Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.

Mykhailo Skorulskyi

Piano concerto

Concerto for Piano by Mykhailo Skorulskyi is an underrated page of the Ukrainian artistic heritage. A contemporary of Viktor Kosenko, a promoter of professional music education in Ukraine, Skorulskyi remains largely unknown to the general public, and his music still awaits its "high time". The piano concerto was performed in the 1950s and 1960s. Since then, the piece has not been performed on the stages, and its scores existed only in manuscript form, never published. Perhaps that's why so few musicians are familiar with the Concerto.

It's not the first time that the newly discovered score has come to life on the stage of the Lviv Organ Hall. The sheet music of Skorulskyi's Piano Concerto was discovered in Kyiv archives and handed over to the performers by the sponsors of the Ukrainian Live project. In the recording presented in the Ukrainian Live Classic mobile app, the piece was performed by the Luhansk Philharmonic Symphony Orchestra and soloist Andriy Makarevych under the conducting of Ivan Ostapovych.

A single-movement concerto for piano and orchestra was composed by Mykhailo Skorulskyi in 1933. At that time, the composer did not yet work on large-scale stage canvases, which he would turn to soon (operas, ballets, oratorios). Instead, he thoroughly explored chamber and symphonic genres, creating two symphonies. From 1915 to 1933, Skorulskyi conducted the Zhytomyr Symphony Orchestra, performing well-known symphonic works that stood out for their complexity and monumentality. Working with world masterpieces fueled the composer's creative ideas.

The romantic concerto for piano and orchestra is a single-movement form but has several sections, combining both lyrical and heroic episodes. The piece was written with grandiosity and effectiveness, characteristic of romantic composers such as Franz Liszt, Edvard Grieg, Frédéric Chopin, and partially Viktor Kosenko. Andriy Makarevych, the soloist at the Lviv Organ Hall, emphasizes, "Skorulskyi's concerto is different from Liszt's in its single-movement structure, presenting an extended and substantial first part of the cycle, unlike Liszt's concertos, where individual movements were united into a single form. Skorulskyi follows the traditional structure of the first part of the cycle precisely, with a clear reprisal after the solo cadenza and a preserved tonal plan".

The concerto genre implies a competition between the soloist and the orchestra. However, in Skorulskyi's concerto, it symbolizes not a struggle but mutual complementation. The composition features significant orchestral fragments, sometimes contrasting with the detailed piano part. Orchestral motifs and phrases are developed, creating a sense of unity. The orchestral part is intricately built by the composer, while the piano, in the best sense of the word, becomes its complement and ornament.

Mykhailo Skorulskyi's Concerto for Piano is profound, glorious, thrilling, and elevated – like an unexplored "fifth ocean" that every listener should discover to feel Ukrainian music's full power and beauty in the 20th century.
Text by Viktoria Antoshevska
Translated by Taras Demko

Listen music in the APP

Слухати музику в додатку

Performed by:
Symphony orchestra of the Luhansk Regional Philharmonic,

Andriy Makarevych - piano,
conductor Ivan Ostapovych.

Михайло Скорульський

Концерт для фортепіано з оркестром

Концерт для фортепіано Михайла Скорульського – недооцінена сторінка української мистецької спадщини. Друг Віктора Косенка, подвижник професійної музичної освіти в Україні Скорульський і досі залишається невідомим широкому загалу, а його музика все ще чекає свого «зоряного часу». Концерт для фортепіано з оркестром виконувався в 1950-1960-х роках. З того часу твір не лунав зі сцен, а його ноти не видавалися й існували лише у вигляді рукопису. Напевно тому, про Концерт знають так мало музикантів.

Уже не вперше сторінки пожовклих партитур оживають на сцені Львівського органного залу. Ноти Фортепіанного концерту Скорульського знайшли у київських архівах та передали виконавцям патрони проєкту Ukrainian Live. На записі, презентованому в мобільному додатку Ukrainian Live Classic, твір звучить у виконанні симфонічного оркестру Луганської філармонії та соліста Андрія Макаревича під батутою Івана Остаповича.

Одночастинний концерт для фортепіано з оркестром Михайло Скорульський написав 1933 року. Тоді композитор ще не працював над великими сценічними творами, до яких звернеться незабаром (операми, балетами, ораторіями), натомість якісно апробував камерно-інструментальні й симфонічні жанри, зокрема створив дві симфонії. З 1915 по 1933 рік Скорульський керував Житомирським симфонічним оркестром. Відомо, що з цим колективом він виконував відомі симфонічні полотна, що відрізнялися складністю й монументальністю, й, очевидно, робота зі світовими шедеврами живила власні творчі ідеї композитора.

