Valentyn Sylvestrov. Biography
Valentyn Sylvestrov (b.1937, Kyiv - )
World-renowned contemporary composer. One of the leading stars of a generation of young “modernist” composers of the 1960s.
World-renowned contemporary composer. One of the leading stars of a generation of young “modernist” composers of the 1960s.
Valentyn Sylvestrov began studying music at age 15, at an evening music school in Kyiv (1953 – 1955) and then studied at the Kyiv Civil Engineering Institute (now Kyiv National University of Construction and Architecture). From 1958 to 1964, he attended the Kyiv State Conservatory (now Ukrainian National Tchaikovsky Academy of Music), studying composition under Borys Lyatoshynskyi and counterpoint and harmony under Lev Revutskyi.
In the 1960s, Sylvestrov quickly established a reputation as one of the leading and innovative musicians of the Kyiv Avant-Garde, a group that embraced new artistic values and rejected the dominant conservative tenets of socialist realism. In the 1960s and 1970s, his music was severely criticized and hardly performed in Ukraine.
The composer’s early works showed his commitment to bold experimentation, as evidenced by the titles of his works: Projections (for harpsichord, vibraphone and bells, 1965); Spectrum (symphony for chamber orchestra, 1965); Meditation (symphony for cello and chamber orchestra, 1972) and the use of such techniques as dodecaphony, aleatoric music and sonority.
In 1970, Sylvestrov was the winner of the International Composers’ Competition Gaudeamus and in 1967 he was awarded the International Koussevitzky Prize for his Symphony No.3. Sylvestrov’s extremely bright and unparalleled style distinguishes him in modern artistic space. It is characterized by a reflexive, meditative, emotional structure of music. Sylvestrov has called this style “meta-music”, a shortened form of “metaphorical music”.
The central focus of Sylvestrov’s music is symphonic and instrumental, in which he tries to convey the philosophical categories of life today. His nine symphonies and chamber music, mostly program music, are among the most significant. A new level of artistic worldview is represented in his works, in which he turns to the poetry of Taras Shevchenko. A striking case of an original reading of the Kobzar’s poetry is the choral Cantata (1977).
Two works stand out: the cycle of art songs entitled Silent Songs (texts by Ukrainian and Russian poets, for baritone, piano, 1974-1977), and the very personal and intimate Requiem for Larysa (texts from the Mass and Taras Shevchenko, for mixed chorus and orchestra, 1997 - 1999), dedicated to the memory of his beloved wife, musicologist Larysa Bondarenko, who died suddenly in 1996. These works are united by a unique sense of time, somewhat slow, sometimes frozen, directed towards Eternity, despite the hectic pace of modern life.
From the late 1990s to the 2010s, Sylvestrov increasingly devoted himself to choral music, particularly to the sacred choral genre. A new vision of the age-old traditions of national culture, both sacred and folkloric, is evident in the 1995 choral Diptych (texts from Pater Noster and Taras Shevchenko, for mixed chorus, 1995).
Sylvestrov’s music is continuously performed at prestigious international and Ukrainian festivals and concerts, invariably attracting positive reviews.
In recent years, Sylvestrov has been composer-in-residence at various European music venues and he continues to actively create music.
Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska
The composer’s early works showed his commitment to bold experimentation, as evidenced by the titles of his works: Projections (for harpsichord, vibraphone and bells, 1965); Spectrum (symphony for chamber orchestra, 1965); Meditation (symphony for cello and chamber orchestra, 1972) and the use of such techniques as dodecaphony, aleatoric music and sonority.
In 1970, Sylvestrov was the winner of the International Composers’ Competition Gaudeamus and in 1967 he was awarded the International Koussevitzky Prize for his Symphony No.3. Sylvestrov’s extremely bright and unparalleled style distinguishes him in modern artistic space. It is characterized by a reflexive, meditative, emotional structure of music. Sylvestrov has called this style “meta-music”, a shortened form of “metaphorical music”.
The central focus of Sylvestrov’s music is symphonic and instrumental, in which he tries to convey the philosophical categories of life today. His nine symphonies and chamber music, mostly program music, are among the most significant. A new level of artistic worldview is represented in his works, in which he turns to the poetry of Taras Shevchenko. A striking case of an original reading of the Kobzar’s poetry is the choral Cantata (1977).
Two works stand out: the cycle of art songs entitled Silent Songs (texts by Ukrainian and Russian poets, for baritone, piano, 1974-1977), and the very personal and intimate Requiem for Larysa (texts from the Mass and Taras Shevchenko, for mixed chorus and orchestra, 1997 - 1999), dedicated to the memory of his beloved wife, musicologist Larysa Bondarenko, who died suddenly in 1996. These works are united by a unique sense of time, somewhat slow, sometimes frozen, directed towards Eternity, despite the hectic pace of modern life.
From the late 1990s to the 2010s, Sylvestrov increasingly devoted himself to choral music, particularly to the sacred choral genre. A new vision of the age-old traditions of national culture, both sacred and folkloric, is evident in the 1995 choral Diptych (texts from Pater Noster and Taras Shevchenko, for mixed chorus, 1995).
Sylvestrov’s music is continuously performed at prestigious international and Ukrainian festivals and concerts, invariably attracting positive reviews.
