Mykola Lysenko. Biography
Mykola Lysenko (b. 1842, Hrynky – d. 1912, Kyiv)
Prominent Ukrainian composer, pianist, choral conductor, folklorist, teacher and public figure. Mykola Lysenko’s role in Ukrainian music can be compared to that of Taras Shevchenko in Ukrainian literature.
Prominent Ukrainian composer, pianist, choral conductor, folklorist, teacher and public figure. Mykola Lysenko’s role in Ukrainian music can be compared to that of Taras Shevchenko in Ukrainian literature.
Mykola Lysenko was born in an old and respected Cossack family. In 1852, he began studying in Kyiv and continued at the Second Kharkiv Gymnasium, took private piano lessons with Yosyf Vilchek and Mykola Dmitriev, and performed widely on the piano. In 1859, he attended courses at Kharkiv University, and in 1860, transferred to Kyiv University, graduating with an honors degree in natural sciences in 1865.
During his studies, Lysenko took an active part in public activities, joined the Kyiv Hromada and different cultural groups, founded the Kyiv University student choir, organized concerts, wrote his first compositions, and embarked on several folklore expeditions in order to explore and transcribe Ukrainian folk songs. In 1867, he furthered his music studies at the Leipzig Conservatory, studying with Ignaz Moscheles, Carl Reinecke and Ernst Wenzel and attending lectures on theoretical disciplines and composition. During his studies, he wrote several instrumental pieces, including Ukrainian Suite in the Form of Ancient Dances, music to the poems of Taras Shevchenko (Testament), and published the first collection of Ukrainian folk songs for voice and piano. After graduating from the conservatory, he returned to Kyiv, where he resumed piano concert performances and began giving piano lessons, and in 1904 opened his own music and drama school. Lysenko was active both culturally and socially; he organized choirs, performed as a choral conductor, co-founded the Boyan Music Society in Kyiv (1905), participated in different musical societies, and continued writing music. He moved to St. Petersburg (1874-75) to study orchestration under Nikolai Rimsky-Korsakov.
Mykola Lysenko died in Kyiv on November 6, 1912 and was buried at Baykove Cemetery.
Mykola Lysenko is the father of modern Ukrainian classical music. A strong advocate of romantic nationalism, he laid the foundation for the further development and expansion of Ukrainian musical culture. He wrote in many genres: opera, symphony, choral, vocal and instrumental chamber music, attaching great importance to traditional folk songs.
He composed ten operas, among them Christmas Night, Natalka Poltavka and Taras Bulba (a masterpiece of Ukrainian opera music), children’s operas such as Koza Dereza and Pan Kotskyi, the operetta Chornomortsi, etc. Lysenko was particularly fascinated by Shevchenko and composed a unique work called Music to the Kobzar, which includes approximately one hundred cantatas for choirs, ensembles and solo voices. In addition, he wrote numerous piano compositions (including two rhapsodies), choruses, and romances to poems by Ivan Franko, Lesia Ukrayinka, Oleksandr Oles, Mykhaylo Starytskyi, Heinrich Heine, Adam Mickiewicz, and many others.
Mykola Lysenko died in Kyiv on November 6, 1912 and was buried at Baykove Cemetery.
Mykola Lysenko is the father of modern Ukrainian classical music. A strong advocate of romantic nationalism, he laid the foundation for the further development and expansion of Ukrainian musical culture. He wrote in many genres: opera, symphony, choral, vocal and instrumental chamber music, attaching great importance to traditional folk songs.
He composed ten operas, among them Christmas Night, Natalka Poltavka and Taras Bulba (a masterpiece of Ukrainian opera music), children’s operas such as Koza Dereza and Pan Kotskyi, the operetta Chornomortsi, etc. Lysenko was particularly fascinated by Shevchenko and composed a unique work called Music to the Kobzar, which includes approximately one hundred cantatas for choirs, ensembles and solo voices. In addition, he wrote numerous piano compositions (including two rhapsodies), choruses, and romances to poems by Ivan Franko, Lesia Ukrayinka, Oleksandr Oles, Mykhaylo Starytskyi, Heinrich Heine, Adam Mickiewicz, and many others.
Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska
Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
Listen to music in the App
Слухати музику в додатку
Микола Лисенко. Біографія
Микола Віталійович Лисенко (1842, село Гриньки - 1912, місто Київ) — видатний український композитор, піаніст, хоровий диригент, фольклорист, педагог, музично-громадський діяч. Значення Миколи Лисенка в українській музиці можна порівняти з роллю Тараса Шевченка в українській літературі.
Походив зі старовинного козацько-старшинського роду Лисенків. Від 1852 року жив та вчився у Києві. У 1855 році Микола Лисенко почав навчання у 2-й Харківській гімназії, брав приватні лекції фортепіано у Й. Вільчека та М. Дмитрієва, виступав як піаніст. У 1859 році вступив у Харківський університет, в 1860 році перевівся до університету в Київ, який закінчив з відзнакою, в 1865 році захистив дисертацію з природничих наук.
Під час навчання проявив себе як громадський активіст: належав до «Київської Громади», різноманітних мистецьких гуртків, заснував студентський хор Київського університету, організовував концерти, писав перші твори. Провів фольклористичні експедиції, в яких записав народні пісні. В 1867 році вступив до Ляйпцизької консерваторії, де окрім студій з гри на фортепіано у Ігнаца Мошелеса, Карла Рейнеке, Ернста Венцеля, прослухав курс лекцій з теоретичних дисциплін і композиції. Під час навчання написав кілька інструментальних творів, в тому числі «Українську сюїту у формі старовинних танців на основі народних пісень», твори на слова Тараса Шевченка (зокрема «Заповіт»), видав першу збірку українських народних пісень для голосу й фортепіано. Після закінчення консерваторії повернувся до Києва, відновив концертні виступи як піаніст, займався педагогічною (працював учителем гри на фортепіано, в 1904 році відкрив власну музично-драматичну школу), культурно-громадською (зокрема організовував хори, виступав як хоровий диригент, був співорганізатором музичного товариства «Боян» в Києві (1905), брав участь у роботі різноманітних музичних товариств) та творчою діяльністю. У 1874–1875 роках удосконалював майстерність у Петербурзі в Миколи Римського-Корсакова.
Помер у 1912 році у Києві, похований на Байковому кладовищі.
Микола Лисенко – представник національного романтизму, що заклав основи української композиторської школи. Писав твори у різних жанрах: оперному, симфонічному, хоровому, камерному вокальному та інструментальному, надаючи велике значення обробці народної пісні. Автор 10 опер, серед них: «Різдвяна ніч», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба» (є вершиною національної оперної класики), дитячі опери «Коза-Дереза», «Пан Коцький», оперета «Чорноморці» та ін. Унікальним є цикл «Музика до „Кобзаря”», яка охоплює бл. 100 кантат, хорів, ансамблів, солоспівів, крім того писав фортепіанні твори (в т. ч. дві рапсодії), хори і солоспіви на вірші різних поетів.
Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська
Література:
Корній Л.П. Лисенко Микола Віталійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. Київ, 2009. 790 с.
Скорульська Р. Микола Лисенко. Дні і роки. Київ, 2015. 744 с.
Помер у 1912 році у Києві, похований на Байковому кладовищі.
Микола Лисенко – представник національного романтизму, що заклав основи української композиторської школи. Писав твори у різних жанрах: оперному, симфонічному, хоровому, камерному вокальному та інструментальному, надаючи велике значення обробці народної пісні. Автор 10 опер, серед них: «Різдвяна ніч», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба» (є вершиною національної оперної класики), дитячі опери «Коза-Дереза», «Пан Коцький», оперета «Чорноморці» та ін. Унікальним є цикл «Музика до „Кобзаря”», яка охоплює бл. 100 кантат, хорів, ансамблів, солоспівів, крім того писав фортепіанні твори (в т. ч. дві рапсодії), хори і солоспіви на вірші різних поетів.
Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська
Література:
Корній Л.П. Лисенко Микола Віталійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. Київ, 2009. 790 с.
Скорульська Р. Микола Лисенко. Дні і роки. Київ, 2015. 744 с.