Concerto for Piano by Mykhailo Skorulskyi is an underrated page of the Ukrainian artistic heritage. A contemporary of Viktor Kosenko, a promoter of professional music education in Ukraine, Skorulskyi remains largely unknown to the general public, and his music still awaits its "high time". The piano concerto was performed in the 1950s and 1960s. Since then, the piece has not been performed on the stages, and its scores existed only in manuscript form, never published. Perhaps that's why so few musicians are familiar with the Concerto.

It's not the first time that the newly discovered score has come to life on the stage of the Lviv Organ Hall. The sheet music of Skorulskyi's Piano Concerto was discovered in Kyiv archives and handed over to the performers by the sponsors of the Ukrainian Live project. In the recording presented in the Ukrainian Live Classic mobile app, the piece was performed by the Luhansk Philharmonic Symphony Orchestra and soloist Andriy Makarevych under the conducting of Ivan Ostapovych.

A single-movement concerto for piano and orchestra was composed by Mykhailo Skorulskyi in 1933. At that time, the composer did not yet work on large-scale stage canvases, which he would turn to soon (operas, ballets, oratorios). Instead, he thoroughly explored chamber and symphonic genres, creating two symphonies. From 1915 to 1933, Skorulskyi conducted the Zhytomyr Symphony Orchestra, performing well-known symphonic works that stood out for their complexity and monumentality. Working with world masterpieces fueled the composer's creative ideas.

The romantic concerto for piano and orchestra is a single-movement form but has several sections, combining both lyrical and heroic episodes. The piece was written with grandiosity and effectiveness, characteristic of romantic composers such as Franz Liszt, Edvard Grieg, Frédéric Chopin, and partially Viktor Kosenko. Andriy Makarevych, the soloist at the Lviv Organ Hall, emphasizes, "Skorulskyi's concerto is different from Liszt's in its single-movement structure, presenting an extended and substantial first part of the cycle, unlike Liszt's concertos, where individual movements were united into a single form. Skorulskyi follows the traditional structure of the first part of the cycle precisely, with a clear reprisal after the solo cadenza and a preserved tonal plan".

The concerto genre implies a competition between the soloist and the orchestra. However, in Skorulskyi's concerto, it symbolizes not a struggle but mutual complementation. The composition features significant orchestral fragments, sometimes contrasting with the detailed piano part. Orchestral motifs and phrases are developed, creating a sense of unity. The orchestral part is intricately built by the composer, while the piano, in the best sense of the word, becomes its complement and ornament.

Mykhailo Skorulskyi's Concerto for Piano is profound, glorious, thrilling, and elevated – like an unexplored "fifth ocean" that every listener should discover to feel Ukrainian music's full power and beauty in the 20th century.

Концерт для фортепіано Михайла Скорульського – недооцінена сторінка української мистецької спадщини. Друг Віктора Косенка, подвижник професійної музичної освіти в Україні Скорульський і досі залишається невідомим широкому загалу, а його музика все ще чекає свого «зоряного часу». Концерт для фортепіано з оркестром виконувався в 1950-1960-х роках. З того часу твір не лунав зі сцен, а його ноти не видавалися й існували лише у вигляді рукопису. Напевно тому, про Концерт знають так мало музикантів.

Уже не вперше сторінки пожовклих партитур оживають на сцені Львівського органного залу. Ноти Фортепіанного концерту Скорульського знайшли у київських архівах та передали виконавцям патрони проєкту Ukrainian Live. На записі, презентованому в мобільному додатку Ukrainian Live Classic, твір звучить у виконанні симфонічного оркестру Луганської філармонії та соліста Андрія Макаревича під батутою Івана Остаповича.

Одночастинний концерт для фортепіано з оркестром Михайло Скорульський написав 1933 року. Тоді композитор ще не працював над великими сценічними творами, до яких звернеться незабаром (операми, балетами, ораторіями), натомість якісно апробував камерно-інструментальні й симфонічні жанри, зокрема створив дві симфонії. З 1915 по 1933 рік Скорульський керував Житомирським симфонічним оркестром. Відомо, що з цим колективом він виконував відомі симфонічні полотна, що відрізнялися складністю й монументальністю, й, очевидно, робота зі світовими шедеврами живила власні творчі ідеї композитора.

Романтичний концерт для фортепіано з оркестром є одночастинним за формою, але має кілька розділів, поєднуючи в собі як ліричні, так і героїчні епізоди. Твір написаний з великим масштабом та ефектністю, характерною для композиторів-романтиків Ференца Ліста, Едварда Гріга, Фридерика Шопена і частково Віктора Косенка. Соліст Львівського органного залу, виконавець партії фортепіано Андрій Макаревич також зазначає: «Одночастинність концерту Скорульського відрізняється від лістівської: він являє собою розгорнуту й масштабну першу частину циклу, на відміну від концертів Ліста, де окремі частини об’єднані в єдину форму. У Скорульського традиційна структура першої частини циклу втілена точно, з виразною репризою після сольної каденції і збереженим тональним планом».

Жанр концерту передбачає змагання між солістом та оркестром. Проте у Скорульського концерт є символом не боротьби, а взаємодоповнення. У творі присутні великі оркестрові фрагменти, які інколи контрастують з деталізованою фортепіанною партією. Мотиви й фрази оркестру розвинуті, що створює відчуття цілісності. Партія оркестру філігранно вибудована композитором, а фортепіано, у хорошому розумінні цього слова, стає певним її доповненням й окрасою.

Глибокий, грандіозний, хвилюючий та піднесений Концерт для фортепіано Михайла Скорульського – ніби незвіданий “пʼятий океан”, який має відкрити для себе кожен слухач, щоб відчути всю потужність і красу української музики XX століття.