Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.
A suite is a genre that has succeeded in bringing the talent and vitality of Lev Kolodub (1930-2019) to light marvelously successfully and brilliantly. A composer wrote several compositions with a romantic and entertaining touch. One of them is «Youth dance suite №2» in 5 movements:
Preserving the genre specialty of each dance part, the suite is conceived surprisingly holistically – as a fast and furious carnival or a continuous music show. American jazz rhythms of the XX century inspired Kolodub to create an atypical cycle for the conservative Soviet era. The suite gives a unique festive and optimistic atmosphere, and its name «Youth», clearly, conveys the explosion of youth and the flame passion that was in the author's idea.
Through the extensive combination of orchestral instruments, the composer renders the characteristic speech of a big band. Moreover, "Dance Suite №2" is one of the many examples of fantastic orchestration, the acclaimed master of which was L. Kolodub. Thus, in the suite the composer unites a few areas of his interests: the democracy of form with the theatrical flamboyance and the dance dynamism. And all this is embodied through extensive sound.
- Happy march
- Violin intermezzo
- Evening melody
- Slow foxtrot
- Cuban dance
Preserving the genre specialty of each dance part, the suite is conceived surprisingly holistically – as a fast and furious carnival or a continuous music show. American jazz rhythms of the XX century inspired Kolodub to create an atypical cycle for the conservative Soviet era. The suite gives a unique festive and optimistic atmosphere, and its name «Youth», clearly, conveys the explosion of youth and the flame passion that was in the author's idea.
Through the extensive combination of orchestral instruments, the composer renders the characteristic speech of a big band. Moreover, "Dance Suite №2" is one of the many examples of fantastic orchestration, the acclaimed master of which was L. Kolodub. Thus, in the suite the composer unites a few areas of his interests: the democracy of form with the theatrical flamboyance and the dance dynamism. And all this is embodied through extensive sound.
Text by Viktoria Antoshevska
Translated by Diana Pavlyshyn
Curator Olesya Tatarovska, Lviv National University
Translated by Diana Pavlyshyn
Curator Olesya Tatarovska, Lviv National University
Молодіжна танцювальна сюїта
Левко Колодуб
Сюїта — це той жанр, який зміг напрочуд вдало та яскраво розкрити талант і вітаїзм Левка Колодуба (1930-2019). У багаторічному творчому тандемі зі своєю дружиною Жанною Колодуб композитор пише ряд творів романтично-розважального характеру, серед яких “Молодіжна танцювальна сюїта №2” у 5 частинах:
Зберігаючи жанрові особливості кожної частини-танцю, сюїта сприймається напрочуд цілісно — як нестримний карнавал чи безперервне музичне шоу.
Джазові ритми Америки XX ст. надихнули Колодуба створити цикл, абсолютно нетиповий для консервативної радянської доби. Сюїта дарує особливий святковий, оптимістичний настрій, а її назва “Молодіжна”, очевидно, передає весь той юнацький порив і запал, який закладений у задумі автора.
Завдяки розширеному оркестровому складу інструментів композитор передає характерне звучання біг-бенду. До слова, “Танцювальна Сюїта №2” — один з багатьох прикладів фантастичної оркестровки, визнаним майстром якої був Л. Колодуб. Таким чином, у сюїті композитор поєднує одразу кілька сфер своїх зацікавлень: демократичну форму з театральною барвистістю і танцювальним динамізмом. І все це реалізовано засобами масштабного симфонічного звучання.
Текст: Вікторія Антошевська
- Веселий марш
- Скрипкове інтермецо
- Вечірня мелодія
- Повільний фокстрот
- Кубинський танец
Зберігаючи жанрові особливості кожної частини-танцю, сюїта сприймається напрочуд цілісно — як нестримний карнавал чи безперервне музичне шоу.
Джазові ритми Америки XX ст. надихнули Колодуба створити цикл, абсолютно нетиповий для консервативної радянської доби. Сюїта дарує особливий святковий, оптимістичний настрій, а її назва “Молодіжна”, очевидно, передає весь той юнацький порив і запал, який закладений у задумі автора.
Завдяки розширеному оркестровому складу інструментів композитор передає характерне звучання біг-бенду. До слова, “Танцювальна Сюїта №2” — один з багатьох прикладів фантастичної оркестровки, визнаним майстром якої був Л. Колодуб. Таким чином, у сюїті композитор поєднує одразу кілька сфер своїх зацікавлень: демократичну форму з театральною барвистістю і танцювальним динамізмом. І все це реалізовано засобами масштабного симфонічного звучання.
Текст: Вікторія Антошевська
Turkevych remained in L’viv during World War II. In 1946, when her works were banned throughout the USSR for their failure to comply with Socialist Realism, she fled to Austria and then to Italy, and she finally settled in the UK, where she composed her largest body of work—including Серце Оксани (Тhe Heart of Oksana). At some point in the 1940s, she separated from her first husband and married her second husband, Narcyz Lukianowicz (a doctor and poet).14 Her family lived for five years in Brighton (where she worked as an organist and pianist) and a year in London before moving to Bristol. (It was in London that Turkevych discovered a network of Canadian Ukrainians descent who had moved to the UK.) Ten years later, Turkevych moved to Belfast in Northern Ireland. For the last four years of her life, she settled in Cambridge, where she passed away in 1977 at the age of 78. Turkevych had two daughters: Zoya (with her first husband, Robert Lisovski) and Maria (with her second husband, Narsyz Lukianowicz).
Listen to music
Слухати музику
Симфонії. Частина ІІ
Вербицький Михайло
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Закінчила приватну дівочу гімназію сестер Василіянок у Львові. Гру на фортепіано вивчала спочатку вдома, відтак у Вищому музичному інституті (ВМІ) ім. Миколи Лисенка у Львові, а в 1914-1916 рр. у Відні. Після цього студіювала філософію, педагогіку і музикологію у Львівському університеті, навчала музики в державній yчительській семінарії у Львові (1919-1920 рр.), студіювала в консерваторії Польського музичного товариства у Львові (1921 р.) та давала приватні уроки з музики. 1919 р. написала свій перший музичний твір – Службу Божу, яку було виконано декілька разів у соборі Св. Юра у Львові. 1921 р. повернулася до Відня, де навчалася в університеті, який закінчила 1923 р. отримавши вчительський диплом. Також продовжувала студії з фортепіано і теорії музики у Віденській музичній академії. Відтак повернулася до Львова, а 1927 р. виїхала до Берліна, де студіювала композицію в Музичній академії до 1929 р., коли переїхала до Праги. Студіювала композицію в Празькій консерваторії, а рівночасно при Українському Вільному Університеті писала докторську дисертацію на тему українського фольклору в російських операх, яку захистила 1934 р. Повернувшись до Львова, з 1934 р. до початку Другої світової війни працювала викладачем музичної теорії і фортепіано, спочатку у Львівській музичній консерваторії ім. К. Шимановського, а відтак – у ВМІ ім. М. Лисенка. Стала членом Союзу українських професійних музик.