Hanna Havrylets (1958, Vydyniv - 2022, Kyiv) is a famous Ukrainian composer, teacher, and public figure.
Hanna Havrylets received her musical education in her home village from her teacher Vasyl Kuflyuk, the author of a unique system for the development of musical hearing. In 1968-1977 she studied at the Lviv Secondary Specialized Music Boarding School named after Solomiya Krushelnytska, where she composed along with Volodymyr Flys. She also proceeded her education with him at the Lviv State Conservatory named after Mykola Lysenko (now Lviv National Academy of Music named after Mykola Lysenko), and in 1982 entered the assistantship of the Kyiv State Conservatory (now the National Music Academy of Ukraine) studying in the class of Myroslav Skoryk.
After graduation, she worked as a referent of the Union of Composers of Ukraine (UWC), since 1992 she teaches composition at the National Academy of Music of Ukraine, and she has been the chairman of the UWC Kyiv department organization since 2010.
Hanna Havrylets actively worked in various musical genres, is the author of symphonic, chamber and instrumental, choral works. The greatest popularity and recognition brought her choral compositions, which originally contained the features of ceremonial folklore. Features of rituals, ancient spells come to life in her musical and stage performance "Let's Sow the Golden Stone", this list is continued by "Stepping Wheel", a folk concert for women's chorus on folk texts, the oratorio "Barb's Carol", chorus "Light a Candle".
Hanna also worked on the eternal biblical images to which she refers at the turn of the millennium. Among her most significant achievements in this direction are numerous choral works (including "Cherubim", "I sing to you", choral spiritual hymns "Blessed is he who cares for the poor", "My God, why did you leave me?"), choral concert on canonical texts "May God be resurrected!"), as well as the program works for the chamber orchestra "Canticum", "To Mary" and others. "Stabat Mater" in the Latin text for chorus and orchestra stands out in this bright national background.
In most of her spiritual works, the composer continued the national tradition, embodying in modern compositional techniques the ancient layers of sacred monodies and Kantian polyphony, the form of the spiritual concert, paraliturgical genres.
Hanna Havrylets' works are constantly performed at concerts and festivals in Ukraine, Europe, the USA, and Canada.
Hanna Havrylets received her musical education in her home village from her teacher Vasyl Kuflyuk, the author of a unique system for the development of musical hearing. In 1968-1977 she studied at the Lviv Secondary Specialized Music Boarding School named after Solomiya Krushelnytska, where she composed along with Volodymyr Flys. She also proceeded her education with him at the Lviv State Conservatory named after Mykola Lysenko (now Lviv National Academy of Music named after Mykola Lysenko), and in 1982 entered the assistantship of the Kyiv State Conservatory (now the National Music Academy of Ukraine) studying in the class of Myroslav Skoryk.
After graduation, she worked as a referent of the Union of Composers of Ukraine (UWC), since 1992 she teaches composition at the National Academy of Music of Ukraine, and she has been the chairman of the UWC Kyiv department organization since 2010.
Hanna Havrylets actively worked in various musical genres, is the author of symphonic, chamber and instrumental, choral works. The greatest popularity and recognition brought her choral compositions, which originally contained the features of ceremonial folklore. Features of rituals, ancient spells come to life in her musical and stage performance "Let's Sow the Golden Stone", this list is continued by "Stepping Wheel", a folk concert for women's chorus on folk texts, the oratorio "Barb's Carol", chorus "Light a Candle".
Hanna also worked on the eternal biblical images to which she refers at the turn of the millennium. Among her most significant achievements in this direction are numerous choral works (including "Cherubim", "I sing to you", choral spiritual hymns "Blessed is he who cares for the poor", "My God, why did you leave me?"), choral concert on canonical texts "May God be resurrected!"), as well as the program works for the chamber orchestra "Canticum", "To Mary" and others. "Stabat Mater" in the Latin text for chorus and orchestra stands out in this bright national background.
In most of her spiritual works, the composer continued the national tradition, embodying in modern compositional techniques the ancient layers of sacred monodies and Kantian polyphony, the form of the spiritual concert, paraliturgical genres.
Hanna Havrylets' works are constantly performed at concerts and festivals in Ukraine, Europe, the USA, and Canada.
Text by: Lyubov Kyianovska, Teresa Mazepa, Nataliya Syrotynska, experts of Galician Music Society.
