонічний оркестр під дириґуванням Миколи Лисенка. Запис здійснив Дмитро Арєф’єв.
“Я вірю, що “яку книгу я пишу”, тобто що я створюю, такий і буде світ. Тому я ніколи не закінчую свої твори трагічно. Напевно це прояв у мене якогось рудиментарного магічного мислення. Я пишу музику про той світ, який я хочу, щоб був, у якому я хочу жити”.
“Univers vivant”
Ільницькій не чужа електронна музика, з якою вона познайомилася ще під час навчання в музичній академії, проходячи курс Алли Загайкевич. Тож ми не хотіли обійти увагою і цю сторону її творчості.
Бонус-треком в нашому релізі є електронний твір “Univers vivant”. Його Олена Ільнцька написала в 2022 році, після повномасштабного вторгнення росії в Україну. Тоді композиторка перебувала за кордоном. Ось, як вона згадує цей період в інтерв'ю:
“Коли розпочалася війна я була в Києві, евакуювалася у Францію. Робили з музикантами багато концертів. Я акомпанувала, але писати музику не могла. І умов для цього не було. Грала багато, але зосередитися на компонуванні не виходило. Таке було відчуття, що я перебуваю, наче в коконі, що під впливом стресу від війни мозок перетворився на жолудь. Дуже допомогла мені в цей період Алла Загайкевич. Я познайомилася з її другом Джіно Фавотті, який викладає електронну музику в одній з паризьких консерваторій. Він попіклувався про дозвіл для мене працювати в студії. У цій студії я написала один електронний твір “Univers vivant”, згодом він прозвучав у концерті в Парижі, пізніше у Києві, Львові. Завдяки цьому я почала повертатися до творчого життя”.
Твір “Univers vivant” триває 5 з половиною хвилин. Він маніфестує життя, а саму назву можна перекласти як “Всесвіт живий".
Вітаємо Всесвіт разом із музикою Ільницької на Ukrainian Live Classic!
Виконавці:
1. Симфонічна картина
Естрадно-симфонічний оркестр, диригент Віктор Здоренко (2001),
2. Концерт для віолончелі з оркестром
Золтан Алмаші, естрадно-симфонічний оркестр, диригент Микола Лисенко («Пем’єри сезону» 2011, запис Дмитро Арєф’єв)
3. Univers vivant
Електронний твір, 2022
1. Симфонічна картина
Естрадно-симфонічний оркестр, диригент Віктор Здоренко (2001),
2. Концерт для віолончелі з оркестром
Золтан Алмаші, естрадно-симфонічний оркестр, диригент Микола Лисенко («Пем’єри сезону» 2011, запис Дмитро Арєф’єв)
3. Univers vivant
Електронний твір, 2022
Текст: Діана Коломоєць
Turkevych remained in L’viv during World War II. In 1946, when her works were banned throughout the USSR for their failure to comply with Socialist Realism, she fled to Austria and then to Italy, and she finally settled in the UK, where she composed her largest body of work—including Серце Оксани (Тhe Heart of Oksana). At some point in the 1940s, she separated from her first husband and married her second husband, Narcyz Lukianowicz (a doctor and poet).14 Her family lived for five years in Brighton (where she worked as an organist and pianist) and a year in London before moving to Bristol. (It was in London that Turkevych discovered a network of Canadian Ukrainians descent who had moved to the UK.) Ten years later, Turkevych moved to Belfast in Northern Ireland. For the last four years of her life, she settled in Cambridge, where she passed away in 1977 at the age of 78. Turkevych had two daughters: Zoya (with her first husband, Robert Lisovski) and Maria (with her second husband, Narsyz Lukianowicz).
Listen to music
Слухати музику
Симфонії. Частина ІІ
Вербицький Михайло
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Закінчила приватну дівочу гімназію сестер Василіянок у Львові. Гру на фортепіано вивчала спочатку вдома, відтак у Вищому музичному інституті (ВМІ) ім. Миколи Лисенка у Львові, а в 1914-1916 рр. у Відні. Після цього студіювала філософію, педагогіку і музикологію у Львівському університеті, навчала музики в державній yчительській семінарії у Львові (1919-1920 рр.), студіювала в консерваторії Польського музичного товариства у Львові (1921 р.) та давала приватні уроки з музики. 1919 р. написала свій перший музичний твір – Службу Божу, яку було виконано декілька разів у соборі Св. Юра у Львові. 1921 р. повернулася до Відня, де навчалася в університеті, який закінчила 1923 р. отримавши вчительський диплом. Також продовжувала студії з фортепіано і теорії музики у Віденській музичній академії. Відтак повернулася до Львова, а 1927 р. виїхала до Берліна, де студіювала композицію в Музичній академії до 1929 р., коли переїхала до Праги. Студіювала композицію в Празькій консерваторії, а рівночасно при Українському Вільному Університеті писала докторську дисертацію на тему українського фольклору в російських операх, яку захистила 1934 р. Повернувшись до Львова, з 1934 р. до початку Другої світової війни працювала викладачем музичної теорії і фортепіано, спочатку у Львівській музичній консерваторії ім. К. Шимановського, а відтак – у ВМІ ім. М. Лисенка. Стала членом Союзу українських професійних музик.