Andriy Shtoharenko. Biography

Andriy Shtoharenko (1902, the village of Novi Kaydaky, now part of Dnipro city - 1992, Kyiv) - Ukrainian composer, teacher, music, and public figure.

During his school years, he attended music classes at the Katerynoslav College. He received his professional music education at the Kharkiv Institute of Music and Drama (now the Kotlyarevskyi Kharkiv National University of Arts) at the Faculty of Music Theory and Composition (1930-1936).
 
After graduating, he headed the Military music section at the Union of Soviet Composers of Ukraine (1936-1941). He was evacuated to Almaty and Ashgabat during World War II. In 1943 he began working at the Petro Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine as head of the composition department (1968-1990) and in 1954-1968 - vice-chancellor. Andriy Shtoharenko facilitated the organization of a music competition named after Mykola Lysenko (1962) in Kyiv. 
Shtoharenko was awarded numerous state awards. He was a Laureate of the Taras Shevchenko National Prize of Ukraine (1974).
His legacy as a composer covers broad aspects: heroic and epic, lyrical, and folkloristic. Shtogarenko's works are characterized by monumentality, slender forms, bright melody.
His creative heritage is presented in various genres. He is the author of six symphonies (including "My Ukraine", "Kyiv"), three suites for string orchestra, symphonic poem "March", poems for string orchestra "Soul of the Poet", "Symphonic Tales", "March Overture" on the theme of Mykola Lysenko, "Divertissement" for flute and chamber orchestra, "Symphonic Dances" for piano and orchestra. The composer also contributed to the development of vocal genres, including about 150 different vocal pieces, including choral cycles, "Shevchenko" and "Female Portraits", romances, music for dramatic performances, and movies.

Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska

Listen to music in the App
Слухати музику в додатку

Андрій Штогаренко. Біографія

Андрій Якович Штогаренко (1902, с. Нові Кайдаки, нині у складі м. Дніпра — 1992, м. Київ) — український композитор, педагог, музично-громадський діяч.
У шкільні роки відвідував музичні класи Катеринославського училища, фахову музичну освіту здобув у Харківському музично-драматичному інституті (тепер Харківський національний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського) на факультеті теорії та композиції (1930-1936). Після його закінчення керував секцією оборонної музики при Спілці радянських композиторів України (1936-1941).
Під час Другої світової війни був евакуйований до Алма-Ати та Ашхабаду. З 1943 року розпочинає роботу в Київській державній консерваторії ім. П. І. Чайковського (тепер Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського) на посаді завідувача кафедри композиції (1968–1990), а в 1954-1968 рр. - ректора. За сприяння А. Штогаренка у Києві було організовано музичний конкурс імені Миколи  Лисенка (1962). Нагороджений чисельними державними нагородами, Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1974).

Композиторський спадок А. Штогаренка охоплює широкий спектр образів: героїко-епічні, ліричні та жанрово-побутові з використанням різноманітних джерел українського фольклору. Головними рисами творчості А. Штогаренка є монументальність, стрункість форм, яскравий мелодизм.

Творча спадщина А. Штогаренка представлена у різних жанрах. Він автор шести симфоній (зокрема «Україна моя», «Київська»), трьох сюїт для струнного оркестру,, симфонічної поеми «Похід», поеми для струнного оркестру «Душа поета», «Симфонічних казок», «Маршу-увертюри» на тему М. Лисенка, «Дивертисменту» для флейти й камерного оркестру, «Симфонічних танців» для фортепіано з оркестром. Значний вклад композитор вніс і в розвиток вокальних жанрів, що налічують близько 150-ти різноманітних вокальних творів, зокрема,  хорових  (цикли «Шевченкіана» і «Жіночі портрети»), солоспівів, музики до драматичних вистав і фільмів.

Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська

Література:
Боровик М. Творчість Андрія Штогаренка. Київ, 1965. 192 с.
Кузик В. Штогаренко Андрій Якович // Енциклопедія історії України: у 10 т. Київ, 2013. Т. 10. С. 662.
Мацепура О. Штогаренко Андрій Якович. URL: https://composersukraine.org/index.php?id=2409