Heorhiy Maiboroda. Biography

Heorhiy Ilarionovych Maiboroda (1913, Pelekhivschyna - 1992, Kyiv) - was a Ukrainian composer, conductor, cultural and public figure, brother of the composer Platon Maiboroda.

He graduated from the Kremenchuk industrial college (1932), the Kyiv music college (now Reinhold Glier Kyiv Municipal Academy of Music) (1936), the Kyiv Conservatory (now Ukrainian National Tchaikovsky Academy of Music, UNTAM) with a degree in composition from Levko Revutsky (1941). During the Second World War, he was at the front, and after its completion, he studied for a postgraduate degree at the Kyiv Conservatory (1945-1949) under the supervision of Lev Revutsky, later he taught music theory there (1952-1958). In 1967-1968he was president of the National Union of Composers of Ukraine.

He won Shevchenko National Prize (1963) and The Mykola Lysenko Prize (1983).

Heorhiy Maiboroda was a composer of lyrical talent with a national outlook, figurative thinking, and musical language rich in intonationally expressive vocabulary. He developed Lysenko and his followers’ traditions, worked in various genres. He wrote four operas: “Mylana”, “Arsenal”, “Taras Shevchenko” and “Yaroslav the Wise”; symphonic works: 4 symphonies, symphonic poems (“Lileya” composed to lyrics by Taras Shevchenko, “Kameniari”(The Stonecutters) to lyrics by Ivan Franko). “Hutsul Rhapsody”, suite “King Lear”, “The solemn overture”, symphonic variations for cello and orchestra, violin concerto with orchestra, vocal and symphonic works, cantata “Friendship of peoples”, the poem “Zaporozhian Kozaks”, concerto for voice and orchestra.

Choral and chamber-vocal music plays an important role in the creative evolution of the composer. He is an author of choirs based on the lyrics of various poets (for example “Like a dream”, “Rain”, 12 unaccompanied choirs) romances (“The thought” (Duma) to lyrics by Taras Shevchenko, “Scatter with the wind” (Rozvіytesya z vіtrom) to lyrics by Ivan Franko, “Spring is coming” (Vesna ide) to lyrics by Lesya Ukrainka, “The rose” (Troyanda) to lyrics by Volodymyr Sosyura), vocal cycle “Farewell Songs” (Pisni proshchannya), songs for children, arrangements of folk songs, music for theater performances and movies. Together with Lev Revutsky he edited and orchestrated Viktor Kosenko's Piano (2nd and 3rd parts) and Violin Concertos.

Heorhiy Maiboroda is a representative of post-romanticism, he appealed to folklore motives, his work is marked by ethical inspiration and spirituality.
Text by Viktoria Antoshevska
Translated by Yuliya Lutsiv
Curator Olesya Tatarovska, Lviv National University

Listen to music
 releases coming soon

Георгій Майборода. Біографія

Георгій Іларіонович Майборода (1913, Пелехівщина - 1992, Київ) - український композитор, диригент, культурно-громадський діяч. Брат композитора Платона Майбороди.

Закінчив Кременчуцький індустріальний технікум (1932), Київське музичне училище (тепер Київський інститут музики імені Рейнгольда Глієра) (1936), Київську консерваторію (тепер Національна музична академія імені Петра Чайковського) по класу композиції у Левка Ревуцького (1941). Під час Другої світової війни воював, а по її закінченні навчався в аспірантурі у Київській консерваторії (1945-1949) під керівництвом Левка Ревуцького, там викладав музично-теоретичні дисципліни (1952-1958). У 1967-1968 роки - голова правління Спілки композиторів.

Лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка (1963), Премії імені Миколи Лисенка (1983).

Георгій Майборода композитор ліричного обдарування з національним світовідчуттям, образним мисленням і музичною мовою, багатою на інтонаційно виразну лексику. Розвивав традиції школи Миколи Лисенка та його послідовників, працював у різних жанрах. Він написав чотири опери: «Милана», «Арсенал», «Тарас Шевченко», «Ярослав Мудрий»; симфонічні твори: 4 симфонії, симфонічні поеми («Лілея» на слова Тараса Шевченка, «Каменярі» на слова Івана Франка), «Гуцульську рапсодію», сюїту «Король Лір», «Урочисту увертюру», симфонічні варіації для віолончелі з оркестром, концерт для скрипки з оркестром; вокально-симфонічні твори: кантата «Дружба народів», поема «Запорожці», Концерт для голосу з оркестром.

У творчій еволюції композитора важливу роль посідає хорова і камерно-вокальна музики. Він автор хорів на слова різних поетів (зокрема «Неначе сон», «Дощ», дванадцять хорів без супроводу) романсів («Дума» на слова Тараса Шевченка, «Розвійтеся з вітром» на слова Івана Франка, «Весна іде» на слова Лесі Українки, «Троянда» на слова Володимира Сосюри), вокального циклу «Пісні прощання», пісень для дітей, обробок народних пісень, музики до театральних вистав, кінофільмів. Разом із Левком Ревуцьким редагував та оркестрував Фортепіанний (2 і З частини) і Скрипковий концерти Віктора Косенка.

Георгій Майборода представник постромантизму, звертався до фольклорних мотивів, його творчість позначена етичною наснагою та одухотвореністю.
Текст: Вікторія Антошевська
Література
Зінькевич О. Георгій Майборода. Київ, 1973. 52 с.
Пархоменко Л. Майборода Георгій Іларіонович. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=60470