Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.
Mykhailo Skorulskyi
Forest Song
A special place in the musical legacy of Mykhailo Skorulskyi is occupied by the ballet "Forest Song". The composer was captivated by the plot of the poetic drama-fairy tale by Lesya Ukrainka "Forest Song" - one of the most outstanding works of Ukrainian literature, which captivates with its humanism, high ethical pathos, and is imbued with a passionate faith in the poetry of life and the human impulse towards the beautiful.
Lesya Ukrainka created "Forest Song" in 1911. At that time, due to a serious illness, she was forced to live in Kutaisi, Georgia. Far from her homeland, the poetess wrote a work imbued with the charms of her native nature, memories of those days when she was still a girl listening to Volyn legends and tales.
The libretto for Skorulskyi's ballet was written by the composer's daughter, Nataliya Skorulska, a famous ballerina and ballet mistress. The authors of the ballet set themselves the task of conveying the content of Lesya Ukrainka's work as accurately as possible, reproducing in music and choreography the emotional coloration, preserving the main characters and plot situations, the internal logic and sequence of dramatic development, in which the real and the fairy tale intertwine. However, like any literary work, "Forest Song" cannot be "translated" into the language of music and choreography without appropriate adaptation to the laws of the ballet genre. It was necessary to give a specific visual form to the poetic images and philosophical generalizations of the drama, and to reproduce the development of the action succinctly and elegantly. Hence, the need for text abbreviations, the removal of some episodes, and, conversely, the expansion of certain episodes and even the introduction of new scenes.
The music for the ballet is characterized by emotional richness and vivid orchestral colors. Penetrating melodiousness, lyricism, and romantic inspiration are the dominant features of this music. The embodiment of the deep experiences of Mavka and Lukash, their feelings and moods, occupies a central place. Fairy-tale and fantastic moments, musical images of nature, and divertissement episodes are subordinated to the main theme.
Folk motifs play a significant role in the musical fabric of "The Forest Song". Mykhailo Skorulskyi paid great attention to the musical folklore of Volyn. It should be noted that there are not many Ukrainian (and not only Ukrainian) ballet works saturated with such convincing musical characteristics as "The Forest Song". Working on the ballet, the composer created an inspiring hymn not only to the man with his eternal striving for the beautiful but also to nature, the celebration of life.
The ballet "The Forest Song" was completed in 1936, and immediately the Kyiv Opera Theater took it for production. The Second World War interrupted work on the staging of the ballet. And only after the liberation of Kyiv was it possible to continue work on the staging of the ballet. The premiere took place on February 25, 1946, in honor of the 75th anniversary of Lesya Ukrainka's birth. The first performers in the roles of Mavka and Lukash were Antonina Vasylieva and Oleksandr Berdovskyi.
In 1958, the theater returned to Skorulskyi's ballet again. The well-known choreographer Vakhtang Vronskyi, with the participation of the Honored Artist of Ukraine Nataliya Skorulska, made a new interpretation. The stage of the National Opera of Ukraine saw three more readings of the immortal ballet classics in 1972, 1986, and 1991.
Over the successful stage life of the performance of more than half a century, thousands of viewers saw it in Egypt, Portugal, Germany, Bulgaria, Romania, Slovakia, and Latin American countries. The ballet toured Japan four times, where two TV versions of the performance were filmed. Today, Mykhailo Skorulskyi's "The Forest Song" is one of the most famous Ukrainian ballets.
Lesya Ukrainka created "Forest Song" in 1911. At that time, due to a serious illness, she was forced to live in Kutaisi, Georgia. Far from her homeland, the poetess wrote a work imbued with the charms of her native nature, memories of those days when she was still a girl listening to Volyn legends and tales.
The libretto for Skorulskyi's ballet was written by the composer's daughter, Nataliya Skorulska, a famous ballerina and ballet mistress. The authors of the ballet set themselves the task of conveying the content of Lesya Ukrainka's work as accurately as possible, reproducing in music and choreography the emotional coloration, preserving the main characters and plot situations, the internal logic and sequence of dramatic development, in which the real and the fairy tale intertwine. However, like any literary work, "Forest Song" cannot be "translated" into the language of music and choreography without appropriate adaptation to the laws of the ballet genre. It was necessary to give a specific visual form to the poetic images and philosophical generalizations of the drama, and to reproduce the development of the action succinctly and elegantly. Hence, the need for text abbreviations, the removal of some episodes, and, conversely, the expansion of certain episodes and even the introduction of new scenes.
