Heorhiy Maiboroda. Biography
Heorhiy Mayboroda (1913-1992) was a Ukrainian composer, conductor, and cultural figure. He was awarded the Taras Shevchenko State Prize (1963) and the Mykola Lysenko Prize (1983). Mayboroda was the brother of the composer Platon Mayboroda.
He was born in the village of Pelekhivshchyna in Poltava region. Mayboroda graduated from the Kremenchuk Industrial Technical School (1932), the Kyiv Music School (now the Kyiv Glier Institute of Music) (1936), and the Kyiv Conservatory (now the National Music Academy) in the composition class of Levko Revutskyi (1941).
During World War II, he participated in combat and after the war, he studied in graduate school at the Kyiv Conservatory (1945-1949) under the guidance of Revutskyi. From 1952 to 1958, Heorhiy Mayboroda taught music theory and actively composed music. He was the chairman of the Union of Composers in 1967-1968.
Mayboroda was a composer with a lyrical talent, national world view, imaginative thinking, and a rich, intonationally expressive musical language. He developed the traditions of the school of Mykola Lysenko and his followers. As a representative of post-romanticism, he turned to folk motifs.
Mayboroda's extensive oeuvre includes works in various genres for different instrumental ensembles: four operas - Milana, Arsenal, Taras Shevchenko, Yaroslav the Wise; symphonic works - four symphonies, symphonic poems (Lily to the words of Taras Shevchenko, Stonecutters to the words of Ivan Franko), Hutsul Rhapsody, suite King Lear, Festive Overture, symphonic variations for cello and orchestra, violin concerto; vocal-symphonic works - cantata Friendship of Peoples, poem Zaporozhians, Concerto for voice and orchestra. Choral and chamber-vocal music played an important role in the composer's creative evolution. He was the author of choral works to the words of various poets, including As If a Dream, Rain, 12 a cappella choruses, romances (Duma to the words of Taras Shevchenko, Blow with the Wind to the words of Ivan Franko, Spring Is Coming to the words of Lesya Ukrainka, etc.). Also a vocal cycle Farewell Songs songs for children, arrangements of folk songs, and music for theatrical productions and films. Together with his mentor Levko Revutskyi, Mayboroda edited and orchestrated Viktor Kosenko's Piano (2 and 3 movements) and Violin Concertos.
He was born in the village of Pelekhivshchyna in Poltava region. Mayboroda graduated from the Kremenchuk Industrial Technical School (1932), the Kyiv Music School (now the Kyiv Glier Institute of Music) (1936), and the Kyiv Conservatory (now the National Music Academy) in the composition class of Levko Revutskyi (1941).
During World War II, he participated in combat and after the war, he studied in graduate school at the Kyiv Conservatory (1945-1949) under the guidance of Revutskyi. From 1952 to 1958, Heorhiy Mayboroda taught music theory and actively composed music. He was the chairman of the Union of Composers in 1967-1968.
Mayboroda was a composer with a lyrical talent, national world view, imaginative thinking, and a rich, intonationally expressive musical language. He developed the traditions of the school of Mykola Lysenko and his followers. As a representative of post-romanticism, he turned to folk motifs.
Mayboroda's extensive oeuvre includes works in various genres for different instrumental ensembles: four operas - Milana, Arsenal, Taras Shevchenko, Yaroslav the Wise; symphonic works - four symphonies, symphonic poems (Lily to the words of Taras Shevchenko, Stonecutters to the words of Ivan Franko), Hutsul Rhapsody, suite King Lear, Festive Overture, symphonic variations for cello and orchestra, violin concerto; vocal-symphonic works - cantata Friendship of Peoples, poem Zaporozhians, Concerto for voice and orchestra. Choral and chamber-vocal music played an important role in the composer's creative evolution. He was the author of choral works to the words of various poets, including As If a Dream, Rain, 12 a cappella choruses, romances (Duma to the words of Taras Shevchenko, Blow with the Wind to the words of Ivan Franko, Spring Is Coming to the words of Lesya Ukrainka, etc.). Also a vocal cycle Farewell Songs songs for children, arrangements of folk songs, and music for theatrical productions and films. Together with his mentor Levko Revutskyi, Mayboroda edited and orchestrated Viktor Kosenko's Piano (2 and 3 movements) and Violin Concertos.
Text by Viktoria Antoshevska
Translated by Yuliya Lutsiv
Curator Olesya Tatarovska, Lviv National University
Translated by Yuliya Lutsiv
Curator Olesya Tatarovska, Lviv National University
Георгій Майборода. Біографія
Георгій Майборода (1913, Пелехівщина - 1992, Київ) - український композитор, дириґент, культурно-громадський діяч. Брат композитора Платона Майбороди.
