Dmytro Klebanov (1907-1987). A composer, conductor, art critic, music and public figure, and teacher. Member of the Union of Composers of Ukraine (head of the Kharkiv organization of the Union of Composers in 1948-1949).

He was born in Kharkiv. He received his higher education at the Kharkiv Music and Drama Institute (now the Kharkiv Kotlyarevskyi National University of Arts), from which he graduated in 1926 (composition class under Semen Bohatyriov). In 1927 he went to Leningrad, where he played the viola in the orchestra of the Mariinsky Theater. Since 1934, he taught at the Kharkiv Institute of Arts: since 1970 - Head of the Department of Composition and Instrumentation, and since 1973 - Professor-Consultant. Among his students are Valentyn Bibik, Borys Buievskyi, Olena Hnatovska, Vitaliy Hubarenko, Volodymyr Zolotukhin, Volodymyr Ptushkin, and others. Klebanov's teaching style was distinguished by extraordinary tact and intelligence: the mentor never imposed his opinion but guided young artists in the direction of creative search. That is why they all developed their exceptional originality, not imitating the style of their teacher or each other.

As a scholar, Klebanov was interested in the problems of orchestration in modern music, instrumentation and form creation, and the classification of polyphony types. Contemporaries noted the unsurpassed flair and skill of Dmytro Klebanov in working with the timbres. That is why his work "The Art of Instrumentation" (1972) and "Aesthetic Fundamentals of Instrumentation" appeared under his pen, and the lectures of the professor were attended not only by composers but also by students of other specializations.

Dmytro Klebanov created hundreds of works in various genres. Among them are: opera, which later was transformed into a ballet, "Stork" (1934-37), operas "One Life" (1937), "Red Cossacks" (1972), "Mayivka" (1981); ballet "Svitlana" (1939); musical comedies (operettas) - "Palyvoda" (1927), "The Amur Guest" (1938), "The Last Ball" (1941), "My Boy" (1947), "To Your Health" (1951), "Loves... Doesn't Love" (1970); for symphony orchestra - 9 symphonies (1945-85), the poem "In the West, the Battle" (1931), "Ukrainian Concertino" (1940), "Welcome Overture" (1946), "Ukrainian Suite" (1949), "Four Preludes and Fugues" (1975); concertos with orchestra - 2 for violins (1940, 1951), for domra (1953), for cello (1973), for flute, harp, strings and percussion (1974); for string orchestra - Paraphrase on the theme of the song "My thoughts, my thoughts" to the words of Taras Shevchenko (1966), 2 suites (1971, 1975); for chamber ensemble - 6 string quartets (1925-68), String Quintet (1953); Quartet for woodwinds (1957); Variations for piano on the theme of the song "A cherry orchard near the house" to the words of Shevchenko (1964); for voice and piano - vocal cycles on the texts of Shevchenko, Rylskyi, Kostenko, Muratov, Krylov, Pushkin, Burns, Heine, Campimes; "Japanese Silhouettes" for soprano, cello and chamber orchestra to the poems of Japanese poets (1986); chamber ensembles; instrumental pieces; choruses, romances, songs; music for dozens of plays and films.

Дмитро Клебанов (1907-1987) – композитор, диригент, мистецтвознавець, музично-громадський діяч, педагог. Член Спілки композиторів України (голова Харківської організації Спілки композиторів у 1948-1949 роках). 

Народився в Харкові. Вищу освіту здобув у Харківському музично-драматичному інституті (нині Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського), який закінчив 1926 року (клас композиції Семена Богатирьова). У 1927  році вирушив до Ленінграда, де грав на альті в складі оркестру Маріїнського театру. З 1934 викладав у Харківському інституті мистецтв: з 1970 – завідувач кафедри композиції та інструментування, з 1973 – професор-консультант. Серед його учнів – Валентин Бібік, Борис Буєвський, Олена Гнатовська, Віталій Губаренко, Володимир Золотухін, Володимир Птушкін та інші. Викладацький стиль Клебанова відрізнявся надзвичайною тактовністю та інтелігентністю: наставник ніколи не нав’язував свою думку, натомість скеровував молодих митців у русло творчих пошуків. Саме тому всі вони зберегли виняткову самобутність, не наслідуючи стиль свого вчителя чи один одного.

Як науковець Клебанов досліджував проблеми оркестрування у сучасній музиці, інструментування та формоутворення, класифікації видів поліфонії. Сучасники відзначали неперевершене чуття та майстерність Дмитра Клебанова щодо роботи з тембрами інструментів. Саме тому, з під його пера з’явились праці “Мистецтво інструментування” (1972) та “Естетичні основи інструментування”, а лекції професора відвідували не лише композитори, але й студенти інших спеціалізацій.

Дмитро Клебанов написав сотні творів у різноманітних жанрах. До них належить: опера, що згодом трансформувалась у балет, «Лелеченя» (1934-37), опери «Одним життям» (1937), «Червоні козаки» (1972), «Маївка» (1981); балет «Світлана» (1939); музичні комедії (оперети) – «Паливода» (1927), «Амурський гість» (1938), «Останній бал» (1941), «Мій хлопчик» (1947), «За ваше здоров'я» (1951), «Кохає…, не кохає» (1970); для симфонічного оркестру – 9 симфоній (1945–85), поема «На Заході бій» (1931), «Українське концертино» (1940), «Привітальна увертюра» (1946), «Українська сюїта» (1949), «Чотири прелюдії та фуги» (1975); концерти з оркестром – 2 для скрипки (1940, 1951), для домри (1953), для віолончелі (1973), для флейти, арфи, струнних та ударних інструментів (1974); для струнного оркестру – Парафраз на тему пісні «Думи мої, думи» на слова Тараса Шевченка (1966), 2 сюїти (1971, 1975); для камерного ансамблю – 6 струнних квартетів (1925–68), Струнний квінтет (1953); Квартет для дерев'яних духових інструментів (1957); Варіації для фортепіано на тему пісні «Садок вишневий коло хати» на слова Шевченка (1964); для голосу і фортепіано – вокальні цикли на тексти Шевченка, Рильського, Костенко, Муратова, Крилова, Пушкіна, Бернса, Гайне, Кампімеса; «Японські силуети» для сопрано, віолончелі і камерного оркестру на вірші японських поетів (1986); камерні ансамблі; інструментальні п'єси; хори, романси, пісні; музика до десятків вистав та кінофільмів.

Джерела:

• Черкашина М. Р.  Дмитро Клебанов // УМ. 1968. № 3; Золотовицька (Фруміна) І. Л. Дмитро Клебанов. К., 1980; Очеретовська Н. Л. Дмитро Львович Клебанов. Х., 2007.
• Мелограф. Клебанов – документальний фільм Юлії Коваленко та Михайла Клюєва, ХОДТРК, 2007.