Translated by Oleg Bufan
Curator Olesya Tatarovska, Lviv National University
Translated by Oleg Bufan
Curator Olesya Tatarovska, Lviv National University
Ганна Гаврилець. Біографія
Ганна Гаврилець (1958, с. Видинів - 2022, Київ) – відома українська композиторка, педагог, громадська діячка.
Початки музичної освіти Ганна Гаврилець отримала у рідному селі у вчителя Василя Куфлюка, автора унікальної системи розвитку музичного слуху.
У 1968-1977 навчалась у Львівській середній спеціалізованій музичній школі-інтернат імені Соломії Крушельницької, де займалась композицією у Володимира Флиса.
У нього ж продовжила студії у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка (тепер Львівська національна музична академія ім. М. В. Лисенка), а в 1982 р. вступає до асистентури Київської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського (тепер Національна музична академія України) клас Мирослава Скорика.
Після завершення навчання працює референтом Спілки композиторів України (СКУ), з 1992 викладала в Національній музичній академії України композицію, з 2010 була головою Київської організації СКУ.
Ганна Гаврилець активно працювала у різних музичних жанрах, є автором симфонічних, камерно-інструментальних, хорових творів. Найбільшу популярність і визнання принесли їй хорові композиції, в яких оригінально перевтілені інтонації обрядового фольклору. Риси обрядовості, прадавніх заклинань оживають у її музично-сценічному дійстві «Золотий камінь посіємо», цю ж лінію продовжує «Кроковеє колесо» - фольк-концерт для жіночого хору на народні тексти, ораторія «Барбівська коляда», хор «Засвічу свічу».
Не менш своєрідно втілює Ганна Гаврилець і вічні біблійні образи, до яких звертається на перетині тисячоліть. Серед її значних здобутків у цьому напрямі вартують згадки численні хорові твори (зокрема «Херувимська», «Тебе поєм», хорові духовні псалми «Блаженний, хто дбає про вбогого», «Боже мій, нащо мене ти покинув?», хоровий концерт на канонічні тексти «Нехай воскресне Бог!»), а також програмні твори для камерного оркестру «Canticum», «До Марії» та інші. Дещо окремо на цьому яскраво національному тлі стоїть «Stabat Mater» на латинський текст для хору і оркестру.
В більшості своїх духовних творів композиторка продовжувала національну традицію, перевтілюючи в сучасній композиторській техніці давні пласти сакральної монодії та кантового багатоголосся, форму духовного концерту, паралітургійні жанри.
Твори Гаврилець постійно звучать на концертах, фестивалях в Україні, Європі, США та Канаді.
Початки музичної освіти Ганна Гаврилець отримала у рідному селі у вчителя Василя Куфлюка, автора унікальної системи розвитку музичного слуху.
У 1968-1977 навчалась у Львівській середній спеціалізованій музичній школі-інтернат імені Соломії Крушельницької, де займалась композицією у Володимира Флиса.
У нього ж продовжила студії у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка (тепер Львівська національна музична академія ім. М. В. Лисенка), а в 1982 р. вступає до асистентури Київської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського (тепер Національна музична академія України) клас Мирослава Скорика.
Після завершення навчання працює референтом Спілки композиторів України (СКУ), з 1992 викладала в Національній музичній академії України композицію, з 2010 була головою Київської організації СКУ.
Ганна Гаврилець активно працювала у різних музичних жанрах, є автором симфонічних, камерно-інструментальних, хорових творів. Найбільшу популярність і визнання принесли їй хорові композиції, в яких оригінально перевтілені інтонації обрядового фольклору. Риси обрядовості, прадавніх заклинань оживають у її музично-сценічному дійстві «Золотий камінь посіємо», цю ж лінію продовжує «Кроковеє колесо» - фольк-концерт для жіночого хору на народні тексти, ораторія «Барбівська коляда», хор «Засвічу свічу».
Не менш своєрідно втілює Ганна Гаврилець і вічні біблійні образи, до яких звертається на перетині тисячоліть. Серед її значних здобутків у цьому напрямі вартують згадки численні хорові твори (зокрема «Херувимська», «Тебе поєм», хорові духовні псалми «Блаженний, хто дбає про вбогого», «Боже мій, нащо мене ти покинув?», хоровий концерт на канонічні тексти «Нехай воскресне Бог!»), а також програмні твори для камерного оркестру «Canticum», «До Марії» та інші. Дещо окремо на цьому яскраво національному тлі стоїть «Stabat Mater» на латинський текст для хору і оркестру.