Закінчив Кременчуцький індустріальний технікум (1932), Київське музичне училище (тепер Київський інститут музики імені Рейнгольда Глієра) (1936), Київську консерваторію (тепер Національна музична академія імені Петра Чайковського) по класу композиції у Левка Ревуцького (1941). Під час Другої світової війни воював, а по її закінченні навчався в аспірантурі у Київській консерваторії (1945-1949) під керівництвом Левка Ревуцького, там викладав музично-теоретичні дисципліни (1952-1958). У 1967-1968 роки - голова правління Спілки композиторів.
Лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка (1963), Премії імені Миколи Лисенка (1983).
Георгій Майборода - композитор ліричного обдарування з національним світовідчуттям, образним мисленням і музичною мовою, багатою на інтонаційно виразну лексику. Розвивав традиції школи Миколи Лисенка та його послідовників, працював у різних жанрах. Він написав чотири опери: «Милана», «Арсенал», «Тарас Шевченко», «Ярослав Мудрий»; симфонічні твори: 4 симфонії, симфонічні поеми («Лілея» на слова Тараса Шевченка, «Каменярі» на слова Івана Франка), «Гуцульську рапсодію», сюїту «Король Лір», «Урочисту увертюру», симфонічні варіації для віолончелі з оркестром, концерт для скрипки з оркестром; вокально-симфонічні твори: кантата «Дружба народів», поема «Запорожці», Концерт для голосу з оркестром.
У творчій еволюції композитора важливу роль посідає хорова і камерно-вокальна музика. Він автор хорів на слова різних поетів (зокрема «Неначе сон», «Дощ», дванадцять хорів без супроводу) романсів («Дума» на слова Тараса Шевченка, «Розвійтеся з вітром» на слова Івана Франка, «Весна іде» на слова Лесі Українки, «Троянда» на слова Володимира Сосюри), вокального циклу «Пісні прощання», пісень для дітей, обробок народних пісень, музики до театральних вистав, кінофільмів. Разом із Левком Ревуцьким редагував та оркестрував Фортепіанний (2 і З частини) і Скрипковий концерти Віктора Косенка.
Георгій Майборода представник постромантизму, звертався до фольклорних мотивів, його творчість позначена етичною наснагою та одухотвореністю.
Закінчив Кременчуцький індустріальний технікум (1932), Київське музичне училище (тепер Київський інститут музики імені Рейнгольда Глієра) (1936), Київську консерваторію (тепер Національна музична академія імені Петра Чайковського) по класу композиції у Левка Ревуцького (1941). Під час Другої світової війни воював, а по її закінченні навчався в аспірантурі у Київській консерваторії (1945-1949) під керівництвом Левка Ревуцького, там викладав музично-теоретичні дисципліни (1952-1958). У 1967-1968 роки - голова правління Спілки композиторів.
Лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка (1963), Премії імені Миколи Лисенка (1983).
Георгій Майборода - композитор ліричного обдарування з національним світовідчуттям, образним мисленням і музичною мовою, багатою на інтонаційно виразну лексику. Розвивав традиції школи Миколи Лисенка та його послідовників, працював у різних жанрах. Він написав чотири опери: «Милана», «Арсенал», «Тарас Шевченко», «Ярослав Мудрий»; симфонічні твори: 4 симфонії, симфонічні поеми («Лілея» на слова Тараса Шевченка, «Каменярі» на слова Івана Франка), «Гуцульську рапсодію», сюїту «Король Лір», «Урочисту увертюру», симфонічні варіації для віолончелі з оркестром, концерт для скрипки з оркестром; вокально-симфонічні твори: кантата «Дружба народів», поема «Запорожці», Концерт для голосу з оркестром.
У творчій еволюції композитора важливу роль посідає хорова і камерно-вокальна музика. Він автор хорів на слова різних поетів (зокрема «Неначе сон», «Дощ», дванадцять хорів без супроводу) романсів («Дума» на слова Тараса Шевченка, «Розвійтеся з вітром» на слова Івана Франка, «Весна іде» на слова Лесі Українки, «Троянда» на слова Володимира Сосюри), вокального циклу «Пісні прощання», пісень для дітей, обробок народних пісень, музики до театральних вистав, кінофільмів. Разом із Левком Ревуцьким редагував та оркестрував Фортепіанний (2 і З частини) і Скрипковий концерти Віктора Косенка.
Георгій Майборода представник постромантизму, звертався до фольклорних мотивів, його творчість позначена етичною наснагою та одухотвореністю.
Текст: Вікторія Антошевська
Література:
Зінькевич О. Георгій Майборода. Київ, 1973. 52 с.
Пархоменко Л. Майборода Георгій Іларіонович. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=60470
Зінькевич О. Георгій Майборода. Київ, 1973. 52 с.
Пархоменко Л. Майборода Георгій Іларіонович. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=60470