Stephania Turkevych-Lukiyanovich. Biography
Stephania Turkevych (b.1898, Lviv – d.1977, Cambridge, England)
(Stephania Turkevych-Lukiyanovych, Stephania Lukiyanovych, Stephania Lisovska)
Ukrainian composer, pianist, musicologist, pedagogue. Stephania Turkevych was Ukraine’s first female composer. Her works made a significant contribution to professional Ukrainian music.
(Stephania Turkevych-Lukiyanovych, Stephania Lukiyanovych, Stephania Lisovska)
Ukrainian composer, pianist, musicologist, pedagogue. Stephania Turkevych was Ukraine’s first female composer. Her works made a significant contribution to professional Ukrainian music.
Stephania Turkevych was born in Lviv on April 25, 1898 to a father who was a priest and a mother who was a pianist. A child prodigy, she quickly learned to play piano, harp and harmonium and by age 8, she was enrolled at the Lysenko Higher Institute of Music studying under Vasyl Barvinskyi. During World War I, the Turkevych family moved to Vienna, where Stephania continued her piano studies under Vilém Kurz and Jerzy Lalewicz. After World War I, Turkevych studied with Adolf Chybiński at the University of Lviv, Department of Philosophy and Musicology.
After marrying artist and graphic designer Robert Lisovskyi in 1925, she travelled with him to Prague in 1930, where she studied with Zdeněk Nejedlý at Charles University, receiving her doctorate in musicology and in 1934, with Otakar Šín at the Prague Conservatory and Vítězslav Novák at the music academy. From 1935 – 1939, Turkevych taught harmony and piano at the Lysenko Higher Institute of Music and from 1940 – 1944, she lectured at the Lviv State Conservatory. She was a member of the Union of Ukrainian Professional Musicians. In 1944, she fled the Soviet Union to Vienna, then, in 1946, immigrated to England with her young daughter, Zoya Lisovska and her second husband, Nartsys Lukiyanovych. There, in Cambridge, England, for many years, she performed as a concert pianist and spent much of her time composing. She was a member of the British Society of Women-Composers and Musicians.
Stephania Turkevych died in Cambridge on April 8, 1977 at the age of 78.
Turkevych was the first avant-garde artist in Ukrainian music. Her compositional style can be described as rational, anti-romantic and post-impressionist, and expressionist features are combined with the elegance of texture.
Her compositional work is both voluminous and diverse:
Sadly, her works were banned in the USSR for challenging socialist realism and many of her works remain unknown or have never been performed.
Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska
Stephania Turkevych died in Cambridge on April 8, 1977 at the age of 78.
Turkevych was the first avant-garde artist in Ukrainian music. Her compositional style can be described as rational, anti-romantic and post-impressionist, and expressionist features are combined with the elegance of texture.
Her compositional work is both voluminous and diverse:
- three children’s operas - Tsar Okh or the Heart of Oksana (1960); Kuts (The Young Devil), The Vegetable Garden (1969);
- five ballets – The girl with the withered hands (1957), The Pearl Necklace, Spring (children’s ballet, 1934 – 1935), Mavka (The Forest Nymph), The Scarecrow (1976);
- nine orchestral works of various genres and compositions (including symphonies), numerous choral, vocal, chamber and instrumental works, and piano opuses.
Sadly, her works were banned in the USSR for challenging socialist realism and many of her works remain unknown or have never been performed.
Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska
Стефанія Туркевич-Лукіянович. Біографія
Стефанія Туркевич-Лукіянович (Туркевич-Лісовська-Лукіянович) (1898, Львів – 1977, Кембридж, Велика Британія) – українська композиторка, піаністка, педагог, музикознавиця. Стефанія Туркевич-Лукіянович була першою українською жінкою-композиторкою, творчість якої стала значним внеском у вітчизняну професійну музику.
Походила зі священничого роду. З восьми років навчалася у Вищому Музичному інституті імені М Лисенка у Василя Барвінського. Під час Першої світової війни Туркевичі перебували у Відні, де Стефанія вивчала фортепіано у Вілема Курца і Єжи Лялєвича.
Після повернення до Львова Стефанія Туркевич студіювала у Львівському університеті на кафедрі філософії та кафедрі музикології (в Адольфа Хибінського), у 1921 році здала іспит з філософії і педагогіки. У 1921 студіювала у Консерваторії Польського музичного товариства (КПМТ) у Львові. У цей період з’явилися її перші твори. Від 1921 року Стефанія Туркевич вивчала у Віденському університеті філософію і музикознавство у Гвідо Адлєра. Тоді ж продовжила студії у Віденській Музичній Академії з фортепіано у професора Вірера і теорії у Маркса.