The music for the ballet is characterized by emotional richness and vivid orchestral colors. Penetrating melodiousness, lyricism, and romantic inspiration are the dominant features of this music. The embodiment of the deep experiences of Mavka and Lukash, their feelings and moods, occupies a central place. Fairy-tale and fantastic moments, musical images of nature, and divertissement episodes are subordinated to the main theme.
Folk motifs play a significant role in the musical fabric of "The Forest Song". Mykhailo Skorulskyi paid great attention to the musical folklore of Volyn. It should be noted that there are not many Ukrainian (and not only Ukrainian) ballet works saturated with such convincing musical characteristics as "The Forest Song". Working on the ballet, the composer created an inspiring hymn not only to the man with his eternal striving for the beautiful but also to nature, the celebration of life.
The ballet "The Forest Song" was completed in 1936, and immediately the Kyiv Opera Theater took it for production. The Second World War interrupted work on the staging of the ballet. And only after the liberation of Kyiv was it possible to continue work on the staging of the ballet. The premiere took place on February 25, 1946, in honor of the 75th anniversary of Lesya Ukrainka's birth. The first performers in the roles of Mavka and Lukash were Antonina Vasylieva and Oleksandr Berdovskyi.
In 1958, the theater returned to Skorulskyi's ballet again. The well-known choreographer Vakhtang Vronskyi, with the participation of the Honored Artist of Ukraine Nataliya Skorulska, made a new interpretation. The stage of the National Opera of Ukraine saw three more readings of the immortal ballet classics in 1972, 1986, and 1991.
Over the successful stage life of the performance of more than half a century, thousands of viewers saw it in Egypt, Portugal, Germany, Bulgaria, Romania, Slovakia, and Latin American countries. The ballet toured Japan four times, where two TV versions of the performance were filmed. Today, Mykhailo Skorulskyi's "The Forest Song" is one of the most famous Ukrainian ballets.
Text by Viktoria Antoshevska
Translated by Taras Demko
Translated by Taras Demko
Listen music in the APP
Слухати музику в додатку
Performed by:
Symphony Orchestra of the Taras Shevchenko National Academic Opera and Ballet Theater,
conductor - Oleksandr Chystyakov
Symphony Orchestra of the Taras Shevchenko National Academic Opera and Ballet Theater,
conductor - Oleksandr Chystyakov
Михайло Скорульський
"Лісова пісня"
Особливе місце у музичній спадщині Михайла Скорульського посідає балет "Лісова пісня". Композитора полонив сюжет поетичної драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня" – одного з найвидатніших творів української літератури, що захоплює своїм гуманізмом, високим етичним пафосом, пройнятий палкою вірою у поезію життя і пориванням людини до прекрасного.
Леся Українка створила "Лісову пісню" у 1911 році. Тоді через тяжку хворобу, вона змушена була жити у Кутаїсі, Грузії. Далеко від домівки поетеса написала твір, пройнятий чарами рідної природи, спогадами про ті дні, коли вона ще дівчинкою слухала волинські легенди та перекази.
Лібрето до балету Скорульського написала дочка композитора Наталія Скорульська, відома балерина і балетмейстерка. Автори балету поставили своїм завданням найточніше передати зміст твору Лесі Українки, відтворити у музиці та хореографії емоційний колорит, зберегти головні образи та сюжетні ситуації, внутрішню логіку та послідовність драматургічного ровитку, в якому переплітаються реальне та казкове. Однак, як і кожний літературний твір, "Лісову пісню" неможливо "перекласти" на музично-хореографічну мову без відповідного пристосування до законів балетного жанру. Поетичним образам, філософським узагальненням драми необхідно було надати конкретної зображувальної форми, струнко й лаконічно відтворити розвиток дії. Звідси виникли необхідні скорочення текстів, вилучення ряду епізодів і, навпаки, – розширення окремих епізодів та навіть введення нових сцен.
Музика до балету характеризується емоційною наповненістю, яскравими оркестровими барвами. Прониклива мелодійність, ліризм, романтична окриленість — домінуючі риси цієї музики. Центральне місце посідає втілення глибоких переживань Мавки та Лукаша, їхніх почуттів і настроїв. Головній темі підпорядковані казково-фантастичні моменти, музичні картини природи, дивертисментні епізоди.