Романтичний концерт для фортепіано з оркестром є одночастинним за формою, але має кілька розділів, поєднуючи в собі як ліричні, так і героїчні епізоди. Твір написаний з великим масштабом та ефектністю, характерною для композиторів-романтиків Ференца Ліста, Едварда Гріга, Фридерика Шопена і частково Віктора Косенка. Соліст Львівського органного залу, виконавець партії фортепіано Андрій Макаревич також зазначає: «Одночастинність концерту Скорульського відрізняється від лістівської: він являє собою розгорнуту й масштабну першу частину циклу, на відміну від концертів Ліста, де окремі частини об’єднані в єдину форму. У Скорульського традиційна структура першої частини циклу втілена точно, з виразною репризою після сольної каденції і збереженим тональним планом».

Жанр концерту передбачає змагання між солістом та оркестром. Проте у Скорульського концерт є символом не боротьби, а взаємодоповнення. У творі присутні великі оркестрові фрагменти, які інколи контрастують з деталізованою фортепіанною партією. Мотиви й фрази оркестру розвинуті, що створює відчуття цілісності. Партія оркестру філігранно вибудована композитором, а фортепіано, у хорошому розумінні цього слова, стає певним її доповненням й окрасою.

Глибокий, грандіозний, хвилюючий та піднесений Концерт для фортепіано Михайла Скорульського – ніби незвіданий “пʼятий океан”, який має відкрити для себе кожен слухач, щоб відчути всю потужність і красу української музики XX століття.
Текст: Вікторія Антошевська
Джерела:
Сисенко А. “У Львові виконають фортепіанний концерт Скорульського, який чекав слухачів понад 50 років” – стаття в інтернет-журналі “Музика” від 26.08.2023.  
Виконавці:
Академічний симфонічний оркестр Луганської обласної філармонії, Андрій Макаревич – фортепіано, Іван Остапович – дириґент.
Звукорежисер – Володимир Пунько.

Turkevych remained in L’viv during World War II. In 1946, when her works were banned throughout the USSR for their failure to comply with Socialist Realism, she fled to Austria and then to Italy, and she finally settled in the UK, where she composed her largest body of work—including Серце Оксани (Тhe Heart of Oksana). At some point in the 1940s, she separated from her first husband and married her second husband, Narcyz Lukianowicz (a doctor and poet).14 Her family lived for five years in Brighton (where she worked as an organist and pianist) and a year in London before moving to Bristol. (It was in London that Turkevych discovered a network of Canadian Ukrainians descent who had moved to the UK.) Ten years later, Turkevych moved to Belfast in Northern Ireland. For the last four years of her life, she settled in Cambridge, where she passed away in 1977 at the age of 78. Turkevych had two daughters: Zoya (with her first husband, Robert Lisovski) and Maria (with her second husband, Narsyz Lukianowicz).

Listen to music

Слухати музику

Симфонії. Частина ІІ

Вербицький Михайло

Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Закінчила приватну дівочу гімназію сестер Василіянок у Львові. Гру на фортепіано вивчала спочатку вдома, відтак у Вищому музичному інституті (ВМІ) ім. Миколи Лисенка у Львові, а в 1914-1916 рр. у Відні. Після цього студіювала філософію, педагогіку і музикологію у Львівському університеті, навчала музики в державній yчительській семінарії у Львові (1919-1920 рр.), студіювала в консерваторії Польського музичного товариства у Львові (1921 р.) та давала приватні уроки з музики. 1919 р. написала свій перший музичний твір – Службу Божу, яку було виконано декілька разів у соборі Св. Юра у Львові. 1921 р. повернулася до Відня, де навчалася в університеті, який закінчила 1923 р. отримавши вчительський диплом. Також продовжувала студії з фортепіано і теорії музики у Віденській музичній академії. Відтак повернулася до Львова, а 1927 р. виїхала до Берліна, де студіювала композицію в Музичній академії до 1929 р., коли переїхала до Праги. Студіювала композицію в Празькій консерваторії, а рівночасно при Українському Вільному Університеті писала докторську дисертацію на тему українського фольклору в російських операх, яку захистила 1934 р. Повернувшись до Львова, з 1934 р. до початку Другої світової війни працювала викладачем музичної теорії і фортепіано, спочатку у Львівській музичній консерваторії ім. К. Шимановського, а відтак – у ВМІ ім. М. Лисенка. Стала членом Союзу українських професійних музик.