Геннадій Ляшенко. Біографія
Ляшенко Геннадій Іванович (01. 06. 1938, - 21. 07. 2017) – композитор, педагог, музикознавець, музично-громадський діяч. Народився у с. Ногайськ, нині м. Приморськ Запорізька. область
Закінчив Львівську консерваторію (1963; кл. А. Солтиса) та аспірантуру при Київській консерваторії (1971). Викладав у Львівській консерваторії (1963–68). Від 1971 – у Національній музичній академії України: від 1985 – професор кафедри композиції, інструментування та музично-інформаційних технологій.
Водночас 1974–2010 – чл. правління НСКУ (обидва – Київ). Свій багатий досвід Ляшенко Г. І. впродовж багатьох років передавав учням і виховав успішних та відданих покликанню композиторів, серед яких Володимир Гронський, Микола Ковалінас, Іван Тараненко, Вероніка Тормахова, Сергій Бондаренко, Давор Бобич, Борис Якопович, Ясна Веляновіч, Стів Лейлор, Бланка Лайана Гомес та інші відомі сьогодні діячі музичного мистецтва. Творчість Ляшенка охоплює різні жанри симфонічної, камерної, хорової, вокальної та сценічної музики. Його художньому мисленню притаманні філософська глибина, багатовимірність світосприйняття, усвідомлення важливої ролі митця і мистецтва у процесі становлення та збереження духовних цінностей суспільства, потяг до програмності, епіко-драматичному типу висловлення.
Однією з основ композицій методу Ляшенка є тяжіння до поліфонії як до визначального драматургічного чинника, поєднання нових технік і прийомів (зокрема алеаторики, сонористики, полігармонії, політональності) та ознак класичного музичного мислення. У камерно-інструментальних творах Геннадій Іванович переосмислює архітектоніку традиц. муз. форм.
Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська
Література:
http://esu.com.ua/search_articles.php?id=60127
http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245260989&cat_id=244913751
Однією з основ композицій методу Ляшенка є тяжіння до поліфонії як до визначального драматургічного чинника, поєднання нових технік і прийомів (зокрема алеаторики, сонористики, полігармонії, політональності) та ознак класичного музичного мислення. У камерно-інструментальних творах Геннадій Іванович переосмислює архітектоніку традиц. муз. форм.
Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська
Література:
http://esu.com.ua/search_articles.php?id=60127
http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245260989&cat_id=244913751
Bezborodko Oleg. Biography
Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.
Turkevych’s compositional language is unique.
Although one can hear the technical influence of Schoenberg and can detect certain expressionist tendencies, her music is generally quite lyrical, with occasional folk influence. This is typical of Turkevych’s style: she walks the line between tonality and expressionism—especially in her art songs—occasionally incorporating elements of pointillism and impressionism.
Turkevych displayed an early proclivity for composition. During her time at the L’viv Conservatory, she composed a series of liturgical works for the choir at St. George’s Cathedral, the mother church of the Ukrainian Greek Catholic Church.6 Shortly after marrying the rising Ukrainian-German expressionist painter Robert Lisowski in 1925,7 Turkevych moved to Berlin and studied composition privately with Arnold Schoenberg (1874-1951) and Franz Shreker (1878-1934). Turkevych earned a PhD in Musicology from the Ukrainian Free University in Prague in 1934, becoming the first woman from Galicia to receive a doctorate. Her boldly nationalistic dissertation was entitled “Ukrainian Folklore in Russian Operas.” She is now considered Ukraine’s first female composer.8 Immediately after receiving her PhD, Turkevych returned to L’viv, where she taught at the L’viv National Music Academy (sometimes called the L’viv Conservatory). She maintained this position until 1939, when she began working as a coach and accompanist at the L’viv National Opera alongside her sister, Irina Martynec (an opera singer). It was here that the two sisters met prima ballerina Daria NyzankiwskaSnihurowycz, who would become an important co-collaborator both in Ukraine and on Canadian soil more than 30 years later (for the premiere of Turkevych’s 1969 operaballet, Серце Оксани).
У музично-сценічних творах і музиці до кінофільмів проявляється динамічність, драматургічний талант композитора, уміння розкрити музичними засобами сюжетну лінію, поєднати індивід. та узагальнююче в музичних характеристиках. Наукові дослідження пов’язані з теоретичними проблемами фуги, українська музика неокласицизму. Автор книг «Роль фуги в драматургії неполіфонічних форм» (К., 1976), низки статей в наукових збірниках і журналах. Має записи на Українському радіо.
Turkevych displayed an early proclivity for composition. During her time at the L’viv Conservatory, she composed a series of liturgical works for the choir at St. George’s Cathedral, the mother church of the Ukrainian Greek Catholic Church.6 Shortly after marrying the rising Ukrainian-German expressionist painter Robert Lisowski in 1925,7 Turkevych moved to Berlin and studied composition privately with Arnold Schoenberg (1874-1951) and Franz Shreker (1878-1934). Turkevych earned a PhD in Musicology from the Ukrainian Free University in Prague in 1934, becoming the first woman from Galicia to receive a doctorate. Her boldly nationalistic dissertation was entitled “Ukrainian Folklore in Russian Operas.” She is now considered Ukraine’s first female composer.8 Immediately after receiving her PhD, Turkevych returned to L’viv, where she taught at the L’viv National Music Academy (sometimes called the L’viv Conservatory). She maintained this position until 1939, when she began working as a coach and accompanist at the L’viv National Opera alongside her sister, Irina Martynec (an opera singer). It was here that the two sisters met prima ballerina Daria NyzankiwskaSnihurowycz, who would become an important co-collaborator both in Ukraine and on Canadian soil more than 30 years later (for the premiere of Turkevych’s 1969 operaballet, Серце Оксани).