В музичній тканині "Лісової пісні" значне місце посідають народнопісенні мотиви. Велику увагу Михайло Скорульский приділив музичному фольклору Волині. Слід відзначити, що небагато можна знайти українських (й не тільки українських) балетних творів, насичених такими переконливими музичними характеристиками, як "Лісова пісня". Працюючи над балетом, композитор створив захоплюючий гімн не лише людині з її вічним прагненням до прекрасного, а й природі, торжеству життя. Балет "Лісова пісня" було закінчено у 1936 році, і одразу його прийняв до постановки Київський оперний театр. Друга світова війна призупинила роботу над сценічним втіленням балету. І тільки після визволення Києва з'явилася можливість продовжити роботу над постановкою балету. Прем'єра відбулася 25 лютого 1946 року на честь 75-річчя з дня народження Лесі Українки. Першими виконавцями партій Мавки та Лукаша були Антоніна Васильєва та Олександр Бердовський.
У 1958 році театр знову повернувся до балету Скорульського. Нову інтерпретацію здійснив відомий хореограф Вахтанг Вронський за участю заслуженої артистки України Наталії Скорульської. Сцена Національної опери України знала ще три прочитання безсмертної балетної класики – у 1972, 1986 та 1991 роках.
За успішне, більш як півстолітнє сценічне життя вистави її побачили тисячі глядачів у Єгипті, Португалії, Німеччині, Болгарії, Румунії, Словаччині та країнах Латинської Америки. Чотири рази балет гастролював у Японії, де було відзнято дві телеверсії вистави. Сьогодні "Лісова пісня" Михайла Скорульського посідає важливе місце у репертуарі Національної опери у постановці Віктора Литвинова з хореографією Вахтанга Вронського. А музику до нього можна послухати всього в кілька кліків у нашому мобільному додатку Ukrainian Live Classic.
Леся Українка створила "Лісову пісню" у 1911 році. Тоді через тяжку хворобу, вона змушена була жити у Кутаїсі, Грузії. Далеко від домівки поетеса написала твір, пройнятий чарами рідної природи, спогадами про ті дні, коли вона ще дівчинкою слухала волинські легенди та перекази.
Лібрето до балету Скорульського написала дочка композитора Наталія Скорульська, відома балерина і балетмейстерка. Автори балету поставили своїм завданням найточніше передати зміст твору Лесі Українки, відтворити у музиці та хореографії емоційний колорит, зберегти головні образи та сюжетні ситуації, внутрішню логіку та послідовність драматургічного ровитку, в якому переплітаються реальне та казкове. Однак, як і кожний літературний твір, "Лісову пісню" неможливо "перекласти" на музично-хореографічну мову без відповідного пристосування до законів балетного жанру. Поетичним образам, філософським узагальненням драми необхідно було надати конкретної зображувальної форми, струнко й лаконічно відтворити розвиток дії. Звідси виникли необхідні скорочення текстів, вилучення ряду епізодів і, навпаки, – розширення окремих епізодів та навіть введення нових сцен.
Музика до балету характеризується емоційною наповненістю, яскравими оркестровими барвами. Прониклива мелодійність, ліризм, романтична окриленість — домінуючі риси цієї музики. Центральне місце посідає втілення глибоких переживань Мавки та Лукаша, їхніх почуттів і настроїв. Головній темі підпорядковані казково-фантастичні моменти, музичні картини природи, дивертисментні епізоди.
В музичній тканині "Лісової пісні" значне місце посідають народнопісенні мотиви. Велику увагу Михайло Скорульский приділив музичному фольклору Волині. Слід відзначити, що небагато можна знайти українських (й не тільки українських) балетних творів, насичених такими переконливими музичними характеристиками, як "Лісова пісня". Працюючи над балетом, композитор створив захоплюючий гімн не лише людині з її вічним прагненням до прекрасного, а й природі, торжеству життя. Балет "Лісова пісня" було закінчено у 1936 році, і одразу його прийняв до постановки Київський оперний театр. Друга світова війна призупинила роботу над сценічним втіленням балету. І тільки після визволення Києва з'явилася можливість продовжити роботу над постановкою балету. Прем'єра відбулася 25 лютого 1946 року на честь 75-річчя з дня народження Лесі Українки. Першими виконавцями партій Мавки та Лукаша були Антоніна Васильєва та Олександр Бердовський.
