Andriy Shtoharenko. Biography

Andriy Shtoharenko (b.1902, village of Novi Kaidaky, now part of Dnipro city – d.1992, Kyiv) 
Ukrainian composer, teacher and public figure.

Andriy Shtoharenko attended music classes at Katerynoslav College. He received his professional music education at the Kharkiv Music and Drama Institute (now the Kharkiv National Kotlyarevskyi University of Arts) at the Faculty of Music Theory and Composition (1930-1936).
 
After graduating, he headed the Military Music Department at the Union of Soviet Composers of Ukraine (1936-1941). He was evacuated to Almaty and Ashgabat during World War II. In 1943, he began working at the Petro Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine as head of the Composition Department (1968-1990) and in 1954-1968 as rector. Andriy Shtoharenko facilitated the organization of the Mykola Lysenko International Music Competition (1962) in Kyiv. 
Shtoharenko received numerous state awards, namely the Taras Shevchenko National Prize of Ukraine in 1974.
He worked in a variety of genres and in his legacy we find heroic and epic, lyrical and folklore works. Shtoharenko’s compositions are characterized by monumental advances, graceful symmetry and vivid melodies.
Shtoharenko composed six symphonies, including Symphony Cantata No.1 My Ukraine and Symphony No.3 Kyiv, three suites for string orchestra, symphonic poem March, poem for string orchestra The Poet’s Soul, Symphonic Tales, Overture March on a theme by Mykola Lysenko, Divertissement for flute and chamber orchestra, Symphonic Dances for piano and orchestra. The composer also contributed to the development of vocal genres, including 150 different vocal pieces: choral cycles Shevchenko and Female Portraits, romances, and music for drama productions and the cinema.

Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska

Listen to music in the App
Слухати музику в додатку

Андрій Штогаренко. Біографія

Андрій Якович Штогаренко (1902, с. Нові Кайдаки, нині у складі м. Дніпра — 1992, м. Київ) — український композитор, педагог, музично-громадський діяч.
У шкільні роки відвідував музичні класи Катеринославського училища, фахову музичну освіту здобув у Харківському музично-драматичному інституті (тепер Харківський національний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського) на факультеті теорії та композиції (1930-1936). Після його закінчення керував секцією оборонної музики при Спілці радянських композиторів України (1936-1941).
Під час Другої світової війни був евакуйований до Алма-Ати та Ашхабаду. З 1943 року розпочинає роботу в Київській державній консерваторії ім. П. І. Чайковського (тепер Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського) на посаді завідувача кафедри композиції (1968–1990), а в 1954-1968 рр. - ректора. За сприяння А. Штогаренка у Києві було організовано музичний конкурс імені Миколи  Лисенка (1962). Нагороджений чисельними державними нагородами, Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1974).

Композиторський спадок А. Штогаренка охоплює широкий спектр образів: героїко-епічні, ліричні та жанрово-побутові з використанням різноманітних джерел українського фольклору. Головними рисами творчості А. Штогаренка є монументальність, стрункість форм, яскравий мелодизм.

Творча спадщина А. Штогаренка представлена у різних жанрах. Він автор шести симфоній (зокрема «Україна моя», «Київська»), трьох сюїт для струнного оркестру,, симфонічної поеми «Похід», поеми для струнного оркестру «Душа поета», «Симфонічних казок», «Маршу-увертюри» на тему М. Лисенка, «Дивертисменту» для флейти й камерного оркестру, «Симфонічних танців» для фортепіано з оркестром. Значний вклад композитор вніс і в розвиток вокальних жанрів, що налічують близько 150-ти різноманітних вокальних творів, зокрема,  хорових  (цикли «Шевченкіана» і «Жіночі портрети»), солоспівів, музики до драматичних вистав і фільмів.

Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська

Література:
Боровик М. Творчість Андрія Штогаренка. Київ, 1965. 192 с.
Кузик В. Штогаренко Андрій Якович // Енциклопедія історії України: у 10 т. Київ, 2013. Т. 10. С. 662.
Мацепура О. Штогаренко Андрій Якович. URL: https://composersukraine.org/index.php?id=2409