Andriy Shtoharenko (b.1902, village of Novi Kaidaky, now part of Dnipro city – d.1992, Kyiv) 
Ukrainian composer, teacher and public figure.

After graduating, he headed the Military Music Department at the Union of Soviet Composers of Ukraine (1936-1941). He was evacuated to Almaty and Ashgabat during World War II. In 1943, he began working at the National Music Academy of Ukraine as head of the Composition Department (1968-1990) and in 1954-1968 as a rector. Andriy Shtoharenko facilitated the organization of the Mykola Lysenko International Music Competition (1962) in Kyiv. 

Shtoharenko composed six symphonies, including Symphony Cantata No.1 My Ukraine and Symphony No.3 Kyiv, three suites for string orchestra, symphonic poem March, poem for string orchestra The Poet’s Soul, Symphonic Tales, Overture March on a theme by Mykola Lysenko, Divertissement for flute and chamber orchestra, Symphonic Dances for piano and orchestra. The composer also contributed to the development of vocal genres, including 150 different vocal pieces: choral cycles Shevchenko and Female Portraits, romances, and music for drama productions and the cinema.

Народився у селі Нові Кайдаки (нині воно увійшло в межі міста Дніпра). Любов до музики успадкував від батьків, які всіляко заохочували захоплення маленького Андрія. У шкільні роки відвідував музичні класи Катеринославського училища, фахову музичну освіту здобув у Харківському музично-драматичному інституті (тепер Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського) на факультеті теорії та композиції (1930-1936). Після його закінчення керував секцією оборонної музики при Спілці радянських композиторів України (1936-1941).

Під час Другої світової війни був евакуйований до Алма-Ати та Ашхабаду. З 1943 року розпочинає роботу в Київській державній консерваторії (тепер Національна музична академія України) на посаді завідувача кафедри композиції (1968-1990), а в 1954-1968 роках – ректора. Учні Штогаренка – відомі музиканти: Юрій Іщенко, Олександр Вінокур, Костянтин Віленський, Ігор Поклад, Михайло Степаненко, Віталій Філіпенко, Володимир Тилик, Юрій Шамо, Володимир Загорцев, Наталія Боєва та інші.

За сприяння Андрія Штогаренка у Києві було організовано музичний конкурс імені Миколи Лисенка (1962). Сам композитор теж нагороджений численними державними преміями, зокрема – лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1974). Композиторський спадок Штогаренка охоплює широкий спектр образів: героїко-епічні, ліричні та жанрово-побутові з використанням різноманітних джерел українського фольклору. Головними рисами творчості митця є монументальність, стрункість форм, яскравий мелодизм.

Творча спадщина Андрія Штогаренка представлена у різних жанрах: він автор шести симфоній (зокрема «Україна моя», «Київська»), трьох сюїт для струнного оркестру, симфонічної поеми «Похід», поеми для струнного оркестру «Душа поета», «Симфонічних казок», «Маршу-увертюри» на тему Миколи Лисенка, «Дивертисменту» для флейти й камерного оркестру, «Симфонічних танців» для фортепіано з оркестром. Значний вклад композитор вніс і в розвиток вокальних жанрів, що налічують близько 150-ти різноманітних вокальних творів, зокрема, хорових (цикли «Шевченкіана» і «Жіночі портрети»), солоспівів, музики до драматичних вистав і фільмів.