In recent years, Sylvestrov has been composer-in-residence at various European music venues and he continues to actively create music.
Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska
Валентин Сильвестров. Біографія
Валентин Васильович Сильвестров (1937, місто Київ) – один з найяскравіших «модерністів» покоління 1960-х і найвідоміших у світі сучасних українських композиторів.
Інтерес до музики прокинувся у Валентина Сильвестрова у 15-річному віці. Після школи вступив до Інженерно-будівельного інституту, та на третьому курсі покинув навчання і вступив до Київської державної консерваторії імені Петра Чайковського (тепер Національна музична академія України імені Петра Чайковського) в клас композиції до Бориса Лятошинського, яку закінчив у 1963 р. В той же час Сильвестров разом з іншими учнями Бориса Лятошинського утворює групу так званого «Київського авангарду», що сповідують нові художні цінності всупереч канонам панівного соцреалізму.
Ранні твори митця виявляють його прихильність до сміливого експерименту в музиці, про що свідчать як самі назви творів: «Проекції на клавесин, вібрафон і дзвони», «Спектри» - симфонія для камерного оркестру, «Медитація» – симфонія для камерного оркестру і віолончелі, так і застосування технік додекафонії, алеаторики, сонористики.
Надзвичайно яскравий і ні на що неподібний стиль Валентина Сильвестрова виділяє його у сучасному художньому просторі. Для нього притаманний рефлексивний, медитативний емоційній стрій музики. Сам автор називає свій стиль «мета-музикою» («метафоричною музикою»).
Основна галузь творчості Валентина Сильвестрова - симфонічна, інструментальна музика, в якій він намагається передати філософські категорії сьогоднішнього буття. Значними в його доробку є його дев’ять симфоній, та камерна, здебільшого програмна музика. Новий рівень художнього світогляду представляють твори Сильвестрова, в яких він звертається до поезії Тараса Шевченка. Яскравим зразком оригінального прочитання поезії Кобзаря може служити Кантата для хору.
Два твори займають особливе місце в доробку митця: вокальний цикл «Тихі пісні», написаний на вірші російських та українських поетів та «Реквієм для Лариси», присвячений пам’яті його передчасно померлої дружини, музикознавиці Лариси Бондаренко. Їх об’єднує особливе відчуття часу, дещо заповільненого, іноді застиглого, спрямованого до Вічності, всупереч божевільному темпу сучасного буття.
Дуже важливе місце посідає в творчості 90-х – 2010-х років духовна музика. Нове бачення вікових традицій вітчизняної культури як духовної, так і народної, спостерігається у хоровому диптиху, де об’єднані головна християнська молитва «Отче наш» та безсмертний «Заповіт».
Музика Валентина Сильвестрова постійно звучить на престижних міжнародних і українських фестивалях та концертах, незмінно викликаючи схвальні відгуки.
В останні роки композитор часто перебуває у Німеччині, активно творить.
Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська
Література:
Павлишин С. С. Валентин Сильвестров. Київ, 1989. 87 с.
Валентин Сильвестров. Дочекатися музики: Лекції-бесіди. За матеріалами зустрічей, організованих Сергієм Пілютиковим. Київ, 2011. 376 с.Валентин Сильвестров. Цикл "Тихі пісні"
Надзвичайно яскравий і ні на що неподібний стиль Валентина Сильвестрова виділяє його у сучасному художньому просторі. Для нього притаманний рефлексивний, медитативний емоційній стрій музики. Сам автор називає свій стиль «мета-музикою» («метафоричною музикою»).
Основна галузь творчості Валентина Сильвестрова - симфонічна, інструментальна музика, в якій він намагається передати філософські категорії сьогоднішнього буття. Значними в його доробку є його дев’ять симфоній, та камерна, здебільшого програмна музика. Новий рівень художнього світогляду представляють твори Сильвестрова, в яких він звертається до поезії Тараса Шевченка. Яскравим зразком оригінального прочитання поезії Кобзаря може служити Кантата для хору.
Два твори займають особливе місце в доробку митця: вокальний цикл «Тихі пісні», написаний на вірші російських та українських поетів та «Реквієм для Лариси», присвячений пам’яті його передчасно померлої дружини, музикознавиці Лариси Бондаренко. Їх об’єднує особливе відчуття часу, дещо заповільненого, іноді застиглого, спрямованого до Вічності, всупереч божевільному темпу сучасного буття.
Дуже важливе місце посідає в творчості 90-х – 2010-х років духовна музика. Нове бачення вікових традицій вітчизняної культури як духовної, так і народної, спостерігається у хоровому диптиху, де об’єднані головна християнська молитва «Отче наш» та безсмертний «Заповіт».
Музика Валентина Сильвестрова постійно звучить на престижних міжнародних і українських фестивалях та концертах, незмінно викликаючи схвальні відгуки.
В останні роки композитор часто перебуває у Німеччині, активно творить.
Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська
Література:
Павлишин С. С. Валентин Сильвестров. Київ, 1989. 87 с.
Валентин Сильвестров. Дочекатися музики: Лекції-бесіди. За матеріалами зустрічей, організованих Сергієм Пілютиковим. Київ, 2011. 376 с.Валентин Сильвестров. Цикл "Тихі пісні"