A bold and vivid composer`s style that had no analogs in Ukraine and still has no analogs in the world is the feature of Stephania Turkevych, the first Ukrainian female composer. She was an avant-garde composer, an innovator, and a sincere Ukrainian despite many years of emigration. A lover of extraordinary sound and large-scale forms. According to the recollections of Stephania Turkevych's daughter Zoia Lisovska, the composer was creative not only in music but also in everyday life. Turkevych's irrepressible artistic nature always found its expression. Her diligence combined with a flexible imagination guaranteed the highest results in her artistic work.

"The Scarecrow" (1976) is the last of Turkevych's five ballets, and is characterized by sincerity, and rigidness, it is unusual in all senses. The profound knowledge that Turkevych acquired from her prominent teachers, including Barvinskyi, Novak, Néjedly, Schreker, Schoenberg, and others, clearly influenced the formation of her style and her musical ideas becoming a good basis for further experiments. As for the artistic vector, the composer set it herself, rejecting any banality or imitation. The phantasmagoric ballet "The Scarecrow", whose libretto has not been preserved, is another example of the composer's extraordinary manner. It contains laughter and ridicule, exaggerated pretentiousness, and obsessive simplicity, embodied in the grandiose sound of a triple orchestra with three flutes, an English horn, a bass clarinet, a bassoon, a large drum section, and a harp.

The final fragment from the ballet "The Scarecrow" was performed for the first time in late January as part of the LyudkevychFest-2023 classical music festival in Lviv. The score of the work, which was recovered from the archival shelves, required not only digitization but also significant authorial editing. During her lifetime, Stephania Turkevych had definitely not heard its orchestral sound, otherwise, she would have made several corrections to the musical text. In the end, "The Scarecrow" was composed just a year before the composer's death - she simply did not have enough time to complete the work. Sometimes quite frightening, and sometimes comically awkward, this fragment from the ballet does not frighten but rather seeks to entertain the audience, to activate the listener's imagination. And how do you imagine "The Scarecrow" created by Stephania Turkevych?

Сміливий і образний композиторський стиль, що не мав і досі не має аналогів в Україні – візитівка Стефанії Туркевич – першої української жінки-композиторки. Авангардистка, новаторка, щира українка попри довгі роки еміграції. Любителька неординарного звучання та великих форм. За спогадами доньки Стефанії Туркевич Зої Лісовської, композиторка вирізнялася креативністю не лише в музиці, але й в щоденному побуті. Невгамовна творча натура Туркевич завжди знаходила своє втілення. А працелюбність у поєднанні з гнучкою уявою гарантувала найвищі результати в творчій діяльності.

“Страхопуд” (1976) – останній з п’яти балетів Туркевич, якому притаманна щирість, безкомпромісність та нетиповість у всіх розуміннях. Ґрунтовні знання, що переймала Туркевич у своїх видатних педагогів, серед яких Барвінський, Новак, Неєдли, Шрекер, Шенберг та інші, однозначно вплинули на формування її стилю та музичного світогляду і стали гарною базою для подальших експериментів. А от щодо творчого вектору, композиторка задавала його сама, відкидаючи будь-яку банальність чи наслідування. Фантасмагоричний балет “Страхопуд”, лібрето якого не збереглося, – черговий зразок непересічного мислення композиторки. У ньому сміх і висміювання, перебільшена химерність і нав’язлива простота, втілена у грандіозному звучанні потрійного оркестру з трьома флейтами, англійським ріжком, бас-кларнетом, контрафаготом, великою секцією ударних та арфою.

Фінальний фрагмент з балету “Страхопуд” наприкінці січня вперше прозвучав у рамках фестивалю класичної музики ЛюдкевичFest-2023 у Львові. Віднайдена з архівних полиць партитура твору потребувала не лише оцифрування, але і значної авторської редакції. За життя Стефанія Туркевич точно не чула її оркестрового звучання, інакше внесла би у нотний текст низку виправлень. Зрештою, “Страхопуд” був створений усього за рік до смерті композиторки – щоб завершити роботу їй просто забракло часу. Часом досить страхітливий, а часом комічно незграбний фрагмент з балету, не лякає, а радше прагне розважити публіку, активізувати уяву слухача. А яким Страхопуда, створеного Стефанією Туркевич, уявляєте ви?