The outstanding composer Viktor Kosenko is rightly considered to be the luminary of Ukrainian piano music. The largest number of works of various forms and genres he created for the piano, which he played perfectly. There is a well-known story when at the age of six the prodigy little Viktor played Beethoven's "Pathetique" sonata by ear, without notes! By the way, Kosenko's favorite composer has always been Chopin - a virtuoso pianist, a connoisseur of the subtlest nuances of piano sound. During his life, Kosenko not only performed solo but also was a good ensemble player, accompanist, talented teacher. Therefore, Victor's love for the piano and his interest in piano music is quite natural.
In the artistic life of the XX century in Europe, a number of new artistic trends emerged, whose representatives sought to combine the principles of classical forms with the latest means of artistic language. These trends received a common name - neoclassicism. In Ukrainian music, Kosenko's cycle "Eleven Études in the Form of Old Dances", written during the 1928s and 1930s, became an example of neoclassicism.
In piano literature in the early XX century. the genre subdivision of the concert etude was formed - the etude-picture. Kosenko found another original facet of this genre - etude-dance. The composer took the baroque dance piano suite of the XVII-XVIII centuries as a model for his cycle with obligatory and insert dances. In addition, Kosenko gives etudes a bright national color, saturating the whole texture with stylistic features of Ukrainian music. Through creative imagination, as I. Kotliarevsky did in the “Aeneid” (Eneida), he "re-intones, re-transforms into the Ukrainian style" forms of ancient Western European dances. Continuing the line of creating a concert etude, Kosenko with his "Eleven Études for Piano" Op. 8 and "Eleven Études in the Form of Old Dances" Op. 19 became on a par with the authors of the best examples of world classics. After Chopin, Liszt, Rachmaninoff, and Scriabin, no composer in world music literature has worked as fruitfully in the genre of concert etude as Kosenko.
The release presents a funds recording made in 1976. The cycle is performed by an unsurpassed pianist of her time, winner of the first M.Lysenko Music Competition (1962). Honored Artist of Ukraine - Maria Krushelnytska.
In the artistic life of the XX century in Europe, a number of new artistic trends emerged, whose representatives sought to combine the principles of classical forms with the latest means of artistic language. These trends received a common name - neoclassicism. In Ukrainian music, Kosenko's cycle "Eleven Études in the Form of Old Dances", written during the 1928s and 1930s, became an example of neoclassicism.
In piano literature in the early XX century. the genre subdivision of the concert etude was formed - the etude-picture. Kosenko found another original facet of this genre - etude-dance. The composer took the baroque dance piano suite of the XVII-XVIII centuries as a model for his cycle with obligatory and insert dances. In addition, Kosenko gives etudes a bright national color, saturating the whole texture with stylistic features of Ukrainian music. Through creative imagination, as I. Kotliarevsky did in the “Aeneid” (Eneida), he "re-intones, re-transforms into the Ukrainian style" forms of ancient Western European dances. Continuing the line of creating a concert etude, Kosenko with his "Eleven Études for Piano" Op. 8 and "Eleven Études in the Form of Old Dances" Op. 19 became on a par with the authors of the best examples of world classics. After Chopin, Liszt, Rachmaninoff, and Scriabin, no composer in world music literature has worked as fruitfully in the genre of concert etude as Kosenko.
The release presents a funds recording made in 1976. The cycle is performed by an unsurpassed pianist of her time, winner of the first M.Lysenko Music Competition (1962). Honored Artist of Ukraine - Maria Krushelnytska.
Text by Tetiana Vorobkevych, Viktoriia Antoshevska
Translated by Yulia Lutsiv
Curator Olesya Tatarovska, Lviv National University
Translated by Yulia Lutsiv
Curator Olesya Tatarovska, Lviv National University
Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.
Видатного композитора Віктора Косенка по праву вважають корифеєм української фортепіанної музики. Найбільшу кількість творів різноманітних форм та жанрів він створив саме для фортепіано, грою на якому володів бездоганно. Відома історія, коли ще у шестирічному віці вундеркінд Вітя грав “Патетичну” сонату Бетховена на слух, без нот! Улюбленим композитором Косенка, до слова, завжди був Шопен — піаніст-віртуоз, знавець найтонших відтінків звучання фортепіано. Протягом життя Косенко не лише виступав сольно, але й був добрим ансамблістом, концертмейстером, талановитим педагогом. Тому любов і цікавість Віктора до фортепіанної музики цілком закономірна.
У мистецькому житті ХХ століття в Європі виникла низка нових мистецьких течій, представники яких прагнули поєднати принципи класичних форм з найновішими засобами мистецької мови. Ці напрямки дістали загальну назву — неокласицизм. В українській музиці зразком неокласицизму став, власне, цикл Косенка “11 етюдів у формі старовинних танців”, написаний ним упродовж 1928-го 1930-го років.