У 1925 році Стефанія Туркевич вийшла заміж за художника і графіка Роберта Лісовського а в 1930 родина переїхала до Праги. Тут Стефанія Туркевич написала дисертацію у професора Карлового університету Зденека Неєдлі і отримала у 1934 році звання доктора філософії, паралельно вивчала композицію в Празькій консерваторії у Отакара Шіна. В 1934 повертається до Львова, викладає теоретичні предмети і фортепіано у КПМТ та у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка, стає членкинею Союзу Українських Професійних Музик. У 1937 одружилася з лікарем-психіатром Нарцисом Лукіяновичем. У роки німецької окупації Стефанія Туркевич-Лукіянович працює в музичній школі. Навесні 1944 разом з родиною виїжджає до Відня, а звідти в 1946 емігрує до Англії, де і проживає до кінця життя. В Англії належала до Товариства жінок-композиторів. Померла Стефанія Туркевич- Лукіянович в Кембріджі 1977 року.
Індивідуальний стиль композиторки влучно визначила Стефанія Павлишин: «Вона завжди прагнула до нового, і по суті, була першою авангардисткою в українській музиці. Стиль її творчості можна окреслити як раціональний, антиромантичний; постімпресіоністичні і експресіоністські риси поєднуються у неї з витонченістю фактури і далеким натяком на український ідіом. Найближчими їй були великі форми».
Стефанія Лукіянович-Туркевич була першою українською жінкою-композиторкою, творчість якої стала значним внеском у вітчизняну професійну музику.
Творча спадщина Стефанії Лукіянович-Туркевич об’ємна і різноманітна. Вона авторка трьох дитячих опер («Цар Ох або Серце Оксани», «Куць», «Яриновий городчик»), п’яти балетів («Руки», «Перли», «Весна» (дитячий балет), «Мавка» «Страхопуд»), дев’яти оркестрових творів різних жанрів і складів, численних хорових, вокальних, камерно-інструментальних, фортепіанних опусів.
Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська
Література:
Павлишин С. Перша українська композиторка Стефанія Туркевич-Лісовська-Лукіянович. Львів,, 2004. 157 с.
Ек Н. Фортепіанні п’єси для молоді композиторів української діаспори у практиці вчителя музичного мистецтва (на прикладі фортепіанного циклу для дітей Стефанії Туркевич) // Молодь і ринок. 2018. № 6. С. 123-128.
У 1925 році Стефанія Туркевич вийшла заміж за художника і графіка Роберта Лісовського а в 1930 родина переїхала до Праги. Тут Стефанія Туркевич написала дисертацію у професора Карлового університету Зденека Неєдлі і отримала у 1934 році звання доктора філософії, паралельно вивчала композицію в Празькій консерваторії у Отакара Шіна. В 1934 повертається до Львова, викладає теоретичні предмети і фортепіано у КПМТ та у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка, стає членкинею Союзу Українських Професійних Музик. У 1937 одружилася з лікарем-психіатром Нарцисом Лукіяновичем. У роки німецької окупації Стефанія Туркевич-Лукіянович працює в музичній школі. Навесні 1944 разом з родиною виїжджає до Відня, а звідти в 1946 емігрує до Англії, де і проживає до кінця життя. В Англії належала до Товариства жінок-композиторів. Померла Стефанія Туркевич- Лукіянович в Кембріджі 1977 року.
Індивідуальний стиль композиторки влучно визначила Стефанія Павлишин: «Вона завжди прагнула до нового, і по суті, була першою авангардисткою в українській музиці. Стиль її творчості можна окреслити як раціональний, антиромантичний; постімпресіоністичні і експресіоністські риси поєднуються у неї з витонченістю фактури і далеким натяком на український ідіом. Найближчими їй були великі форми».
Стефанія Лукіянович-Туркевич була першою українською жінкою-композиторкою, творчість якої стала значним внеском у вітчизняну професійну музику.
Творча спадщина Стефанії Лукіянович-Туркевич об’ємна і різноманітна. Вона авторка трьох дитячих опер («Цар Ох або Серце Оксани», «Куць», «Яриновий городчик»), п’яти балетів («Руки», «Перли», «Весна» (дитячий балет), «Мавка» «Страхопуд»), дев’яти оркестрових творів різних жанрів і складів, численних хорових, вокальних, камерно-інструментальних, фортепіанних опусів.
Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська
Література:
Павлишин С. Перша українська композиторка Стефанія Туркевич-Лісовська-Лукіянович. Львів,, 2004. 157 с.
Ек Н. Фортепіанні п’єси для молоді композиторів української діаспори у практиці вчителя музичного мистецтва (на прикладі фортепіанного циклу для дітей Стефанії Туркевич) // Молодь і ринок. 2018. № 6. С. 123-128.