В більшості своїх духовних творів композиторка продовжувала національну традицію, перевтілюючи в сучасній композиторській техніці давні пласти сакральної монодії та кантового багатоголосся, форму духовного концерту, паралітургійні жанри.
Твори Гаврилець постійно звучать на концертах, фестивалях в Україні, Європі, США та Канаді.
Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська.
Література:
Маскович Т. Етноархетипні мотиви як носії сакральної символіки в хоровій творчості Ганни Гаврилець // Вісник Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника: Мистецтвознавство: зб. статей. Івано-Франківськ, 2014. № 28-29. C. 13-18.
Нискогуз І. «Золотий камінь посіємо» Г. Гаврилець в аспекті сучасного композиторського трактування фольклору. Київське музикознавство: зб. статей. Київ, 2013. Вип. 46. С. 121-127.
Маскович Т. Етноархетипні мотиви як носії сакральної символіки в хоровій творчості Ганни Гаврилець // Вісник Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника: Мистецтвознавство: зб. статей. Івано-Франківськ, 2014. № 28-29. C. 13-18.
Нискогуз І. «Золотий камінь посіємо» Г. Гаврилець в аспекті сучасного композиторського трактування фольклору. Київське музикознавство: зб. статей. Київ, 2013. Вип. 46. С. 121-127.
Bezborodko Oleg. Biography
Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.
Turkevych’s compositional language is unique.
Although one can hear the technical influence of Schoenberg and can detect certain expressionist tendencies, her music is generally quite lyrical, with occasional folk influence. This is typical of Turkevych’s style: she walks the line between tonality and expressionism—especially in her art songs—occasionally incorporating elements of pointillism and impressionism.
Turkevych displayed an early proclivity for composition. During her time at the L’viv Conservatory, she composed a series of liturgical works for the choir at St. George’s Cathedral, the mother church of the Ukrainian Greek Catholic Church.6 Shortly after marrying the rising Ukrainian-German expressionist painter Robert Lisowski in 1925,7 Turkevych moved to Berlin and studied composition privately with Arnold Schoenberg (1874-1951) and Franz Shreker (1878-1934). Turkevych earned a PhD in Musicology from the Ukrainian Free University in Prague in 1934, becoming the first woman from Galicia to receive a doctorate. Her boldly nationalistic dissertation was entitled “Ukrainian Folklore in Russian Operas.” She is now considered Ukraine’s first female composer.8 Immediately after receiving her PhD, Turkevych returned to L’viv, where she taught at the L’viv National Music Academy (sometimes called the L’viv Conservatory). She maintained this position until 1939, when she began working as a coach and accompanist at the L’viv National Opera alongside her sister, Irina Martynec (an opera singer). It was here that the two sisters met prima ballerina Daria NyzankiwskaSnihurowycz, who would become an important co-collaborator both in Ukraine and on Canadian soil more than 30 years later (for the premiere of Turkevych’s 1969 operaballet, Серце Оксани).
Turkevych displayed an early proclivity for composition. During her time at the L’viv Conservatory, she composed a series of liturgical works for the choir at St. George’s Cathedral, the mother church of the Ukrainian Greek Catholic Church.6 Shortly after marrying the rising Ukrainian-German expressionist painter Robert Lisowski in 1925,7 Turkevych moved to Berlin and studied composition privately with Arnold Schoenberg (1874-1951) and Franz Shreker (1878-1934). Turkevych earned a PhD in Musicology from the Ukrainian Free University in Prague in 1934, becoming the first woman from Galicia to receive a doctorate. Her boldly nationalistic dissertation was entitled “Ukrainian Folklore in Russian Operas.” She is now considered Ukraine’s first female composer.8 Immediately after receiving her PhD, Turkevych returned to L’viv, where she taught at the L’viv National Music Academy (sometimes called the L’viv Conservatory). She maintained this position until 1939, when she began working as a coach and accompanist at the L’viv National Opera alongside her sister, Irina Martynec (an opera singer). It was here that the two sisters met prima ballerina Daria NyzankiwskaSnihurowycz, who would become an important co-collaborator both in Ukraine and on Canadian soil more than 30 years later (for the premiere of Turkevych’s 1969 operaballet, Серце Оксани).