У фортепіанній літературі на початку ХХ ст. сформувався жанровий підрозділ концертного етюду — етюд-картина. Косенко знайшов іншу оригінальну грань цього жанру — етюд-танець. За взірець для свого циклу композитор взяв барокову танцювальну клавірну сюїту XVII-XVIII cт. з обов’язковими та вставними танцями. Крім цього, Косенко надає етюдам яскравого національного забарвлення, насичує всю фактуру стильовими особливостями української музики. Через творчу фантазію, подібно як робив І. Котляревський в “Енеїді”, “переінтоновує, перелицьовує на українську манеру” форми старовинних західноєвропейських танців. Продовжуючи лінію створення концертного етюду, Косенко своїми “11 етюдами” ор. 8 та “11 етюдами у формі старовинних танців” ор. 19 став на одному щаблі з авторами найкращих зразків світової класики. Після Шопена, Ліста, Рахманінова, Скрябіна жоден композитор у світовій музичній літературі не працював так плідно у жанрі концертного етюду, як Косенко.
Реліз, що представлений у проєкті, презентує фондовий запис Українського радіо, зроблений 1976 року. Цикл виконує неперевершена піаністка свого часу, лауреатка Першого конкурсу ім. М. Лисенка (1962), заслужена артистка України Марія Крушельницька.
Текст: Тетяна Воробкевич, Вікторія Антошевська
У мистецькому житті ХХ століття в Європі виникла низка нових мистецьких течій, представники яких прагнули поєднати принципи класичних форм з найновішими засобами мистецької мови. Ці напрямки дістали загальну назву — неокласицизм. В українській музиці зразком неокласицизму став, власне, цикл Косенка “11 етюдів у формі старовинних танців”, написаний ним упродовж 1928-го 1930-го років.
У фортепіанній літературі на початку ХХ ст. сформувався жанровий підрозділ концертного етюду — етюд-картина. Косенко знайшов іншу оригінальну грань цього жанру — етюд-танець. За взірець для свого циклу композитор взяв барокову танцювальну клавірну сюїту XVII-XVIII cт. з обов’язковими та вставними танцями. Крім цього, Косенко надає етюдам яскравого національного забарвлення, насичує всю фактуру стильовими особливостями української музики. Через творчу фантазію, подібно як робив І. Котляревський в “Енеїді”, “переінтоновує, перелицьовує на українську манеру” форми старовинних західноєвропейських танців. Продовжуючи лінію створення концертного етюду, Косенко своїми “11 етюдами” ор. 8 та “11 етюдами у формі старовинних танців” ор. 19 став на одному щаблі з авторами найкращих зразків світової класики. Після Шопена, Ліста, Рахманінова, Скрябіна жоден композитор у світовій музичній літературі не працював так плідно у жанрі концертного етюду, як Косенко.
Реліз, що представлений у проєкті, презентує фондовий запис Українського радіо, зроблений 1976 року. Цикл виконує неперевершена піаністка свого часу, лауреатка Першого конкурсу ім. М. Лисенка (1962), заслужена артистка України Марія Крушельницька.
Текст: Тетяна Воробкевич, Вікторія Антошевська
Turkevych remained in L’viv during World War II. In 1946, when her works were banned throughout the USSR for their failure to comply with Socialist Realism, she fled to Austria and then to Italy, and she finally settled in the UK, where she composed her largest body of work—including Серце Оксани (Тhe Heart of Oksana). At some point in the 1940s, she separated from her first husband and married her second husband, Narcyz Lukianowicz (a doctor and poet).14 Her family lived for five years in Brighton (where she worked as an organist and pianist) and a year in London before moving to Bristol. (It was in London that Turkevych discovered a network of Canadian Ukrainians descent who had moved to the UK.) Ten years later, Turkevych moved to Belfast in Northern Ireland. For the last four years of her life, she settled in Cambridge, where she passed away in 1977 at the age of 78. Turkevych had two daughters: Zoya (with her first husband, Robert Lisovski) and Maria (with her second husband, Narsyz Lukianowicz).
Listen to music
Слухати музику
Симфонії. Частина ІІ
Вербицький Михайло
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Закінчила приватну дівочу гімназію сестер Василіянок у Львові. Гру на фортепіано вивчала спочатку вдома, відтак у Вищому музичному інституті (ВМІ) ім. Миколи Лисенка у Львові, а в 1914-1916 рр. у Відні. Після цього студіювала філософію, педагогіку і музикологію у Львівському університеті, навчала музики в державній yчительській семінарії у Львові (1919-1920 рр.), студіювала в консерваторії Польського музичного товариства у Львові (1921 р.) та давала приватні уроки з музики. 1919 р. написала свій перший музичний твір – Службу Божу, яку було виконано декілька разів у соборі Св. Юра у Львові. 1921 р. повернулася до Відня, де навчалася в університеті, який закінчила 1923 р. отримавши вчительський диплом. Також продовжувала студії з фортепіано і теорії музики у Віденській музичній академії. Відтак повернулася до Львова, а 1927 р. виїхала до Берліна, де студіювала композицію в Музичній академії до 1929 р., коли переїхала до Праги. Студіювала композицію в Празькій консерваторії, а рівночасно при Українському Вільному Університеті писала докторську дисертацію на тему українського фольклору в російських операх, яку захистила 1934 р. Повернувшись до Львова, з 1934 р. до початку Другої світової війни працювала викладачем музичної теорії і фортепіано, спочатку у Львівській музичній консерваторії ім. К. Шимановського, а відтак – у ВМІ ім. М. Лисенка. Стала членом Союзу українських професійних музик.