У 1958 році театр знову повернувся до балету Скорульського. Нову інтерпретацію здійснив відомий хореограф Вахтанг Вронський за участю заслуженої артистки України Наталії Скорульської. Сцена Національної опери України знала ще три прочитання безсмертної балетної класики – у 1972, 1986 та 1991 роках.
За успішне, більш як півстолітнє сценічне життя вистави її побачили тисячі глядачів у Єгипті, Португалії, Німеччині, Болгарії, Румунії, Словаччині та країнах Латинської Америки. Чотири рази балет гастролював у Японії, де було відзнято дві телеверсії вистави. Сьогодні "Лісова пісня" Михайла Скорульського посідає важливе місце у репертуарі Національної опери у постановці Віктора Литвинова з хореографією Вахтанга Вронського. А музику до нього можна послухати всього в кілька кліків у нашому мобільному додатку Ukrainian Live Classic.
Текст: Вікторія Антошевська
Література:
1. Загайкевич Марія. Про балет «Лісова пісня». Лісова Пісня. Видання Національної опери України. Київ. 2009.
2. Тарасенко Лариса. “Лісова пісня” мовою танцю – статті для порталів “Music-review” та “День”.
1. Загайкевич Марія. Про балет «Лісова пісня». Лісова Пісня. Видання Національної опери України. Київ. 2009.
2. Тарасенко Лариса. “Лісова пісня” мовою танцю – статті для порталів “Music-review” та “День”.
Виконавці:
Симфонічний оркестр Національного академічного театру опери та балету імені Тараса Шевченка, диригент - Олександр Чистяков.
Симфонічний оркестр Національного академічного театру опери та балету імені Тараса Шевченка, диригент - Олександр Чистяков.
Turkevych remained in L’viv during World War II. In 1946, when her works were banned throughout the USSR for their failure to comply with Socialist Realism, she fled to Austria and then to Italy, and she finally settled in the UK, where she composed her largest body of work—including Серце Оксани (Тhe Heart of Oksana). At some point in the 1940s, she separated from her first husband and married her second husband, Narcyz Lukianowicz (a doctor and poet).14 Her family lived for five years in Brighton (where she worked as an organist and pianist) and a year in London before moving to Bristol. (It was in London that Turkevych discovered a network of Canadian Ukrainians descent who had moved to the UK.) Ten years later, Turkevych moved to Belfast in Northern Ireland. For the last four years of her life, she settled in Cambridge, where she passed away in 1977 at the age of 78. Turkevych had two daughters: Zoya (with her first husband, Robert Lisovski) and Maria (with her second husband, Narsyz Lukianowicz).
Listen to music
Слухати музику
Симфонії. Частина ІІ
Вербицький Михайло
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Закінчила приватну дівочу гімназію сестер Василіянок у Львові. Гру на фортепіано вивчала спочатку вдома, відтак у Вищому музичному інституті (ВМІ) ім. Миколи Лисенка у Львові, а в 1914-1916 рр. у Відні. Після цього студіювала філософію, педагогіку і музикологію у Львівському університеті, навчала музики в державній yчительській семінарії у Львові (1919-1920 рр.), студіювала в консерваторії Польського музичного товариства у Львові (1921 р.) та давала приватні уроки з музики. 1919 р. написала свій перший музичний твір – Службу Божу, яку було виконано декілька разів у соборі Св. Юра у Львові. 1921 р. повернулася до Відня, де навчалася в університеті, який закінчила 1923 р. отримавши вчительський диплом. Також продовжувала студії з фортепіано і теорії музики у Віденській музичній академії. Відтак повернулася до Львова, а 1927 р. виїхала до Берліна, де студіювала композицію в Музичній академії до 1929 р., коли переїхала до Праги. Студіювала композицію в Празькій консерваторії, а рівночасно при Українському Вільному Університеті писала докторську дисертацію на тему українського фольклору в російських операх, яку захистила 1934 р. Повернувшись до Львова, з 1934 р. до початку Другої світової війни працювала викладачем музичної теорії і фортепіано, спочатку у Львівській музичній консерваторії ім. К. Шимановського, а відтак – у ВМІ ім. М. Лисенка. Стала членом Союзу українських професійних музик.